Організація спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, і проведення з ними виховної роботи

 

Закріпленню результатів виправлення засуджених, звільнених з установ виконання покарань, сприяє правильна організація спостереження за ними державними, громадськими організаціями і окремими особами. Держава наділяє суб’єктів спостереження певними правами і обов’язками. Загальною правовою підставою встановлення спостереження (нагляд, контроль) є судимість особи, звільненої від відбування покарання.

У ст. 160 КВК України відзначено, що за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації. А це означає, що закон зобов’язує і це є правовою підставою спостереження за звільненими і проведення виховної роботи з ними.

Спостереження і виховну роботу із вказаними особами необхідно проводити з перших же днів звільнення. При умовно-достроковому звільненні суди не встановлюють який-небудь випробувальний термін, оскільки за сенсом кримінального закону таким терміном є невідбута частина покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням відповідно до ст. 81 і 82 КК України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах дітей.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.

Зазначені подання розглядаються судом у десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарань, і, як правило, засудженого.

Під час розгляду судом спільного подання органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах дітей суд повідомляє їх про час і місце розгляду цього подання.

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених – не раніше як через шість місяців.

На постановусуду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.

У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.

Правильність визначення моменту, з якого починає спливати випробувальний термін для умовно-достроково звільненого (а цей термін співпадає з невідбутою частиною покарання), має істотне практичне значення, оскільки від цього залежить:

- тривалість часу, в межах якого за умовно достроково звільненим має здійснюватися спостереження і проводитися виховна робота;

- термін, протягом якого відносно даної особи при здійсненні ним нового умисного злочину діє принцип складання покарань;

- термін покарання, який при здійсненні цією особою нового умисного злочину буде приєднаний судом до покарання за новим вироком.

Випробувальний термін для умовно-достроково звільненого, рівного невідбутій ним частині терміну покарання, починає спливати з дня винесення судом постанови про умовно-дострокове звільнення. Під час винесення судової постанови про умовно-дострокове звільнення у всіх випадках вказується невідбута частина покарання, від відбування якої засуджений звільняється.

Громадськими організаціями, які здійснюють громадський
контроль відповідно до глави 26 КВК України, є ті, статутами яких передбачено здійснення такого контролю, або ті, які виявили бажання здійснювати його з дозволу органу або установи виконання покарань.

Організацію контролю за особами, умовно-достроково звільненими, а також виховну роботу з ними закон покладає на спостережні комісії, вони здійснюються також громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

Головна мета спостереження і проведення виховної роботи – допомогти звільненому адаптуватися в нових для нього умовах, сприяти у вирішенні виникаючих питань, запобігти рецидиву, який найчастіше спостерігається спочатку після звільнення (в перші три місяця).

Спостережні комісії, служби у справах дітей, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації та трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування покарання виховну роботу, контролюють їх ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.

До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.

У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

Що стосується осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, то контроль за їх поведінкою протягом іспитового строку здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин.
Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання до недавнього часу покладалось на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

З 1 січня 2009 р., відповідно до п. 4 Прикінцевих положень КВК України, функції обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою було передано від органів внутрішніх справ до кримінально-виконавчої інспекції.

Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, здійснюється наступним чином. Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов’язків, покладених на них судом; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

У разі призову засудженого на строкову військову службу, до військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов’язані: виконувати обов’язки, які покладено на них судом; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється органом внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання запрошення, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Є особливості стосовно обчислення іспитового строку. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки і не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-виконавчій інспекції.

На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, покладається конкретна відповідальність. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов’язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Невиконанням обов’язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов’язків, які було покладено на нього судом.

Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення

засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв’язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

У випадку, якщо підставою для вказаної роботи є постанова суду, винесена під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, її проведення є обов’язковим. Суд може покласти на трудовий колектив обов’язок щодо спостереження за умовно-достроково звільненим або на прохання колективу, або з власної ініціативи, але з відома колективу.

Після прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення громадська організація або трудовий колектив, яким передано особу для виправлення і ресоціалізації, не можуть просити суд про відміну умовно-дострокового звільнення і направлення особи для відбування покарання у зв’язку з тим, що вона не виправдала довіри, ухиляється від громадського впливу, порушує трудову дисципліну або звільнилася з даного підприємства.

До особи можуть бути застосовані лише заходи громадського, дисциплінарного або адміністративного впливу.

Якщо на дану особу може бути поширено вимоги законодавства про адміністративний нагляд, то в умовах безуспішності заходів громадського впливу може бути поставлено питання перед судом про встановлення такого нагляду.

Трапляються випадки, коли поводження особи, умовно-достроково звільненої від покарання, свідчить про помилковість рішення суду про виправлення даної особи. Якщо звільнений систематично п’янствує, порушує трудову дисципліну, притягується до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, є всі підстави чекати від нього рецидиву вчинення злочину. Лише у ч. 4 ст. 81 КК України міститься одна підстава для відміни умовно-дострокового звільнення: коли особа, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст. 71 і 72 КК України.

У подібного роду випадках, коли очевидна помилковість рішення суду про виправлення засудженого, практика йде шляхом опротестовування в порядку нагляду прокурором постанови суду про умовно-дострокове звільнення. Проте, відміна такої постанови в порядку нагляду можлива тільки протягом року з дня її винесення.

Потребує вдосконалення і практика нагляду за умовно-достроково звільненими в трудових колективах. Звільнений може не прийти в цей колектив або звільнитися у будь-який час. Підприємство може відмовити звільненому в прийомі на роботу.

Іншими словами, ухилення засудженого від контролю не тягне жодних правових наслідків ні для нього, ні для організації, на яку покладений обов’язок спостереження за звільненим і проведення з ним виховної роботи.

Роль трудових колективів і громадських організацій у даний час у виправленні й ресоціалізації засуджених істотно ослабла. Проте, не викликає сумніву корисність цієї форми участі трудових колективів і громадських організацій у виправленні й ресоціалізації засуджених. У міру зміцнення дисципліни і правопорядку в суспільстві ця робота оновиться.