Порядок і умови виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців

 

У доктрині кримінального законодавства покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців (ст. 58 КК України) є новим видом основного покарання і має комбінований характер, що виявляється у наступному:

- по-перше, у примусових заходах майнового характеру, коли в доход держави відраховується від десяти до двадцяти відсотків від суми грошового забезпечення засудженого;

- по-друге, на засудженого вчиняється моральний вплив (його не може бути підвищено за посадою, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання).

Таким чином, ст. 58 КК України за своїм змістом є новою, оскільки її аналогів у раніше діючому кримінальному і кримінально-виконавчому законодавстві не було. Службове обмеження для військовослужбовців як кримінальне покарання уперше передбачено КК України 2001 р. Воно застосовується лише як основна міра кримінального покарання на строк від шести місяців до двох років.

Зміст покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців полягає в тому, що засуджений протягом визначеного вироком суду терміну не може бути підвищений у посаді, військовому званні, а строк відбуття покарання не зараховується до вислуги років на присвоєння чергового спеціального звання. Крім того, із грошового утримання військовослужбовця провадяться утримання в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 %.

Призначаючи покарання у виді службового обмеження (ст. 58 КК України), суд зобов’язаний визначити розмір відрахувань із заробітку або грошового забезпечення засудженого. Аналіз тексту кримінального закону дозволяє припустити, що цей вид покарання покликаний замінити собою виправні роботи, враховуючи неможливість їх застосування до військовослужбовців.

Крім того, службові обмеження для військовослужбовців призначаються як у випадках, передбачених КК України, так і тоді, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, дійде висновку про можливість застосування до нього цього покарання замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 1 ст. 58 КК України).

Такий вид покарання може застосовуватися також за умови призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), а також під час звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК України) та заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82, 83 КК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 КК України, службове обмеження призначається тільки тим військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, тобто обрали її своєю професією. Особливістю тут є та обставина, що в процесі відбування цього покарання засуджений продовжує колишню суспільно корисну діяльність без розриву з найближчим мікросоціальним оточенням, хоча й на примусовій основі, з відрахуванням у доход держави визначеної частини його грошового утримання.

Під час призначення покарання за сукупністю злочинів допускаються поглинання, часткове або повне складання як строків виправних робіт або службового обмеження, так і розмірів відрахувань у доход держави, а за кількома вироками (ст. 71 КК) – лише складання строків цих покарань. Від відбування покарання у виді службових обмежень військовослужбовець може бути звільнений з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Порядок виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців передбачений главою 10 Особливої частини КВК України (ст. 47), норми якої передбачають, що суд, який постановив вирок про службове обмеження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець.

Після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань у доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця; протягом трьох днів командир військової частини повідомляє суд, який постановив вирок, про прийняття його до виконання.

За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення.

Однак відбуття призначеного строку покарання є не єдиною підставою для звільнення військовослужбовця. Виконання цього покарання може бути припинено також достроково в разі застосування:

1) умовно-дострокового звільнення;

2) звільнення за станом здоров’я. Процедура такого звільнення передбачена ч. 5 ст. 47 КВК України, за якою засуджені, що відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії;

3) амністії чи помилування.

У названих випадках звільнення засудженого відбувається у день надходження відповідних документів, а якщо вони отримані після закінчення робочого дня – вранці наступного дня. У ці ж строки повинен бути виданий і наказ командира військової частини про припинення виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовця.