Інвестиційна політика: зміст, інструменти та особливості реалізації в національній економіці

Економічна теорія та господарська практика переконливо довели про­відну роль інвестицій в процесах функціонування і розвитку національної економіки. Стрижневі напрями їх впливу на коротко-, середньо- та довго­строкову макроекономічну динаміку умовно представлені в табл. 10.2.

Враховуючи, що фактичні кількісно-структурні параметри інвестицій­них процесів (табл. 10.3) та динаміка їх розгортання у часі формують май­бутнє соціально-економічної системи і є передвісниками наступних макро-економічних змін, їх постійному моніторингу приділяється значна увага.

З огляду на вищевикладене та статистичні дані, які охоплюють власну інвестиційну історію незалежної України (1991-2007 pp.), стає зрозумілим, що головною перешкодою на шляху національної економіки України до стабільного економічного зростання на засадах структурного та якісного оновлення товаропродукуючої сфери є досить низька активність процесів капіталотворення та його недосконала галузева структура.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Таблиця 10.2 Напрями впливу інвестицій на економічне зростання

 

Період	Характер дії на економічне зростання і розвиток	Визначальні параметри
Коротко­строковий	Інвестиції як складова сукупних видатків (сукуп­ного попиту)	Темп зростання інвестиційних видатків економічних суб'єктів
Середньо-строковий	Інвестиції як інструмент розподілу і перерозподілу ресурсів між видами еконо­мічної діяльності та галузя­ми промисловості	Галузева, територіальна та інституціона-льна структура інвестицій, її динаміка
Довго­строковий	Інвестиції як фактор підви­щення продуктивності сус­пільної праці	Показники ефективності інвестиційних процесів та їхнє інноваційне наповнення; відтворювальна та технологічна структу­ра, ії динаміка

Статистика переконує, що норма нагромадження основного капіталу у ВВП за останні роки не перевищувала 22%. Враховуючи ж, що для ефек­тивного функціонування економіки та безперервного відновлення матері­ально-технічної бази загальний обсяг інвестицій в основний капітал залеж­но від фази економічного циклу повинен коливатися у межах 20-25% від ВВП, можна стверджувати, що навіть реноваціині інвестиційні потреби української економіки задовольняються не повністю, не кажучи вже про потреби розвитку.

Негаразди в інвестиційній сфері пояснюються цілою низкою причин, серед яких:

• значний інвестиційних ризик, викликаний соціально-економічною та політичною нестабільністю;

• мінливість і непередбачуваність законодавчої бази (передусім подат­кової);

• дезінтеграція реального та фінансового секторів економіки;

• загальне скорочення державних видатків (особливо державних інве­стицій та державного споживання), обмеження їх головним чином соціальними потребами;

Глава 10. СТРУКТУРНА ГА ШВЕСгаЩЙНаШНОВАЦГЙНА ПОЛІТИКА

Таблиця 10.3 Основні показники інвестиційної діяльності

 

 

 

 

Група показників	Показники
Абсолютні по­казники (у грош. од. за рік)	• валові, чисті та реноваційні інвестиції; • капіталовкладення в основний капітал; • інвестиції в приріст запасів обігових засобів; • обсяг будівельно-монтажних робіт; • чистий приплив капіталу, у т.ч. прямі та портфельні інвестиції
Структурні по­казники	• за суб'єктами інвестиційної діяльності або інституціональна стру­ктура (співвідношення між державними, приватними, іноземними та спільними інвестиціями)
• територіальна структура (розподіл інвестицій за економічними регі­онами)
• галузева структура (розподіл інвестицій між видами економічної діяльності та галузями промисловості)
• за джерелами фінансування інвестицій (співвідношення між вико­ристаними коштами централізованих (бюджетних) джерел, власних коштів підприємств, кредитів банків)
Відносні показ­ники (%)	• частка валових інвестицій у ВВП (норма валового нагромадження); • частка чистих інвестицій у ВВП або ЧВП (норма чистого нагро­ мадження); • частка капіталовкладень у ВВП або ЧВП (норма нагромадження основного капіталу); • частка інвестицій інноваційного характеру у ВВП
Показники ефективності	• капіталовіддача; • середній термін окупності капіталовкладень; • лаг інвестицій — запізнення віддачі від інвестицій; • інвестиційний мультиплікатор
Показники ди­наміки	• абсолютний приріст; • ланцюговий та базисний індекси зростання; • середні темпи росту та приросту за певні проміжки часу; • показники структурної динаміки

• надмірний рівень оподаткування. В Україні ставка податку на прибу­ток юридичних осіб — безпосередніх суб'єктів інвестиційних проце­сів — дорівнює 25%, що формально відповідає рівню розвинених країн. Однак реальна величина «податкового тягаря» для суб'єктів господарювання значно вища. З огляду на необхідність здійснення відрахувань у різноманітні бюджетні та позабюджетні цільові фонди, сплати податків, що входять у ціну, фактичній рівень оподаткування економічних результатів виробничої діяльності сягає 75-85%), що не має аналогів у цивілізованому світі;

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• значне податкове навантаження на товаровиробників змушує части­ну підприємств обирати шлях приховування від держави результатів своєї економічної діяльності та відходити у тіньовий сектор, інтереси суб'єктів якого концентруються на короткострокових торговельних операціях спекулятивного характеру і знаходяться поза сферою реа­льного інвестування;

• відтік капіталів за кордон. За оцінками фахівців, за роки незалежнос­ті Україна втратила від 40 до 60 млрд. дол. і стала донором більш розвинутих економік, перш за все, американської;

• часткова доларизація та єврозація економіки (внутрішній витік капі­талів).

Подолання негативних явищ та процесів у інвестиційній сфері потре­бує провідної ролі держави — суб'єкта регулювання інвестиційних про­цесів та держави — безпосереднього інвестора.

Подвійне втручання держави в інвестиційну сферу (в якості суб'єкта регулювання та прямого інвестора) знаходить свій інтегральне вираження в цілях, пріоритетах, механізмах та інструментах інвестиційної політики.

Інвестиційна політика — цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального перебігу розширеного відтворення та підтримання ста­лої динамічної макроекономічної рівноваги.

Реалії переконують, що набір функцій держави у розвиненій ринковій економіці повинен стати базовим і для української держави, але бути скори-гованим з урахуванням національної економічної специфіки (див. табл. 10.4).

Пріоритетне завдання інвестиційної політики в умовах Украї­ни — забезпечити умови для накопичення критичної маси інвестиційних ресурсів, регулювання їх структурно-кількісних параметрів, необхідних для виходу на траєкторію стабільного економічного зростання, формуван­ня нового екологобезпечного соціально-інноваційного типу розширеного відтворення.

Основними складовими активної інвестиційної політики є:

1) полегшення податкового пресу на національних товаровиробни­ків та інвесторів, зокрема:

Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ІНВЕСТИЩИНО-ШНОВАЩИНА ПОЛІТИКА

Таблиця 10.4 Роль держави в регулюванні інвестиційних процесів: функції, принципи, інструменти

 

Держава як
Суб'єкт регулювання інвестиційних процесів	Інвестор — безпосередній суб'єкт інвестиційної діяльності
Функції
• формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, зо­ крема, регулювання сфер та об'єктів інвестування; • моніторинг інвестиційного клімату, оцінка та прогнозування макроекономічної інвестиційної кон'юнктури і динаміки інвестиційних процесів; • сприяння розбудові ефективної системи регулю­ вання інвестиційних процесів, координація та оптимі- зація взаємодії її складових; • визначення стратегічних завдань та пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку країни; • свідомий вплив на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання недержавного сектору еко­ номіки, націлений на: пом'якшення циклічних коли­ вань обсягів інвестицій; коригування галузевої струк­ тури та регіонального розподілу інвестиційних ресурсів відповідно до системи національних пріоритетів тощо	• розвиток суспільно значу­ щих сфер, у якому через їх певні специфічні характеристики (значну капіталоємність, тривалий термін окупності, ризиковані, суспільний характер споживання отриманих результатів тощо) не зацікавлений приватний сектор економіки; • розвиток державного секто­ ра у виробничій сфері; • реалізація державної інвес­ тиційної програми
Принципи:прогнозованість, селективність, комплексність, послідовність, несуперечли-вість тактичних і стратегічних завдань, адекватність, адаптивність
Об'єкти впливу:макроекономічне середовище інвестиційної діяльності, величина фінан­сових ресурсів (заощадження та амортизація) та їх доступність, альтернативна ціна грошеї — реальна ставка відсотка, чиста очікувана прибутковість капіталу, термін окупності, ри­зик і невизначеність
Інструменти • загальні:законодавчі та нормативні акти, що регламентують інвестиційну дія­льність суб'єктів господарювання; система сертифікації та стандартизації інвести­ційних товарів; макроекономічне прогнозування й індикативне планування; досто­вірне інформаційне забезпечення суб'єктів економіки щодо пріоритетів державної соціально-економічної політики та макроекономічної кон'юнктури
переважно непрямі	переважно прямі
• бюджетно-податкові(рівень оподаткування, по­ даткові пільги, податкові канікули, прискорена аморти­ зація, державні замовлення та закупівлі, дотації, субси­ дії, субвенції, пільгові або безпроцентні кредити); • грошово-кредитні(цільова емісія, ставка рефі­ нансування, обов'язкові резерви, операції на відкри­ тому ринку); • протекціоністські(митні та акцизні збори, кво­ тування, ліцензування, податки як елемент ціноутво­ рення) тощо	• кількісно-структурні зміни у державних капіталовкладеннях; • динаміка інвестиційної дія­ льності державних підприємств та підприємств, співвласником яких є держава; • законодавчий захист від ско­ рочення стратегічних державних інвестицій, що фінансуються з дер­ жавного бюджету, встановлення їх квоти у відсотках до ВВП тощо

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• диференціація ставок оподаткування залежно від напрямку діяльнос­ті підприємства та характеру і мети використання прибутку;

• зниження податкового тягаря на товаропродукуючу сферу та встано­влення агрегованої ставки оподаткування суб'єктів господарювання реального сектора економіки на рівні 30-35 відсотків;

• посилення стимулюючого потенціалу інвестиційно орієнтованих по­даткових пільг, зокрема впровадження податкового кредиту на при­ріст інвестиційних видатків;

2) реструктуризація державних видатків та підвищення їх ефек­
тивності щодо регулювання інвестиційних процесів, насамперед:

• підвищення ефективності інвестиційних програм і проектів, що фі­нансуються з державного та місцевих бюджетів;

• відновлення керованості інвестиційними процесами у державному сек­торі економіки. Прикладами заходів, стимулюючих інвестиційну діяль­ність у державному секторі та на підприємствах, співвласником яких є держава, можуть слугувати: а) встановлення інвестиційного нормати­ву— фіксованої частки прибутку, не менше якої суб'єкт господарюван­ня повинен спрямовувати в інвестиції; б) надання державою підприємс­твам в якості безвідсоткового цільового інвестиційного кредиту частки отриманих нею дивідендів; в) контроль інноваційної якості інвестицій з метою прискорення виводу з експлуатації технологічно застарілого об­ладнання та оновлення матеріально-технічної бази виробництва;

3) здійснення заходів щодо зменшення ставки відсотка по креди­
тах і відповідного багаторазового збільшення обсягів кредитування ре­
ального сектора комерційними банками:

• зміцнення курсу гривні й відповідна стабілізація інфляційних про­цесів;

• активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних інститутів за рахунок освоєння таких відносно нових для української економіки форм інвестиційного фінансування, як лізинг, форфейтинг, франчай­зинг, селенг, факторинг тощо;

• трансформація ринку цінних паперів із приватизаційного механізму в інвестиційний;

Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ШВЕСТИЦШНО-ШНОВАЩИНА ПОЛГГИКА

посилення у населення схильності до інвестування та заохочення йо­го до взаємодії з фінансово-кредитною системою через оподаткуван­ня по занижених ставках тієї частки доходів громадян, котра протя­гом звітного періоду трансформувалася в інвестиції (зокрема, в жит­лове будівництво) та/або пільгове оподаткування відсоткового дохо­ду і дивідендів;

введення правила, за яким ставка оподаткування прибутків банку буде коливатися залежно від частки довгострокових виробничих ін­вестицій у його «кредитному портфелі»; 4) перекриття каналів витоку капіталів: суттєві обмеження на капітальні валютні операції; жорсткий контроль угод з нерезидентами та офшорними компа­ніями;

обмеження обсягів кредитування нерезидентів та вивозу валютної готівки і доходів від операцій на ринку цінних паперів, передусім державних;

спрощення процедур легалізації «тіньового» капіталу, зменшення прибуткового податку з його власників за умов його виробничого використання.

10.3. Національна інноваційна система як стратегічний інститут розвитку

Початок XXI сторіччя знаменує собою завершення епохи індустріалі­зації і початок ери постіндустріального, інформаційного суспільства, в якому провідна роль належить НТП і формам його реалізації — інноваці­ям, а головним ресурсом розвитку є знання та інформаційно-інтелектуальні технології, що вирішують проблему обмеженості ресурсів, відкривають принципово нові горизонти зростання продуктивності праці й прискорення відтворювальних процесів і, найголовніше, змінюють в сис­темі економічних координат місце та роль людини — унікального генера­тора інноваційних ідей.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК