ЛЕКЦІЯ 10.

Також діють міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою України.

Особливістю джерел фінансового права, є те, що актів, які містили б суто фінансово-правові норми, досить мало («джерел чистому вигляді»), в основному мають місце нормативно-правові акти комплексного характеру, які поряд з нормами фінансового права містять норми й інших галузей права.

Фінансове право як наука. Наука фінансового права — це вчення про фінансове право, тобто систему знань, що має певний ступінь єдності та узагальнення. Вона вивчає реальні суспільні процеси, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів.

Фінансове право - це суспільствознавча наука; юридична наука; наука публічного права. Вона виконує такі функції: аналітичну; критичну; конструктивну; прогнозуючу..

Предметом науки фінансового права є фінансове право як галузь права України. Предмет науки фінансового права становить сукупність наведених нижче основних компонентів:

— норм та інститутів фінансового права України;

— фінансово-правових відносин;

— фінансового законодавства;

— тенденції розвитку фінансово-правового регулювання. Методологія науки фінансового права — це ті принципи та методи дослідження, які використовуються в науці для пізнання її предмета й отримання наукового результату.

До методології науки фінансового права входять також методи дослідження.

Методи науки фінансового права — це певні прийоми (способи), за допомогою яких забезпечується дослідження предмета фінансового права. Серед них формально-догматичний метод; порівняльного правознавства; метод звернення до інших наук; конкретно-соціологічного дослідження; порівняльно-історичний; метод живого пізнання.

Фінансове право як наука - це внутрішня цілісна система узагальнених знань про фінансове право і фінансову діяльність держави та закономірності розвитку цих знань. Предметом фінансового права як науки є система знань у формі наукових досліджень, фінансово-правових понять і категорій.

Науковці-фінансисти:Ю. А. Ровинський, М. А. Гурвич, С. Д. Ципкін, Л. В. Воронова, Н. І. Хімічева, І. В. Март'янов, М. І. Піскотін, О. М. Горбунова, Н. А. Куракова, Д. А. Бекер-ська, Є. О. Алісов, М. П. Кучерявенко, Л. А. Савченко, С. Т. Кадькаленко, П. С. Пацюрківський та інші.

Фінансове законодавство, виступаючи формою реалізації фінансового права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність. Основу фінансового законодавства мають складати тільки закони та найважливіші підзаконні акти.

Термін «законодавство» досить широко використовують в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин, і є джерелами визначених галузей права. Цей термін без визначення його змісту використовує й Конституція України (статті 9, 19, 118). У законах, залежно від важливості та специфіки регульованих суспільних відносин, цей термін вживають у різних значеннях: у одних мають на увазі лише закони; в інших, насамперед кодифікованих, у поняття «законодавство» включають як закони й інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках — також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Частиною національного законодавства, відповідно до ст. 9 Конституції України, є також чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Отже, терміном «законодавство» охоплено закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їхніх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

Нормативні акти представлено як законами (спеціальними, регулюючими конкретну галузь права, і загальними), так і нормативними актами компетентних органів (представницьких і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування, органів управління спеціальної компетенції). Фінансове законодавство саме й включає систему цих нормативних актів. Основи фінансових правовідносин, компетенція державних органів регулюються конституціями.

Законодавчі акти, що лежать в основі фінансового законодавства, утворюють певну систему:

1) Загальні не фінансові закони - конституційні закони чи закони, що належать до інших галузей права, які містять фінансові норми. Наприклад, найпринциповіші положення, що регулюють основи оподаткування, закріплено на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні принципи оподаткування тощо). У деяких випадках приймають спеціальні конституційні та органічні закони — Закон ФРН про фінансову допомогу Федерації і земель 1969 року; Конституційний закон про фінанси, що визначає компетенцію Федерації і земель Австрії в сфері податків; Органічний закон 1979 року про статус автономії Країни Басків (Іспанія), розділ III якого цілком присвячено фінансовим питанням.

Загальні фінансові закони — в основному їх представляють закони, що регулюють основи фінансової системи. Це переважно фундаментальні закони, які встановлюють основи бюджетної системи, місце її окремих елементів. В Україні вони майже не представлені, хоча й обговорювалися перспективи розробки фінансового кодексу, закону про фінанси.

3) Загальні інституційні закони - законодавчі акти, які містять положення, що регулюють окремі інститути в цілому, їхні основи, головні характеристики. В цих актах відсутня деталізація конкретних видів понять. Здебільшого до них належать бюджетні й податкові кодекси, що поєднують матеріальні та процесуальні сторони, а також основні закони загального характеру.

4) Спеціальні інституційні закони - законодавчі акти, що регулюють окремі частини фінансових інститутів. До них відносяться, наприклад, закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати.

 

ЛЕКЦІЯ 10.