Умови припинення права постійного землекористування

Припинення права постійного землекористування на землях державної та комунальної власності може здійснюватися в порядку їх вилучення для суспільних потреб. Вилучення, як спосіб припинення права постійного землекористування, передбачено в ст. 149 Земельного кодексу, в якій розмежовані повноваження і компетенція різних рівнів органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо припинення права землекористування. Це визначається державною або комунальною належністю земель та законодавчим делегуванням правомочностей власності органам державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

У зазначеній нормі передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних і міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу, сільські, селищні та міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються або викуповуються ними з дотриманням вимог ст. 150 земельного закону. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та районні ради мають право на вилучення земельних ділянок спільної власності відповідних територіальних громад, які знаходяться у постійному користуванні, для всіх потреб.

За районними державними адміністраціями на їх території закріплене право на здійснення вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ та міст районного значення для всіх потреб, а також земель, розташованих за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, коли таке вилучення віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України; будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Обласні державні адміністрації на їх території мають право на вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, коли їх вилучення віднесено до повноважень районних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють вилучення земельних ділянок державної власності, які знаходяться у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, коли таке вилучення віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо вилучення земельних ділянок аналогічні функціям обласних державних адміністрацій. Вона може вилучати земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, коли їх вилучення віднесено до повноважень районних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, може здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, які знаходяться у постійному користуванні для сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також призначені для використання у природоохоронних цілях. До таких земель відноситься: рілля та інші сільськогосподарські угіддя, земельні ділянки, які зайняті багаторічними насадженнями для несільськогосподарських потреб, землі, зайняті лісами першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, крім випадків, коли їх вилучення віднесено до компетенції районних та обласних державних адміністрацій, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також у випадках, передбачених ст. 150 Земельного кодексу стосовно переліку особливо цінних земель.

Надання зазначеним органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування права на вилучення земельних ділянок державної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні їх підприємств, не позбавляє їх як землекористувачів, права на судовий розгляд такого вилучення. Так, за ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу, у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Таким чином, судовий розгляд припинення права постійного землекористування є гарантією від незаконного та необґрунтованого вилучення земельних ділянок.