Особливості розвитку грошово-кредитної та фінансової системи і політики України в 2001-2006 pp.
Разом з тим, серед економістів тривають дискусії щодо відповідності грошово-кредитної системи вимогам економічного зростання і, зокрема, сутності монетарної політики. На думку одних, вона має обмежуватися підтриманням стабільності грошової одиниці (зовнішньої або внутрішньої). На думку інших, ця політика в контексті внутрішньої стабільності має бути спрямована на досягнення цілі щодо рівня інфляції. На переконання третіх, окрім цілей щодо інфляції, монетарна політика повинна досягати цілі щодо зростання економіки в цілому. Відповіді на ці дискусійні запитання дає міжнародний досвід діяльності переважної більшості сучасних центральних банків, єдиною стратегічною метою монетарної політики яких є цінова стабільність. Для реалізації цього завдання необхідне таргетування стабільності грошової одиниці, постійний моніторинг динаміки цін на товари і послуги, обмінного курсу та процентних ставок, їх співвідношення і в разі потреби — Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВаКРЕДИТНОІ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ вплив на них засобами грошово-кредитної політики. Одночасно створюватимуться умови для поступового переходу до таргетування інфляції — це концепція монетарної політики, яка передбачає законодавче закріплення цінової стабільності, офіційне оголошення Національним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений часовий період та відповідальність за їх дотримання. Тобто інфляційне таргетування дає монетарній політиці чіткий цільовий орієнтир на довгострокову перспективу. Однак запровадження цього режиму в економіці перехідного періоду пов'язане з додатковими труднощами. Поки що ні економіка, ні монетарна та фінансова системи в Україні не готові до впровадження інфляційного таргетування. Фіскальне домінування та слабка фінансова інфраструктура істотно обмежують вплив грошово-кредитної політики, а отже, і можливість Національного банку контролювати цінову ситуацію в країні. Другим аспектом є характерна для перехідних економік недостатня прогнозова-ність та керованість цін внаслідок істотного впливу на неї факторів немонетарно! природи. Перехідна економіка дуже чутлива до зміни цін на сировину на світових ринках. Велику частку в індексах споживчих цін становлять продовольчі товари, ціни на які характеризуються сезонністю і впливом погодних умов. Ціни на багато видів товарів і послуг є адміністративно регульованими. Таргетування інфляції в таких умовах неймовірно ускладнюється, а в деяких випадках стає просто неможливим. Відкритість економіки зумовлює значний вплив динаміки валютного курсу на інфляцію та ВВП. В цих умовах досягнення Національним банком проголошених інфляційних цілей ускладнюється, і він частіше вдається до обмеження курсових коливань. Безумовно, починаючи з 2001 р. в Україні спостерігається економічне зростання, і в досягненні цих результатів важливу роль відіграло підвищення ефективності грошово-кредитної і бюджетної політики. Разом з тим, цей вплив здійснюється недостатньо послідовно і цілеспрямовано, що спричинило виникнення суперечливих тенденцій, які посилюють рівень некерованості економічної системи. Так, зростання ВВП суттєво загальмувалося — з 12,4% у 2004 р. до 2,6% у 2005 р. За перші місяці 2007 р. індекс економічного зростання в Україні становив усього НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК 1,0284. Не зважаючи на впевнене зростання доходів населення, заборгованість з виплати заробітної плати не ліквідована. Протягом 2006 р. збитково працювало 34,2% підприємств48. Значне зростання споживчого кредитування призвело до зростання імпорту товарів і, як наслідок, до негативного сальдо торгового балансу: в 2005 р. (-1,91) млрд. дол., в 2006 p. (-6,67) млрд. дол., в 2007 р. він досяг рекордного рівня (-9,6) млрд. дол49. Ці тенденції є підґрунтям для визначення певних недоліків функціонуючої на сучасному етапі розвитку економіки України грошово-кредитної та фінансової політики. Для монетарної політики характерною є непослідовність у використанні ринкових методів впливу на економічне зростання: а) валютний курс в багатьох країнах є об'єктом ринкового регулюван б) низька ліквідність державних цінних паперів і недостатній рівень в) неповне використання можливостей такого достатньо дієвого ін Головним недоліком залишається збереження трансформаційного розриву між розвитком грошово-кредитної і фінансової систем, з одного боку, і реального сектора, — з іншого боку, що гальмує процеси трансформації на шляху до ринкової економіки. Воно проявляється у наступному: а) відсутності чіткої, зорієнтованої на ринок структурної політики; б) порушенні пропорцій між виробництвом, споживанням і нагрома в) нераціональній структурі народногосподарського комплексу країни; Полозенко Д. Управління державними фінансами України в умовах економічного зростання // Вісник НБУ. — 2007. — № 7. — С. 24. Економіка України за 2006р. Статистичний огляд // Урядовий кур'єр. — 2007. — № 15. —С 7. Економіка України за 2007р. Статистичний огляд // Урядовий кур'єр. — 2008. — №15. — С 1,6-7. Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВаКРЕДИТНОІ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ г) низькій конкурентоспроможності вітчизняних підприємств; д) низькому рівні інвестиційно-інноваційної активності суб'єктів гос Подолання цих негараздів обумовлює необхідність переходу до нового етапу трансформації грошово-кредитної і фінансової систем та посилення їх впливу на економічне зростання в Україні. Зокрема, у Державному бюджеті необхідно передбачити перехід від моделі економічного розвитку, орієнтованої на стимулювання споживання, до моделі, що встановлюватиме пріоритет стимулювання інвестиційної активності та зростання темпів розвитку вітчизняного виробництва. Особливість цього етапу — зміщення стратегічних пріоритетів на інноваційно-інвестиційні, структурні, інституційні та соціальні зрушення. Шлях до економічного зростання лежить через удосконалення, узгодженість і нерозривну єдність грошово-кредитної, фіскальної та загальноекономічної політики. З огляду на зазначене, в економічній стратегії України необхідно враховувати те, що слабкий рівень інтегрованості України до міжнародних економічних відносин, витіснення України на узбіччя світових фінансових потоків, а також певну загальмованість макроекономічного реформування викликають численні ризики і загрози для розвитку національної економіки. Серед них: активізація інфляційних процесів, неефективність приватизації, нерозвинутість показників ринкової капіталізації, неадекватність розвитку фондового ринку, небезпека посилення макроекономічної нерів-новаги і накопичення диспропорцій. Так, завдяки стрімкому зростанню темпів кредитування населення динаміка споживання в Україні набагато випереджає зростання доходів, яке, в свою чергу, набагато перевищує зростання ВВП. Це посилює макроеко-номічні диспропорції — як очевидні, так і приховані. Накопичення значних обсягів валютних резервів не справляє позитивного впливу на стан економіки. Замість використання отриманої конвертованої валюти на потреби розвитку економіки, на оновлення і модернізацію виробничого потенціалу, нагромаджуються валютні резерви НБУ, які в 2007 р. складали майже 20% ВВП країни. Для порівняння: валютні резерви Японії, які вважаються досить значними, не досягають і 10% від ВВП, ре- НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК зерви Федеральної резервної системи США складають мізерну частину — 1% від ВВП50. Згідно з відомими макроекономічними постулатами, зниження банківських процентних ставок має стимулювати інвестиційний попит. Але розвиток української економіки це спростовує. Процентні ставки банків за кредитами в національній валюті мали стійку тенденцію до зниження впродовж всього транзитивного періоду. З 221,1% в 1993 р. вони упали до 107,4% в 1995, до 37,3% в 2000, до 16,4% в 2005 і нарешті — до 14% в 2007 році. Але відповідного зростання інвестиційної діяльності не спостерігалося. Наприклад, інвестиції в основні фонди в % до попереднього року склали в 1993 році — 89,6%, в 1995 — 71,5%, в 2000 — 114,4%, в 2005 —101,9%, в 2006 — 128,5% '. Як стверджують українські економісти, нинішнє зростання економіки відбувається на безінвестиційній основі. Такий тип економічного зростання не має під собою реального матеріального підґрунтя, а тому може бути лише короткостроковим і не спроможним вирішувати глобальні макроекономічні проблеми на довгострокову перспективу. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити: — по-перше, основним завданням грошово-кредитної політики і Національного банку є досягнення цінової стабільності, що можливе завдяки впровадженню системи інфляційного таргетування. Хоча її не можна вважати панацеєю від високого рівня інфляції, проте вона є певним каталізатором позитивних змін в економіці й орієнтує на збереження стабільності купівельної спроможності гривні; — по-друге, головним завданням фінансової політики держави є забезпечення збалансованості економіки та її інноваційно-інвестиційного розвитку. 50 Паливода К. В. Реальний стан економіки України: безінвестиційне зростання // Еко 51 Дзюблюк О. Стратегія монетарної політики НБУ та її вплив на економічний розвиток 52 Паливода К. В. Реальний стан економіки України: безінвестиційне зростання // Еко Глаю 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
|