Розвиток телемедицини

‒ оформлення медичної документації згідно з вимогами консультанта

(електронний вигляд, переклад на іноземну мову і т.д.);

‒ надання додаткової інформації за запитом консультанта;

Функції консультанта:

‒ розгляд і консультування наданого клінічного випадку в обумовлені

терміни;

‒ надання висновку з використанням загальноприйнятої медичної

термінології;

‒ участь в реально-тимчасових процедурах.

Функції координатора [3]:

‒ первинна оцінка якісно-кількісних характеристик даних, одержуваних

від лікарів-абонентів;

‒ оцінка фінансового забезпечення телемедичних процедур;

‒ перевірка даних на відповідність вимогам конкретного медичного

закладу;

‒ комунікація з абонентом (у разі невідповідності даних);

‒ вибір місця проведення телеконсультацій;

‒ відправлення даних безпосередньо консультанту або в інший центр

телемедичного сервісу;

‒ організація телеконсиліумів;

‒ вирішення організаційних питань телемедичної мережі.

Телемедична процедура – це стандартна послідовність спільних дій абонента, консультанта, координатора, пацієнта і допоміжного персоналу, яка відбувається по шаблоновому сценарієм з використанням комп'ютерної та телекомунікаційної техніки і має строго певну мету [1].

В даний час виділяють наступні основні види телемедичних процедур:

‒ віддалене консультування та інструктаж;

‒ дистанційне навчання;

‒ моніторинг (біорадіотелеметрія);

‒ дистанційне маніпулювання.

Слід зазначити, що найчастіше телемедичні процедури здійснюються одна за одною, або як би «переплітаються»: вилучене консультування супроводжується навчанням, дистанційне маніпулювання – моніторингом та телеконсультуванням і т.д.

Цікавою можливістю телемедицини є те, що один фахівець може обслуговувати кілька лікувальних установ, отримуючи доступ до більш кваліфікованому раді, до більш складних і зазвичай недоступним діагностичним процедурам, при цьому потреби кожного учасника такої співпраці будуть здійснюватися за рахунок віддалених консультацій і теледіагностики.

Застосування ретельно відпрацьованих технологій дозволить прискорити процес отримання ради експерта і не рахуватися з фізичним відстанню до нього, адже через інтернет можна зв'язатися з фахівцем, що перебуває на іншому континенті.

 

Розвиток телемедицини

 

За уявленнями фахівців телемедицина залишається, в першу чергу, дистанційною діагностикою, але її потенційні можливості значно ширше. Мережеві технології надають можливість документальної передачі історій хвороби при переведенні хворих з клініки в клініку, оперативне вирішення питань страхування та оплати, нові можливості підвищення кваліфікації лікарів, широке впровадження нових медичних технологій та методів, дистанційні медичні консультації, консиліуми, телеконференції, і телеманіпуляціі (дистанційне керування апаратурою і навіть хірургічні втручання на відстані).

Першою країною, поставила телемедицину на практичні рейки стала Норвегія, де є велика кількість важкодоступних для традиційної медичної допомоги місць. Другий проект був здійснений у Франції для моряків цивільного і військового флотів. А сьогодні вже важко назвати західноєвропейську, де б не розвивалися телемедичні проекти. Особливого розмаху сеанси "телемедицини" отримали в США.

В даний час у багатьох країнах і в міжнародних організаціях розробляються численні телемедичні проекти. ВООЗ розробляється ідея створення глобальної мережі телекомунікації в медицині. Мається на увазі електронний обмін науковими документами та інформацією, ї прискорений пошук з доступом через телекомунікаційні мережі, проведення відео-конференцій, заочних дискусій і нарад, електронного голосування.

Отримують розвиток і міжнародні мережі медичних телекомунікацій, спрямованих на різні цілі: система "Satellife" - для поширення медичних знань в країнах, що розвиваються країнах і підготовки кадрів, "Planet Heres" - запропонована ВООЗ система глобальних наукових телекомунікацій, міжнародної наукової експертизи та координації наукових програм, інші системи та мережі.

Європейське співтовариство вже кілька років тому фінансувало понад 70 міжнародних проектів, націлених на розвиток різних аспектів телемедицини: від швидкої допомоги (проект HECTOR) до проведення лікування вдома (проект HOMER-D). Головним завданням проектів є розвиток методів медичної інформатики, націлених на реєстрацію та формалізацію медичних даних, їх підготовку до передачі й прийому. Розробляються і випробуються алгоритми стиснення інформації, стандартні форми обміну інформацією як на рівні вихідних даних (Зображень, електричних сигналів, наприклад електрокардіограм, і т.д.), так і на рівні історії хвороби.

Серед перспектив розвитку телемедицини в Україні варто особливо виділити такі:

‒ створення державної програми розвитку телемедичних мереж;

‒ розробка законодавчої бази телемедицини (підставою її можуть служити

Закон про інформацію й укази Президента України про розвиток національної складової Інтернет, про цифровий електронний підпис, про електронний документообіг і т.д.);

‒ впровадження синхронних телемедичних технологій у систему екстреної

і невідкладної медичної допомоги;

‒ створення і популяризація професійних тематичних поштових

конференцій для неформального телеконсультування;

‒ установлення постійних партнерств між медичними центрами України й

інших країн ближнього і далекого зарубіжжя для формального телеконсультування;

‒ упровадження систем дистанційного навчання у систему медичної освіти

на всіх рівнях.