Текст як семантична структура

1. Классы-аудитории, видеомагнитофон, телевизор.

2. Компьютерный класс,доступ в Интернет

3. Лаборатория ТСО, видео и аудиоматериалы.

Составитель

кандидат философских наук,

доцент Родин В.О.

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………

РОЗДІЛ.1. ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ Й ПАРАМЕТРИ ЙОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ …………………………………………………………………..

1.1. Текст як семантична структура…………………………………….

1.2. Індивідуально-авторська картина світу……………………………

1.3. Концепт як ціннісна домінанта авторської картини світу...............

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В «ТРИГРОШОВОМУ РОМАНІ» Б. БРЕХТА ……………………………………………………………………..

2.1. Специфіка концептуального аналізу……………………………….

2.2. Концептосфера художнього тексту………………………………

2.3. Семантична структура бінарних опозицій……………………….

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………….

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ……………………

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ Й ПАРАМЕТРИ ЙОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ

Текст як семантична структура

Як літературознавче явище текст вивчався вже за часів античності, але його активне дослідження як лінгвістичного і навіть семіотичного феномена розпочалося лише у 1970-ті роки. Дослідження Р.О. Будагова та О.І. Москальскої в Радянському Союзі, П. Гартманна в Німеччині, Холлідея в Англії та ін. започаткували нову філологічну науку – лінгвістику тексту і спровокували справжню лавину текстоцентрових досліджень.

Теорія тексту склалася як наукова дисципліна у другій половині ХХ ст. на перетині низки наук – інформатики, психології, лінгвістики, риторики, прагматики, семіотики, герменевтики, соціології. Незважаючи на велику кількість міждисциплінарних перетинів, на сьогодні теорія тексту має свій власний онтологічний статус. Теорія тексту охоплює будь-які знакові послідовності, однак її основним об’єктом є текст вербальний, тому при характеристиці та описі тексту важливі лінгвістичні дані [ Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художественнош текста. Теория и практика: Учебник. – 3-е изд., исп. – М.: Флинта: Наука. 2005. – 495 с. ].

На сьогодні текст як об’єкт вивчення приваблює спеціалістів різних галузей знань та, в першу чергу, лінгвістів, які зосереджують свою увагу на функціонально-комунікативних якостях мови. Поняття «текст» ще не отримало єдиного та чіткого визначення, тому ще надто важко звести це поняття до категорій мовного плану через його багатоаспектність. Текст визначається як інформаційний простір, як мовний твір, як знакова послідовність і таке інше. У філології під текстом розуміється послідовність вербальних знаків. Якщо розглядати текст у системі узагальнених функціональних категорій, він класифікується як найвища комунікативна одиниця [ Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования – М.: Книга, 2007. – 144 с. ]. Згідно думки М.М. Бахтіна, текст як знаковий комплекс відноситься до висловлювання та має ті ж самі ознаки [ Бахтин М.М. Собрание. сочинений: В 7 т. – М.: Институт мировой литературы им. А.М. Горького РАН, 1996 ‒ Т.5: Работы 1940-х – начала 1960-х годов. – М.: Русские словари; Языки славянских культур, 1997. – 732 с. ]. Ю.М. Лотман розвинув теорію М.М. Бахтіна та виділив у тексті риси інтелектуальної особи, тобто наділив текст рисами людини та знайшов можливість ототожнити два явища – людину і текст. Ю.М. Лотман визначав текст як «складний пристрій, який зберігає різноманітні коди, здатний трансформувати отримані повідомлення та породжувати нові, як трансформаційний генератор, що володіє рисами інтелектуальної особи» [ Лотман Ю.М. Структура художественного текста / Об искусстве. – СПб.: «Искусство – СПБ», 1998. – 310 с. ].

За визначенням лінгвістичного словника [ Педагогическое речеведение. Словарь-справочник. — М.: Флинта, Наука. Под ред. Т. А. Ладыженской и А. К. Михальской. 1998. ] структура тексту – це внутрішня організація тексту, характер взаємин між його частинами. При вживанні слова структура осмислення об'єкта йде в напрямку від цілісності об'єкта до його частин. Виявити структуру тексту – значить виділити його частини і визначити способи, за допомогою яких вони вступають у взаємини. Слово структура говорить про властивість складного об'єкта розчленовувати єдине ціле на взаємопов'язані частини.

Результатом аналізу текстів з цієї точки зору стало виявлення різних форм контекстно-варіативного членування тексту І.Р. Гальперіним, актуалізація фонового-релятивного, сюжетного-референтного та авторського планів тексту В.М. Мещеряковим, моделювання текстових графів A.M. Сохор і т. д.

Такі якості тексту як інформаційна та структурна єдність та функціонально завершене мовленнєве ціле дають можливість визначити досить чіткі закономірності текстотворення. Цілісність і зв'язність – основні конструктивні ознаки тексту – відображають змістовну і структурну сутність тексту. Розрізняють такі типи зв’язаності тексту:

1. Функціональна – полягає у функціональній взаємодії значень слів і словосполучень тексту;

2. Структурна – забезпечується наявністю тема - рематичних зв'язків у тексті;

3. Семантична – забезпечується єдністю теми і мікротеми.

Текст реалізує структуровано представлену діяльність, а структура діяльності передбачає наявність суб'єкта, об'єкта, власне процесу, мети, засобів і результату. Ці компоненти структури діяльності відображаються в різних показниках тексту: змістовно-структурних, функціональних, комунікативних.

Текст має свою мікро- і макро семантику, мікро- і макроструктуру. Семантика тексту обумовлена комунікативним завданням передачі інформації; структура тексту визначається особливостями внутрішньої організації одиниць тексту і закономірностями взаємозв'язку цих одиниць в рамках тексту як цілісного повідомлення.

Вивчення змістовної структури такого складного й багатопланового явища як текст неможливо без урахування його семантичного та інформативного аспектів. Надзвичайно важливим поняттям для осмислення структури тексту є інформативність, що розуміється як кількість «непередбачуваного», що міститься в повідомленні, або міра того нового, що дане повідомлення містить для одержувача. [ Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981.С. 13. ] Саме завдяки інформації, закладеної в тексті, стає можливою реалізація певної комунікативної задачі.

Семантична структура тексту трактується в сучасній лінгвістичній літературі неоднозначно. Структуру змісту тексту можна визначити як сукупність денотатів, пов'язаних предметними відносинами в цілісний семантичний комплекс, який є моделлю ситуації, що задається мовними засобами даного тексту. [ Новиков А.И. Семантика текста и её формализация. – М., 1983. С. 117. ] Таким чином, очевидно, що в тексті семантична структура корелює з інформативною; не випадково в останні роки характер і види співвідношення між інформативною і семантичною структурою тексту є предметом розгляду в роботах багатьох лінгвістів.

Існуючі методи відображення семантичної структури тексту відрізняються різноманітністю підходів і грунтуються на розгляді особливостей функціонування в тексті мовного знака і розумінні тексту як упорядкованого семантичного простору, з якого виділяють інформаційний інваріант значення.[ Николаева Т.М. Единицы языка и теория текста. // Сб.: Исследования по структуре текста. – М., 1987. ] В якості одиниці семантичної структури дослідники приймають семантичну ознаку або номінацію. [ Черняховская Л.А. Информационный инвариант смысла текста и вариативность его языкового выражения: Дис.... док. филол. наук. Москва, 1983;] Ряд дослідників відзначають, що в семантичній структурі тексту виділяється певна система номінацій, що обумовлена спочатку заданою темою. Номінації утворюють номінаційні ланцюжки, сукупність яких представляє текстову ізотопію або семантичну сітку. [ Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – Л., 1985 ] Таким чином, семантична структура може бути розглянута як план вираження змістовного аспекту тексту на лексичному рівні. Зі сказаного вище випливає, що в основі вивчення семантичного аспекту тексту повинен лежати аналіз лексичних одиниць, що входять до складу тексту, аналіз характеру їх взаємодії при створенні загального змісту тексту. На думку І.В.Арнодьд повторювані у тексті значення є найбільш суттєвими для розкриття семантики цілого тексту, так як лейтмотивні слова в тексті розподіляються за тематичними полями, які в свою чергу взаємодіючи між собою, утворюють семантичну структуру тексту.

Смислову єдність тексту й здатність його функціонувати в якості цілісного комунікативного утворення визначають імпліцитні зв’язки, що мають семантичний характер. Текстовий зміст ‒ це інтеграція конкретних значень [ Кубрякова Е. С. Текст и его понимание // Русский текст. – 1994. – № 2. – С. 18-27.1, с. 87 ], яка не зводиться до суми складових його окремих елементів. Специфіка самого процесу формування семантики комунікативної одиниці, представляє собою не арифметичне складання значень її компонентів, а їх складна взаємодія. Семантична структура тексту співвідноситься з позамовною ситуацією і тим самим є відображенням дійсності.