Основні показники інноваційної діяльності
Найбільш проста модель, яка описує взаємодію елементів НІС, є дворівневою. На мікрорівні роль приватного сектора полягає в розробці технологій на основі власних досліджень і в ринковому освоєнні інновацій. На макрорівні у сферу компетенції держави входить розробка та реалізація інноваційної політики. Інноваційна політика — це цілісна багаторівнева (мікро-, мезо-, макро-) система заходів щодо формування, збереження, розвитку й активізації інноваційного потенціалу (від його глибинної першооснови — креативно! складової сутнісних сил людини до завершальних реалізаційних форм)
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК з метою підвищення ефективності, екологічності та конкурентоспроможності національної економіки. Державна інноваційна політика має за кінцеву мету створити модель інноваційного розвитку, яка за своїми рушійними силами, векторами інтеграції, масштабами й результатами корелює із загальною стратегією соціально-економічного розвитку. Табл. 10.6 демонструє наявність для України досить широкого спектра можливих альтернатив. Таблиця 10.6 Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація
Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ЩВЕСТВДШШННОВАЦГИНА ПОЛІТИКА Змістовні характеристики вищезазначених та інших видів інноваційних процесів не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у конкретно-історичному поєднанні з комплексом підтримуючих механізмів утворюють специфічну національну модель ін нова-ційного розвитку. Контури української моделі вже намічені, але ще не чітко окреслені. її стрижнева ідея: розвиток на випередження, технологічне лідерство на основі внутрішніх чинників економічної динаміки та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень. Слід зазначити, що набір механізмів та інструментів інноваційної політики значною мірою співпадає з відповідним арсеналом інвестиційної політики. Основні відмінності полягають у більшій увазі, яка приділяється: • дієвій системі захисту прав інтелектуальної власності; • посиленню конкуренції — механізму природного відбору між економічними суб'єктами, що змушує останніх впроваджувати інновації заради самозбереження і саморозвитку; • зменшенню ризиків та невизначеності, які супроводжують прийняття рішень приватного сектора щодо реалізації інноваційного проекту; • цільовому прямому фінансуванню НДДКР та певних інноваційних проектів, яке вважається ефективнішим порівняно з альтернативою — системою кредитних і податкових пільг. • Окрім реалізації заходів яскраво вираженого стимулюючого характеру, до компетенції держави належить: • формулювання проблем й обґрунтування стратегічних пріоритетів й перспектив розвитку (горизонту довгострокового планування для приватного сектора), зокрема, визначення напрямів спеціалізації національної економіки та її регіонів в міжнародному поділі праці; • прямий та опосередкований стимулюючий вплив на систему факторів розвитку (насамперед на професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній рівень людського капіталу) й функціонування НІС у цілому згідно з обраними національно-регіональними пріоритетами; Житепко Е. Эффективность стимулирования инноваций // Электронный журнал «Инновации». — 2004. — № 3. 15* НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК • сприяння виробництву фундаментального знання (в університетах та інших спеціалізованих наукових закладах) і комплексу технологій стратегічного характеру; • формування інноваційної індустрії нового типу й інноваційної інфраструктури (інноваційні банки, інжинірингові центри, технополі-си, інноваційні біржі, страхування інноваційного ризику тощо); • створення сприятливих інституційних та макроекономічних умов для інноваційної діяльності приватних компаній; • розробка і підтримка спеціальних інноваційний проектів, у тому числі надання інформації щодо потенційних партнерів та перспектив інноваційного співробітництва; • брокерство — посередництво між ланками «наука, освіта <-> виробництво <-> збут <-> споживання», у тому числі через політику вибагливого державного споживання (тендери, система сертифікації та стандартизації продукції, контрактна система тощо); • формування інноваційної ідеології та інноваційної культури, що забезпечують сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати нововведення у всіх сферах життя; • надання широкого спектра інформаційно-телекомунікаційних, ін-фраструктурних, транспортних, консультаційних, страхових та інших послуг; • регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів, зокрема розумний протекціонізм по відношенню до вітчизняних товаровиробників високотехнологічної продукції; • пом'якшення чи нейтралізація негативних зовнішніх ефектів інноваційної діяльності, як-то: вихід засобів масового знищення з-під суспільного контролю, структурне безробіття, техногенні аварії та катастрофи, розповсюдження нових небезпечних наркотичних речовин, певне зниження навичок аналітичного мислення у школярів і студентів внаслідок все більшої доступності відповідного інформаційного ресурсу тощо. Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ШВЕСТИЩИНаШНОВАЦШНА ПОЛІТИКА Основні терміни та поняття Діяльнісно-видова і галузева структура економіки, структурні зрушення, фактори структурних зрушень, високотехнологічні галузі промисловості, структурна політика, таргетування, галузі — національні пріоритети, чинники відбору пріоритетних галузей, інвестиційна політика, показники інвестиційної діяльності, національна інноваційна система, інноваційна політика, національна модель інноваційного розвитку. Контрольні та дискусійні питання І.Назвіть та охарактеризуйте основні макроструктурні типи економіки України. 2.Розкрийте роль держави в регулюванні структурних зрушень в економіці України. 3.Назвіть основні чинники вибору галузей — національних пріоритетів. Які галузі, на Вашу думку, мають бути визнані пріоритетними в Україні? 4.Як можуть бути охарактеризовані структурні зміни, що відбуваються в економіці України, з огляду на провідні тенденції розвитку структури глобальної економіки? 5.Яка система зв 'язків існує між: структурною, інвестиційною та інноваційною політикою? 6.Поясніть, дія яких факторів зумовлює динаміку інвестиційних процесів в економіці України. 7.Які основні завдання повинна вирішувати держава — суб 'єкт регулювання інвестиційних процесів в економіці України? 8. У чому, на Вашу думку, полягає специфіка національної інноваційної системи України? 9.Назвіть чинники, які перешкоджають чи, навпаки, активізують інвестиційно-інноваційну діяльність в Україні. 10.Запропонуйте власний варіант стимулюючої інвестиційно-інноваційної політики в Україні. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ План 11.1. Ринкова трансформація грошово-кредитної та фінансової системи в Україні. 11.2. Вплив грошово-кредитної та фінансової політики на економічну стабілізацію і зростання.
|
