Виконання покарань у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу призначається як додаткове покарання за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст. 54 КК України). Отже, особливістю зазначеного виду покарання є наступне: 1) наявність у особи військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 2) визнання особи винною у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Вчинення таких злочинів саме по собі ганьбить звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, тому закон надає суду право позбавити засудженого того чи іншого статусу. У різних відомствах і службах виконавчої і судової влади для службових осіб встановлюються відповідні звання, ранги, чини і класи. Так, у Збройних Силах України, Службі безпеки України, прикордонних військах, внутрішніх військах, військах цивільної оборони України існують військові звання (наприклад, капітан, підполковник, генерал-майор та ін.). Військові звання поділяються на армійські й корабельні, а також на звання рядового складу, сержантського і старшинського складу, складу прапорщиків і мічманів, молодшого офіцерського складу, старшого офіцерського складу і вищого офіцерського складу. В органах внутрішніх справ України встановлені спеціальні звання (наприклад, майор міліції, підполковник внутрішньої служби та ін.). Спеціальні звання передбачені в Державній податковій службі України, а також у Митній службі України (наприклад, інспектор податкової служби першого рангу, державний радник податкової служби та ін.). Законом України "Про державну службу" встановлюються різні ранги залежно від тієї категорії, до якої віднесені посади, наприклад, особам, що обіймають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3-й, 2-й чи 1-й ранг, а, наприклад, до сьомої категорії – 15-й, 14-й чи 13-й ранг. Ранги також встановлені в дипломатичній службі (наприклад, Надзвичайний і Повноважний Посол, радник першого класу, аташе та ін.). В органах прокуратури встановлені класні чини (наприклад, юрист першого класу, молодший радник юстиції та ін.). Такі самі чини присвоюються фахівцям господарських судів (крім суддів). Кваліфікаційні класи присвоюються суддям різних судів, у тому числі суддям господарських судів, а також судовим експертам. Кримінальний закон не передбачає права суду позбавляти засудженого наукових ступенів і звань, а також почесних звань і державних нагород. Згідно з діючою редакцією ст. 54 КК України, суд має повноваження за наявності підстав позбавити особу будь-якого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкретний вияв принцип рівності всіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади. Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засуджену особу, а й на позбавлення її тих переваг, які надають відповідні звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не вказується у санкціях норм Особливої частини КК України. Його застосування залежить від рішення суду. Судова практика свідчить, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують, зокрема, такі обставини: використання винним свого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг чи переваг для себе чи інших осіб; його ставлення до виконання службових обов’язків; наявність дисциплінарних стягнень; поведінку винного в колективі та в побуті. Крім того, відповідно до ст. 98 КК України, покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не застосовується до неповнолітніх. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу визначаються главою 6 Особливої частини КВК України (ст. 29). Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили надсилає копію вироку органу чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов’язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом, про що повідомляє суд протягом місяця з дня одержання копії вироку. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання. Вирішуючи питання про доцільність застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, суд повинен враховувати не тільки суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу винного, а також і те, що застосування цього покарання тягне за собою певні правові наслідки. Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що застосування зазначеного виду покарання, безумовно, необхідне в тих випадках, коли об’єктивні й суб’єктивні ознаки злочину свідчать про те, що винний за своїми моральними і діловими якостями втратив здатність виконувати обов’язки і займати посади, що передбачають наявність такого звання.
§ 9.4. Порядок і умови виконання покарань
Зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягає в тому, що засудженому забороняється за вироком суду обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності з метою запобігання в майбутньому повторного вчинення ним злочину з використанням певної посади або внаслідок здійснення діяльності певного виду. Позбавлення права обіймати певні посади полягає в забороні засудженому на вказаний у вироку суду строк обіймати посаду, яку він обіймав під час вчинення злочину, та аналогічні посади на інших підприємствах, в установах чи організаціях різної форми власності тощо, а позбавлення права займатися певною діяльністю – взабороні займатися тією діяльністю, у зв’язку з якою винним було вчинено злочин. Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається в тому випадку, якщо особа, яка вчинила злочин, обіймала певну посаду або займалася певною діяльністю. Тому, якщо дана особа ніде не працювала або нічим не займалася, щодо неї суд не може застосувати таке покарання. На сьогодні не існує будь-яких обмежень щодо застосування зазначеного покарання стосовно певних професій або виду діяльності. За своїм характером і обсягом повноважень засуджений не може виконувати однакові за змістом види робіт або займатися діяльністю; наприклад, завідуюча магазином не може обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю; водій автобуса, позбавлений права керувати транспортним засобом, не має права займатися діяльністю, пов’язаною з перевезенням людей (ст. 286, 287, 289 і 290 КК України передбачають, що під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні засоби). Відповідно до ст. 55 КК України, покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років. У КК України існує 25 складів злочинів, що передбачають таке покарання як основне. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини КК України за умови, що з огляду на характер злочину, вчиненого у зв’язку з обіймаємо посадою або із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. За умови призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк воно поширюється на увесь час відбування основного покарання, а також на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК України – з моменту набрання законної сили вироком. Відносно неповнолітніх це покарання може застосовуватися тільки як додаткове (ч. 2 ст. 98 КК України). Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначено главою 7 КВК України (ст. 30–35) та міжвідомчим нормативно-правовим актом – Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, яка затверджена спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. № 270/1560. Згідно з ч. 2–4 ст. 30 КВК України, виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону, які не можуть використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком і після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м’яким надсилають копію вироку суду до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого. Відповідно ж до ч. 1 ст. 30 КВК України, виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого - на органи внутрішніх справ. Розглянемо детальніше, які функції здійснює кримінально-виконавча інспекція під час виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Отже, інспекція веде облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим, власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженому; вживає заходів до припинення порушень вимог вироку; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених тощо. Підставою для виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є копія вироку суду, що набрав законної сили, закон України про амністію або акт помилування. Що стосується позбавлення права обіймати певні посади, то відповідно до ст. 32 КВК України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов’язаний: – не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку він позбавлений; – внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким видом професійної діяльності він позбавлений права займатися; – повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог вироку суду. Відповідно до ч. 2 ст. 31 КВК України кримінально-виконавча інспекція у разі невиконання власником підприємства вироку суду щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, направляють відповідні матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом. Щодо ж позбавлення права займатися певною діяльністю діє інша норма, а саме ст. 33 КВК України, відповідно до якої органи, наділені правом анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов’язані не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на зайняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання вимог вироку суду кримінально-виконавчу інспекцію. Особа, засуджена до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зобов’язана виконувати певні обов’язки, а саме: не порушувати вимоги вироку суду; надавати на вимогу інспекції документи, що пов’язані з виконанням даного покарання (довідка з місця роботи про те, яку посаду він обіймає чи який вид робіт виконує, або копія трудового договору; трудова книжка); повідомляти інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну; з’являтися за викликом до інспекції; не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Інспекція може давати такий дозвіл тільки у випадках направлення засудженої особи у відрядження з місця роботи, у разі потреби проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов’язково повинно бути підтверджено документально. Виклик засудженої особи до інспекції працівник кримінально-виконавчої інспекції може: 1) направляти поштою; 2) передавати особисто чи телефоном засудженій особі; 3) передавати через родичів, знайомих засудженого, керівників за місцем його роботи, через органи місцевого самоврядування за місцем проживання засудженої особи та інших осіб. Про передачу виклику (повістки) вноситься запис на її корінці, а в разі передачі телефоном – працівником інспекції складається довідка. У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджена особа за поданням інспекції може бути піддана приводу через відповідні органи внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю кримінально-виконавча інспекція відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 КВК України направляє прокуророві подання та всі необхідні матеріали для вирішення питання про притягнення такого засудженого до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України. Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, невідоме, а також у разі неприбуття їх після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання, працівник кримінально-виконавчої інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку (на територію обслуговування якого мала прибути), здійснює початкові розшукові дії. Вони проводяться протягом одного місяця з дня, коли працівнику інспекції стало відомо про залишення засудженою особою місця постійного проживання або неприбуття особи, звільненої з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання. Органи внутрішніх справ, окрім покладеного відповідно до ч. 1 ст. 30 КВК України обов’язку щодо проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженим до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, також виконують: постанови суду та подання кримінально-виконавчої інспекції про розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; подання інспекції про привід засуджених осіб, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин; затримання i конвоювання цих осіб тощо. Важливо наголосити, що в сучасних економічних умовах кримінальне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю практично себе виправдовує, успішно виконує завдання протидії злочинності, тому його існування та подальший розвиток є кримінологічно та економічно виправданим.
|
