Биография. Характеризується короткочасною втратою свідомості, головним болем, нудотою, блювотою, запамороченнямЗакрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ. ЗЧМТ: Струс мозку Характеризується короткочасною втратою свідомості, головним болем, нудотою, блювотою, запамороченням. Виявляються нестійкі вогнищеві симптоми (ністагм), коливання АТ. Забиття мозку Більш тяжкий ступінь ураження, аніж струс. Загальномозкові симптоми поєднуються із вираженими вогнищевими порушеннями (парези, афазія) внаслідок розміжчення мозкової речовини. Лікування: суворий ліжковий режим (не менше 10 днів); анальгетики, дегідраційна терапія, гангліоблокатори, антигістамінні препарати, вітаміни. Стискання мозку Виникає при кровотечі з внутрішньочерепних судин. Можливе субарахноїдальний крововилив, епі- та субдуральний. Субарахноїдальний крововилив характеризується розвитком відразу ж після травми менінгеального синдрому та наявності крові у спинномозковій рідині. Для епідуральної гематоми характерний "світлий" проміжок, тобто погіршення стану визначається через декілька годин після травми. Важливим діагностичним симптомом є розширення зениці з боку гематоми, поява локальних судом або парезу у протилежних кінцівках. При субдуральній гематомі загальномозкові та вогнищеві симптоми виникають через декілька днів. Лікування гематом оперативне. У хворих часто підвищується внутрішньочерепного і внутрішньомозкового тиску, обумовленого набряком і набуханням мозку, для зниження застосовують дегідратаційну терапію введенням гіпертонічних розчинів. У деяких хворих на фоні травми черепа розвивається зниження внутрішньочерепного тиску — гіпотензія. Хворим при пізніх ускладненнях у вигляді неврозу показана загальнозміцнююча терапія (вітамінотерапія, броміди, гідротерапія, фізіотерапія) Після ЧМТ у хворого виникають болі в голові можуть посилюватися при зовнішніх подразниках — різких звуках і яскравому світлі. 70 .Шлуночки ГМ. Гідроцефалія. Шлуночки головного мозку — порожнини в головному мозку, заповнені спинномозковою рідиною.До шлуночків головного мозку належать: Бокові шлуночки —— порожнини в головному мозку, що містять ліквор, найбільш великі в шлуночковій системі головного мозку. Лівий боковий шлуночок вважається першим, правий — другим. Бокові шлуночки сполучаються з третім шлуночком за допомогою міжшлуночкових отворів. Розташовуються нижче від мозолистого тіла, симетрично по боках від серединної лінії. У кожному бічному шлуночку розрізняють передній hіг, тіло, задній і нижній роги. Третій шлуночок —він знаходиться між зоровими горбами, має кільцеподібну форму, оскільки у нього проростає проміжна маса зорових бугрів.У стінках шлуночка знаходиться центральна сіра мозкова речовина в ньому розташовуються підкіркові вегетативні центри. Третій шлуночок зв'язаний з мозковим водопроводом середнього мозку, а позаду назальної спайки мозку— з бічними шлуночками мозку через міжшлуночковий отвір. Четвертий шлуночок —розміщується між мозочком і довгастим мозком. Склепінням йому служить черв'ячок і мозкові вітрила, а дном — довгастий мозок і міст. Являє собою залишок порожнини заднього мозкового міхура і тому є спільною порожниною для всіх відділів заднього мозку, що становлять ромбовидний мозок— довгастий мозок, мозочок, міст і перешийок. IV шлуночок нагадує намет, в якому розрізняють дно і дах. Дно, або основа, шлуночка має форму ромба, наче втисненого в задню поверхню довгастого мозку і мосту. Тому його називають ромбоподібною ямкою Порушення відтоку ліквору з шлуночків проявляється гідроцефалією. Гідроцефалія— захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням цереброспінальної рідини у шлуночковій системі головного мозку в результаті ускладнення її переміщення від місця секреції (шлуночки головного мозку) до місця абсорбції до кровоносної системи. Симптоми.Найхарактерніша ознака гідроцефалії — випереджаючий ріст голови, що призводить до гідроцефалічної форми черепу, що добре визначається візуально. Крім того, ознакою гідроцефалії у новонароджених може служити напружений струмочок, часте закидання голови, зміщення очних яблук до низу. У місцях, де не відбулось нормального зростання костей черепу, можуть утворюватись округлі пульсуючі набряки. Нерідко виникають косоокість та ністагм. Іноді відзначаються зниження зору та слуху, головний біль, нудота.
71 Лікувально-педагогічні заходи при порушеннях мовлення. .Лікувальна педагогіка - це система лікувально-педагогічних заходів, що мають на меті попередження, лікування і корекцію різних відхилень у розвитку, порушення мовлення, які можуть призвести до стійкої шкільної та соціальної дезадаптації. У завдання педагога входить стимуляція розумового і фізичного розвитку, корекція наявних відхилень у розвитку та мовленні з метою всебічного розвитку хворої дитини. При проведенні лікувально-педагогічних заходів слід спиратися на збереженій функції і можливості дитини. Лікувальна педагогіка тісно пов'язана з клінічною медициною, в першу чергу з педіатрами, з дитячою невролгіей і психіатрією, а також психотерапією, вікової фізіологією. Головний принцип лік. педагогіки - тісний взаємозв'язок лікувального та педагогічного процесів При розробці спеціальної методики виховання та навчання слід спиратися на загальні і специфічні закономірності вікового розвитку як у нормі, так і при відхиленнях в розвитку. Не менш важливо дотримувати осн принципи методич підходу до виховання і навчання: педагог повинен створювати спеціальні умови для забезпечення мотиваційної сторони діяльності, здійсн комунікативну спрямованість навчання, суворо індивідуалізувати навчання, всебічно розвивати в дитини все продуктивні види діяльності. Роль мовлення педагогів і вихователів у профілактиці та усунення порушень мовлення у дітей досить вагома.. Логопеду не тільки необхідно розвивти вимову слів, фраз,а й самому необхідно володіти культурою мовлення. Учитель повинен навчити дітей правильно дихати, говорити чітко, спокійно, без напруги голосових зв'язок. 72. Визначення менінгіту. Клінічна картина менінгіту, залишкові явища. Лікувально-педагогічні заходи. Менінгіт – гнійне або серозне запалення оболонок головного і спинного мозку, спричинене бактеріями, вірусами, іншими причинами. Виникає як самостійне захворювання, так і як ускладнення іншого процесу.Клінічна картина– головний біль, ригідність м’язів потилиці одночасно з гарячкою. Порушенням свідомості і чутливістю до світла або звуку, іноді у дітей – дратівливість і сонливість. Якщо є висип, це вказує на менінгококову інфекцію. Діагноз – дослідження спинномозкової рідини. Ускладнення – глухота, епілепсія(хронічне психоневрологічне захворювання, яке характеризується схильністю до раптових нападів, що повторюються)гідроцефалія(захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням цереброспінальної рідини у шлуночковій системі головного мозку [1] в результаті ускладнення її переміщення від місця секреції (шлуночки головного мозку) до місця абсорбції до кровоносної системи) розумова відсталість у дітей.(стійке, необоротне недорозвинення рівня психічної, в першу чергу інтелектуальної діяльності, пов'язане з вродженою чи набутою (деменція) органічною патологією головного мозку. Поряд з розумовою недостатністю завжди має місце недорозвинення емоційно-вольової сфери, мови, моторики і всієї особистості в цілому)Серозні менінгіти спричинені не самими мікробами, а їх токсинами (при розвитку септичних ускладнень різних захворювань, особливо вуха). 73. Коркові розлади мовлення. Клінічна картина моторної афазії. Лікувально-педагогічні заходи. Коркові розлади мовлення. Для здійснення мовлення необхідні складні механізми, які включають гнозис – процес впізнавання умовних сигналів і праксис – складні рухи язику, губ, гортані. Функціональні системи кори великого мозку, які забезпечують ці складні процеси, включають центр Брока – частину рухового аналізатора, пов’язану з проекційною зоною для рухів язику, губів і гортані і розташовану у задньому відділі нижньої лобної звивини лівої півкулі (у правши), і центр Верніке – спеціалізовану ділянку аналізу і синтезу умовних звукових сигналів у ділянці верхньої скроневої звивини, лівої півкулі, поблизу коркового кінця слухового аналізатора. Втрата моторної або сенсорної (рухової або чутливої) функції мовлення називається афазією. Розрізнюють моторную, сенсорную і семантичную афазію. Моторна афазія виникає при ураженні центру Брока і характеризується втратою мовленнєвої здатності при відсутності паралічу м’язів, які забезпечують відтворення звуків. Нервово-м’язовий апарат фонації та артикуляції при цьому не пошкоджений. Хворі чують і розуміють мову, але самі говорити не можуть, оскільки в них втрачена здатність перетворювати поняття у слова. При здатності промовляти звуки хворий не може переключатися з одного звука на другий та промовляти склади й слова, страждає також структура речень, з них випадають окремі слова. Іноді відсутня мовленнєва ініціатива, але окремі слова хворий може повторювати.Моторна афазія звичайно сполучається з аграфією – неможливістю писати. При ураженні задніх відділів може бути ізольованим симптомом.Лікувально-педагогчні заходи при моторній афазії. Основним методом відновлення мови при цій формі афазії є метод смисло-слуховой стимуляції слова. Цей метод передбачає вимову не звуку, а цілого слова. Відновлення звуко-артикуляційного аналізу і кінетичної основи слова проводиться на основі відновленого активного і пасивного запасу слів. Наприклад вправи для розвитку мовлення при моторній афазії: проспівати разом з логопедом пісню, вставити пропущене слово в речення чи міні-текст, розказати про свою професію, за потребою спираючись на малюнки, розказати про свою сім'ю, за потребою можна використовувати допоміжні слова (мама, батько, сестра, діти і т.д.), продовжити за логопедом ряд (1, 2, 3, 4...). Участь членів сім’ї в лікуванні афазії у пацієнта вважається дуже важливим компонентом терапії, тому родичам пацієнта рекомендується дотримуватися таких правил:• Спрощувати мовлення, будуючи прості, короткі речення• При необхідності повторювати ключові слова • Зберігати нормальний стиль спілкування (тобто не намагатися розмовляти з хворим, як з маленькою дитиною або недоумкуватим) • Залучати хворого до участі в бесіді • Підтримувати всі види комунікації, будь то мова або мова жестів 74. Відкрита черепно-мозкова травма. Ускладнення До відкритої ЧМТ відносяться ушкодження, при яких маються рани м’яких покривів голови з порушенням цілісності апоневрозу, або переломи кісток склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці. Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової оболонки відноситься до непроникаючої відкритої ЧМТ. Травма з ушкодженням твердої мозкової оболонки – до проникаючої ЧМТ. Переломи кісток основи черепа відносяться до групи відкритих ЧМТ. А переломи з виділенням ліквору з вушного проходу або носа – до групи відкритих проникаючих ЧМТ. Ускладнення.Кровотеча,Внутрішньочерепнігематоми,Шок, Менінгіти,Менінгоенцефаліти,Абсцеси головного мозку,Спайкові процеси, рубці Крововилив в шлуночок і набряк - набухання мозку, які характеризуються погіршенням стану, наростанням неврологічної симптоматики.Шок при відкритій черепно-мозковій травмі спостерігається рідко, але множинні поранення голови, масивна крововтрата можуть викликати його розвиток. Клінічними ознаками шоку при відкритій черепно-мозковій травмі є наростаюче порушення свідомості, відносна тахікардія, артеріальний тиск може бути нормальним, характерне зниження пульсового тиску, олігурія, зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК), центрального венозного тиску (ЦВТ). Поширення інфекції з поверхневих відділів ранового каналу оболонки мозку призводить до розвитку менінгітів. При менінгоенцефалітах поруч з оболонками мозку спостерігаються ураження і мозкової речовини. Лікування менінгітів і менінгоенцефалітів полягає в інтенсивній протизапальної терапії. Абсцеси головного мозку можуть виникати в області розташування крововиливів, кісткових відламків в речовині мозку, навколо сторонніх тіл. Під абсцесом головного мозку розуміють гнійну порожнину в речовині мозку, оточена капсулою. Серед пізніх ускладнень в результаті розвитку спаєчних процесів, рубців, формування оболонково-мозкового рубця можливі судоми (судорожні припадки). Вони можуть бути одиничними - протягом дня, серійними - кілька нападів протягом декількох годин, і у вигляді епілептичного статусу, коли припадки спостерігаються один за іншим в швидкому ритмі з прогресивним погіршенням стану хворого аж до розвитку коматозного стану. не вилучення оболонково-мозкового рубця. 75. Симптоматика при ізольованому ураженні коркових полів потиличної і скроневої долей. Скронева частка Коркові слухові, нюхові та смакові зони кожної півкуля пов’язані з відповідними рецепторами на периферії з двох сторін (протилежної та своєї).У задніх відділах лівої верхньої скроневої частки знаходиться центр сенсорної мови (центр Верніке, названий в честь німецького вченого, що описав центр). Цей центр забезпечує аналіз і синтез звукової мови, “впізнавання усної мови”.У задніх відділах скроневої та нижніх відділах тім’яної частки (тобто на стику скроневої, тім’яної та потиличної часток) знаходиться центр мнестичної мови (центр запам’ятовування іменників, назв предметів). Симптоми ураження 1. При ураженні центру Верніке виникає сенсорна афазія. Хворий втрачає здатність розуміти звернену мову. Почуті ним слова та фрази не пов’язуються з відповідними до них уявленнями, поняттями чи предметами, звернена до нього мова стає незрозумілою, начебто раптом всі навколо почали говорити на незнайомій мові. Мовний контакт з таким хворим різко утруднений: він не розуміє, що від нього хочуть, про що просять та що пропонують. Одночасно порушується власна мова хворого. На відміну від хворого з моторною афазією, хворі з ураженням області Верніке можуть говорити багато, але мова стає неправильною, міняються слова, букви та розташування їх у реченні. У важких випадках мова хворого стає зовсім незрозумілою і являє собою набір букв та складів (“словесний салат”). Порушення правильності мови, навіть при цілісності центру Брока, пояснюється тим, що в результаті ураження області Верніке випадає контроль над власною мовою. Хворий з сенсорною афазією не розуміє не лише звернену до нього мову, але й свою власну. Дефекти своєї мови (парафазії) хворий не помічає. Якщо хворий з моторною афазією сердиться на себе та свою безпорадність у мові, то хворий із сенсорною афазією злиться на оточуючих за те, що його не розуміють. Оскільки читання та письмо розвиваються пізніше звукової мови та оскільки функції лексії та графії тісно пов’язані з функцією розуміння мови, то ураження області Верніке викликають порушення читання та письма. 2. Амнестична афазія. При даному порушенні випадає здатність визначати “назву предметів”. Спілкуючись з таким хворим не одразу можливо помітити дефекти його мови: він спілкується досить вільно, правильно будує свою мову, зрозуміло для оточуючих. Однак помітно, що хворий часто “забуває” слова і фрази його бідні на іменники. Дефект виявляється одразу ж, якщо запропонувати хворому назвати предмети: замість назви він починає описувати їх призначення або властивості. Олівець – “те, чим пишуть”. 3. Семантична афазія – виникає при ураженні на стику скронево-тім’яно-потиличної ділянки лівої півкулі. При цій афазії хворі не розуміють різниці між різними словесними конструкціями. Наприклад: “Коля старший за Васю. Хто з них молодший?” або “Брат батька” чи “батько батька”. 4. Квадрантна геміанопсія, яка при прогресуючих процесах розвивається до повної однойменної геміанопсії протилежних полів зору, є одним з ранніх симптомів ураження скроневої частки. Причиною квадрантної геміанопсії є неповне ураження провідників пучка Грасьоле (radiatio optica). 5. Атаксія, яка більше виражена у тулубі, викликає порушення стояння та ходи. Спостерігається відхилення тулуба та схильність до падіння назад і в сторону, протилежну до вогнища ураження. При вказівній пробі може спостерігатись промахування до середини у протилежній до вогнища руці. Атактичні порушення при процесах у скроневій частці виникають внаслідок ураження ділянок, які дають початок потилично-скроневого шляху моста (tractus cortico-ponto-cerebellaris), який зв’язує скроневу частку з протилежною півкулею мозочка. 6. Напади вестибуло-коркового запаморочення, яке супроводжується відчуттям порушення просторового співвідношення хворого з оточуючими предметами (подразнення представництва вестибулярного апарату в корі скроневої частки). Часто напади запаморочення поєднуються зі слуховими галюцинаціями (гул, шуми). 7. При ураженні скроневих часток в зоні слухових аферентних провідників спостерігається слухова агнозія – втрата набутої протягом життя здатності розрізняти предмети по характерних для них звуках (автомобіль – по гудку, шуму мотора, паровоз – по свистку, годинник – по тіканню, людину – по голосу. Слухова агнозія розвивається вкрай рідко при двобічному ураженні. 8. Нюхова та смакова агнозія є порушенням складного аналізу та синтезу відповідних подразників. Навіть при двобічному корковому ураженні дані порушення практично встановити неможливо. 9. Слухові, нюхові та смакові галюцинації, які найчастіше є першим симптомом (“аурою”) епілептичного нападу, є проявом подразнення відповідних аналізаторів скроневої частки. 10. Для скроневої частки характерні напади “малої епілепсії” (petit mal) у вигляді короткочасної втрати або потьмарення свідомості. 11. Ще більш типовими для скроневої частки є розвиток своєрідних сноподібних станів, коли оточуючі події здаються нереальними, несправжніми, але у той самий час ніби-то уже пережитими у минулому (“відчуття уже баченого”). Потилична часткаСимптоми ураженняСкотоми (випадіння частин полів зору) – при мінімальних обмежених ураженнях.Геміамбліопія – зниження зору, що залежить від ступеня коркового ураження.Випадіння відчуття кольору у протилежних полях зору – це ранній симптом ураження зорового аналізатора. При ураженні випуклої поверхні потиличної частки розвивається наступна патологія.Зорова агнозія: хворий не є сліпим, він все бачить, обминає перешкоди, але втрачає здатність впізнавати предмети по їх вигляду. При обмацуванні предмету (як сліпий) він швидко впізнає його. У важких випадках орієнтація хворого у оточуючому світі вкрай затруднена: світ уявляється йому заповненим рядом невідомих йому предметів. Для такого грубого дефіциту необхідно виникнення вогнища у обох потиличних частках. Випадки часткової зорової агнозії зустрічаються частіше: може бути лише агнозія кольору, може бути невпізнання обличчя (хворий не розрізняє знайомих людей від незнайомих), будинків на знайомій вулиці. Варіантом прояву зорової агнозії є метаморфопсії, коли порушується правильне впізнавання рис контурів предметів: вони уявляються пошкодженими, заломаними, неправильними. У виникненні таких порушень грають роль розлади зв’язків потиличної частки із скроневою, яка має стосунок до сприйняття та оцінки просторових співвідношень (корковий відділ вестибулярного аналізатора). До явищ подразнення потиличної частки належать зорові галюцинації: при подразненні проекційного зорового поля в області sulci calcarini виникають “прості” галюцинації (фотоми) – світлові або кольорові явища у вигляді іскр, полум’я, тіні. Подразнення зовнішньої поверхні потиличної частки дає “складні” галюцинації у вигляді фігур, предметів, вони часом рухаються, мають загрожуючий характер (метаморфопсії). Як правило, зорові галюцинації є аурою епілептичного нападу.
76 Симптоми при ізольованому ураженні перед центральних та пост центральних звивин головного мозку. Роздратування прецентральной звивини супроводжується нападами корковою (джексонівські) епілепсії, яка характеризується клониче-ськими судомами окремих м'язових груп, відповідних ділянок кори, які дратуються. Ці напади не супроводжуються втратою свідомості. Вони можуть переходити в загальний судомний напад. ри пошкодженні прецентральной звивини виникають центральні парези або паралічі на протилежній стороні тіла за монотипа (парез або параліч виникає або в руці або нозі або лицьової мускулатури в залежності від місця ураження). При подразненні прецентральной звивини виникають джексонівські напади епілепсії, які характеризуються клонічними посмикуваннями окремих груп м'язів, відповідних раздражаемым ділянках кори. Джексонівські напади можуть переходити в загальний судомний припадок. Постцентральна звивина: Ураження цій області виявляються добре відомими соматотопически організованими контралатеральными порушеннями чутливості (порушення стереогноза і м'язово-суглобового відчуття; тактильна, больова, температурна, вібраційна гіпестезія) а також контралатеральными парестезіями і болями.
77 Симптоматика при ізольованому ураженні лобних і тім’яних долів. Тім*яна.При ураженнях цих анатомічних структур порушуються чутливість, просторова орієнтація і регуляція цілеспрямованих движений.Анестезии (або гіпестезії) больовий, термічної, тактильної чутливості, порушення суглобово-м'язового відчуття з'являються при ураженнях постцентральных звивин..Астереогноз – невпізнавання предметів при їх обмацуванні з закритими очима. Апраксия (розлад складних дій при збереженні елементарних рухів) виникає в результаті ураження тім'яної частки домінантної півкулі (у правшів - лівого) і виявляється при функціонуванні кінцівок (зазвичай верхніх). Патогномоничным симптомом при ураженні тім'яної частки є порушення схеми тіла. Це виражається невзнаванням або спотвореним сприйняттям частин свого тіла (аутотопагнозия): хворі плутають праву половину тіла з лівої, не можуть правильно показати пальці кисті при називанні їх лікарем. Рідше зустрічається так звана псевдополімелия - відчуття зайвої кінцівки або іншої частини тіла.Лобна. При двосторонньому ураженні лобових часток виникає характерне зміна ходи.Нормотензивна гідроцефалія. Нормотензивної гідроцефалією (НТГ) називають ураження, що характеризується деменцією, апраксією і нетриманням сечі.Старіння організму. З віком розвиваються певні зміни ходи і виникають труднощі з утриманням рівноваги. У літніх людей верхня частина тулуба злегка нахиляється вперед, плечі опускаються, коліна згинаються, зменшується розмах рук при ходьбі, крок стає коротше. Ураження периферичних мотонейронів. Поразка периферичних мотонейронів або нервів призводить до виникнення слабкості в дистальних відділах кінцівок, провисання стопиПорушення ходи істеричного генезу. Порушення ходи при істерії зазвичай виникають в поєднанні з істеричними паралічами однієї або більше кінцівок. Хода зазвичай вигадлива, дуже характерна для істерії і легко отличимая від всіх інших змін ходи, що виникають внаслідок органічних уражень. У ряді випадків порушення ходи різної етіології можуть мати подібне прояв, що вкрай ускладнює діагностику. Порушення ходи істеричного походження можуть виникати незалежно від статі і віку хворих.
78-72 79 Анатомо-фізіологічні механізми мовлення в нормі й при патології. Фізіологічні механізми мовлення - тимчасові нервові зв'язки, які виникають у корі головного мозку під впливом другосигнальних подразників, що утворюються у двох напрямах. Перший — це утворення тимчасових зв'язків між звуками, що складають цілі слова, а між словами - речення. Другий виникає як результат тимчасових зв'язків між елементами самого мовлення й тими предметами та явищами оточуючого світу, які позначаються відповідними словами. еханізм порушень голосу залежить від характеру змін нервово- м'язового апарату гортані, перш за все від рухливості і тонусу голосових складок, який проявляється зазвичай у вигляді гіпо-або гіпертонусу, рідше в поєднанні того і іншого.Органічні порушення голосу - патологія голосy, яка виникає внаслідок анатомічних змін або хронічних запальних процесів голосового апарату. До периферичних органічниx порушень належать дисфонії і афонії при хронічних ларингітax, парези і паралічі гортані, стани після видалення пухлин. Ступінь дефекту голосу залежить не від виду захворювання, а від його тяжкості. Так, за будь-якого із зазначених захворювань поряд з афонією може спостерігатися лише незначна зміна тембру (винятком є стан після видалення гортані, яке завжди призводить до афонії).
99 Філогенез і онтогенез нервової системи Філогенез - це процес історичного розвитку виду. Філогенез нервової системи - історія. Формування та вдосконалення її структур. Філогенез нервової системи в коротких рисах зводиться до наступного. У найпростіших одноклітинних організмів (амеба) нервової системи ще немає, а зв'язок з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою рідин, що знаходяться всередині і поза організмом, - гуморальна (humor - рідина), до нервова, форма регуляції. Надалі, коли виникає нервова система, з'являється і інша форма регулювання - нервова. У міру розвитку нервової системи нервова регуляція все більше підкоряє собі гуморальну, так що утворюється єдина нейрогуморальна регуляція при провідній ролі нервової системи. В онтогенезі нервова система розвивається з ектодерми, в якій спочатку виділяється нервова пластинка, в ній з'являються нервові валики, які змикаючись, формують нервову трубку.У краніальному кінці нервової трубки спочатку з'являються 3 мозкових міхура, а потім шляхом ділення 2-х з них - 5 мозкових міхурів. З цих 5-ти мозкових міхурів в подальшому формується 5 відділів головного мозку.З каудального кінця нервової трубки розвивається спинний мозок, який спочатку ембріогенезу відповідає довжині хребетного каналу, а потім займає лише частину його, так як зростає повільніше хребетного стовп.
80 Епілепсія. Класифікація. Причини виникнення нападів. Епілепсія – це хронічне психоневрологічне захворювання, яке характеризується схильністю до раптових нападів, що повторюються. Напади (епізоди) бувають різних типів, але в основі будь-якого з них лежить аномальна і дуже висока електрична активність нервових клітин головного мозку, внаслідок якої виникає розряд. По походженню виділяють 2 основних типи: ідіопатичну (первинну, ессенціальну) епілепсію, причину якої виявити неможливо, і симптоматичну, пов’язану з певними органічними ураженнями мозку. Ідіопатична – самостійне захворювання, яке перебігає зі зміною особистості, Симптоматична – вторинна, як синдром при будь-якому захворюванні (фенілкетонурія, неопластичний процес у головному мозку, судинні мальформації, васкуліти, внутрішньомозкові гематоми, ішемія півкуль головного мозку, ЧМТ, нейроінфекції, нейроінтоксикації). Встановлено, що в основі захворювання лежить підвищена судомна готовність, яка обумовлена особливостями перебігу обмінних процесів мозку. Крім того, причиною її можуть бути травми, інтоксикації, інфекції. Має значення спадковість. Вважається, що успадковується не хвороба, а певні ферментативні і метаболічні зміни. Одним з показників цього є градієнт внутрішньоклітинного і позаклітинного вмісту йонів калію.За типом нападу виділяють абсанси і атипічні абсанси; міоклонічні, клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, атонічні генералізовані напади. Найбільш характерною ознакою епілепсії є великий судомний напад. Можливі причини епілепсії в ранньому дитинстві: гіпоксія та ішемія до або під час пологів, внутрішньочерепна родова травма, метаболічні розлади, такі як гіпоглікемія, гіпокальціємія та гіпомагнезіємія, вроджені мальформації мозку і інфекції. У маленьких дітей частими причинами епілепсії служать травма та інфекції, хоча більшість складають хворі з ідіопатичними епілептичними припадками. Епілепсія може бути викликана будь-яким видом серйозної черепно-мозкової травми, при цьому ймовірність розвитку повторних судомних нападів пропорційна ступеню пошкодження.
81 Семантична афазія. Клінічна картина. Семантична афазія виникає при ураженні скронево-тім’яно-потиличній ділянці великого мозку і характеризується двома основними дефектами – забуванням слів і утрудненням у використанні складних логіко-граматичних структур. При цій формі афазії хворі можуть вільно спілкуватися з оточуючими, їх мовлення зрозуміле, хоча і бідне на іменники. Приховуючи свій дефект, хворі замінюють найменування предметів їх описом: ручка – «щоб писати», склянка – «щоб пити» тощо. Поряд з цим хворі знають вірні назви предметів і при підказці затверджують вірні відповіді і відкидають невірні. Звичайно достатньо підказати перший склад забутого хворим слова, щоб він вірно його закінчив. Характерним для семантичної афазії є те, що хворі не можуть вловити смислових розбіжностей речень, які складаються з схожих слів (наприклад, «брат матері» та «мати брата»), не можуть розібратися у взаємному розміщенні предметів тощо. При такій же локалізації вогнища порушення рахування – акалькулія.
82(42) 84 Ураження зорового нерва. Клінічна картина. Лікувально-педагогічні заходи при ураженні зору у дітей. При повному ураженні зорового нерва виникає повна сліпота (амавроз) або зниження гостроти зору (амбпліопія), втрачається або менше виражена пряма реакція зіниці на світло на ураженому боці, але зберігається його співдружня реакція при освітленні здорового ока.Для часткового ураження зорового нерва характерне звуження полів зору обо випадіння окремих його ділянок (скотома). Випадіння половини поля зору називається геміанопсією. Геміанопсія виникає при ураженні зорового нерва на рівні перехрестя і вище. Розрізняють однойменну (ліво- і правобічну) і разнойменну (двобічну вискову і носову) геміанопсію.При повному ураженні зорового перехрестя відзначається сліпота на обидва ока, а причастковому — один з різновидів різнойменної геміанопсії. Так, при ураженні центральної частини зорового перехрестя страждають тільки перехрещені волокна, що йдуть від носових половин сітківки обох очей, тобто спостерігається вискова, або бітемпоральна, геміанопсія; при ураженні бічних відділів зорового перехрестя патологічний процес охоплює неперехрещені волокна, які йдуть від вискових половин сітківок обох очей. При цьому випадають медіальні поля зору — двобічна (різнойменна) біназальна геміанопсія.Для ураження зорового аналізатора вище перехрестя з одного боку (зоровий тракт, таламус, задні відділи задньої ніжки внутрішньої капсули, потилична частка й кора її) характерні наявність однойменної геміанопсії на боці, протилежному патологічному вогнищу, порушення реакції обох зіниць на світло і первинної атрофії дисків зорових нервів (при ушкодженні зорового тракту). Педагогічні аспекти медичного обслуговування дітей з порушенням зору. Педагог повинен мати уявлення з наступних питань: скарги дитини; вік матері при народженні дитиниа де і ким працювала матиь очні захворювання батьківй найближчих родичівв перебіг вагітності у матеріи протягом пологівв особливості фізичного та інтелектуального розвитку дитиник в якому віці та за яких обставин вперше виявлено зниження або відсутність зорун який поставлений діагнозн колиг де і яку проведено лікуваннян хірургічнек терапевтичнек плеоптическоек офтальмологічний діагноз правого окаа лівого окаа стан основних зорових функційй гострота зоруя поле зоруи кольоровідчуттяи світловідчуттяи бінокулярний зіри загальний стан здоров'я дитиник психоневрологічна сфера ендокринна системае серцево-судинна системае дихальна системат стан мовир стан слухул рухові порушення. Види дитячої діяльності: ігри, праця, заняття, побутова діяльність. Дидактичні ігри і вправи для активізації, стимуляції, вправ зорових функцій. Особливості загальноосвітніх занять на різних етапах лікування. 85 Клінічна х-ка поліомієліту. Залишкові явища. Профілактика (82) Головну роль у профілактиці поліомієліту відіграє вакцинація. Специфічна профілактика поліомієліту здійснюється за допомогою вакцин Солка і Себіна. Крім вакцинації, ВООЗ в 1988 році дала такі рекомендації з профілактики:Домогтися широкого охоплення вакцинацією немовлят, для того щоб скоротити кількість сприйнятливих до поліомієліту дітей;Заснувати два загальнонаціональні дні для імунізації дітей молодше 5 років;Організувати кампанії з імунізації вдома;Організувати систему нагляду за епідеміологією поліомієліту в різних країнах.За критеріями ВООЗ для вакцинасоційованого поліомієліту характерно:• початок захворювання не раніше 4-х і не пізніше 30-х діб після вакцинації пероральною живою вакциною;• для тих, що контактували з вакцинованим — початок захворювання до 60-х діб;
86 Залишкові явища перенесених первинних енцефалітів, лікувально-педагогічні заходи при них. Розрізняють первинні енцефаліти, що виникають унаслідок безпосереднього ураження інфекцією головного мозку (наприклад, епідемічні чи сезонні, вірусні ен-цефаліни), Із первинних енцефалітів дуже часто виявляються кліщовий, який викликається арбовирусами, і герпетичний, який викликається вірусом простого герпесу. Хворіють кліщовим енцефалітомпри укусі кліщів та дрібних гризунів, що містять вірус, при застосуванні в їжу сирого молока від заражених кіз і корів. Хворіють в як правило діти старшого віку. Спалахи з’являються в травні-червні, в сезон розмноження іксодових кліщів, від яких вірус надходить до людини.Діти стають повільними, рухи їх - інертними, невиразними, з'являється «статечність», не властива віком. Особа амімічное, зменшується амплітуда рухових актів, хворі ходять дрібними кроками, пишуть дрібними літерами. Поступово складається характерна поза хворого: сутула спина, напівзігнуті ноги, нахилена вперед голова. Спостерігається тремор голови, пальців кисті («катання пігулок», «рахунок монет»). Хворі інертні і в спокої, і в русі: їм важко розпочати будь-яку дію, в рівній мірі важко зупинитися (пропульсія, латеропульсія, ретропульсія). Одночасно можуть виникати парадоксальні кинезии: знерухомлених, неможливість швидких довільних рухів, загальна скутість несподівано змінюються (частіше при емоційних стресах або при раптовому пробудженні вночі) рухової расторможенностью. При цьому хворі можуть бігти, танцювати, але через невеликий проміжок часу знову застигають. Природапарадоксальних рухів ще не цілком зрозуміла. Можна вважати, що вони пов'язані з тимчасовим вивільненням підкіркових рухових автоматизмів від контролюючого впливу праксіческіх центрів кори великих півкуль.Перебіг паркінсонізму прогредиентное, неухильно прогресує. У хворих поступово розвиваються брадипсихия, ехолалія, збіднення мови. Нерідко хворі стають буркотливими, іноді агресивними; нав'язливість поєднується зі злостивістю, болючою педантичністю. Ці симптоми рельєфно виражені у дітей
87 Дитячий церебральний параліч. Клінічні форми. Лікувально-педагогічні заходи. (інші питання повторялися) надання дітям медичної, психологічної, педагогічної, логопедичної та соціальної допомоги, забезпечення максимально повної і ранньої соціальної адаптації, загального та професійного навчання. Дуже важливо розвиток позитивного ставлення до життя, суспільства, сім'ї, навчання і праці. Ефективність лікувально-педагогічних заходів визначається своєчасністю, взаємопов'язаністю, безперервністю, наступністю в роботі різних ланок. Лікувально-педагогічна робота повинна носити комплексний характер. Важлива умова комплексного впливу - узгодженість дій фахівців різного профілю: невропатолога, психоневролога, лікаря ЛФК, логопеда, дефектолога, психолога, вихователя. Необхідна їх загальна позиція при обстеженні, лікуванні, психолого-педагогічної та логопедичної корекції.В комплексне відновлювальне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, різні види масажу, лікувальна фізкультура, ортопедична допомога, фізіотерапевтичні процедури.Існує кілька основних принципів корекційно-педагогічної роботи з дітьми, страждають церебральним паралічем. розвиток емоційного, мовного, предметно-дійового та ігрового спілкування з оточуючими;стимуляція сенсорних функцій. Формування просторових і часових уявлень, корекція їх порушень;розвиток передумов до інтелектуальної діяльності;формування математичних уявлень;розвиток зорово-моторної координації я функціональних можливостей кисті і пальців; підготовка до оволодіння письмом;виховання навичок самообслуговування та гігієни.
88 Малий епілептичний напад. Малий епілептичний напад - раптова втрата свідомості, що супроводжується лише клонічними судомами окремих м'язів. Припадкам може передувати аура. У зв'язку з відсутністю тонічної судоми хворі, незважаючи на втрату свідомості, не падають. Під час припадку хворий замовкає, обличчя блідне, погляд зупиняється. Припадок триває миті - кілька хвилин. Спогад про нього відсутня. Мала епілепсія майже точно залучає таламокортікальную активує систему мозку. Напад, як правило, характеризується втратою свідомості (або сплутаністю свідомості) на 3-30 сек, під час яких у людини розвиваються судомні скорочення м'язів, зазвичай в області голови, особливо миготіння очей, потім повертається свідомість і поновлюється попередня активність. Цю загальну послідовність називають синдромом відсутності, або епілепсією відсутності. У хворого такий напад може виникати тільки одного разу протягом багатьох місяців або, в окремих випадках, можлива серія атак - одна слідом за одною. Для малої епілепсії характерно поява перших нападів в пізньому дитинстві і їх зникнення до віку 30 років. Іноді малий епілептичний напад може ініціювати великий епілептичний напад.Характерні для малої епілепсії зміни мозкових хвиль демонструються на середній записи малюнку і служать типовим прикладом так званої спайкової-хвильової активності. Спайки і хвилі можна реєструвати над більшою частиною кори або над усією корою, вказуючи, що напад залучає значну частину або майже всю таламокортікальную активує систему мозку.
95 Лікувально-педагогічні заходи при гідроцефалії. Гідроцефалія водя́нкаголовно́гомо́зку—захворювання, щохарактеризуєтьсянадлишковимнакопиченнямцереброспінальноїрідини у шлуночковій системі головного мозку в результаті ускладнення її переміщення від місця секреції (шлуночки головного мозку) до місця абсорбції до кровоносної системи (субарахноїдальний простір) — окклюзійна гідроцефалія, або в результаті порушення абсорбції.для лікування використовують як медикаментозні так і хірургічні заходи.гідроцефалією Хворі гідроцефалією можуть здаватися добре розвиненими з допомогою хорошо розвинутої механічної пам'яті, резонерства, музичних та мистецьких здібностей. Проте за психологічному дослідженні можна виявити, що в них наявна слабкість розумових процесів, малопродуктивне мислення, слабка логічний пам'ять, шаблонність промови, малу її промовистість, бідність словникового запасу. Усе це важливо враховуватипедагогу-дефектологу під час роботи з дітьми, страждаючими гідроцефалією
89 Будова, функція і патологія довгастого мозку. Довгастий мозок (medulla oblongata) у людини має довжину близько 25 мм. Він є продовженням спинного мозку. Структурно по різноманітності і будовою ядер довгастий мозок складнішее ніж спинний. На відміну від спинного мозку він не має метамерногоо повторюваного будовия сіра речовина в ньому розташований не в центріе а ядра до периферії.У довгастому мозку розташовані оливи, пов'язані зі спинним мозком, екстрапірамідної системою і мозочком - це тонка і клиновидне ядра пропріоцептивної чутливості (ядра Голля і Бурдаха). Тут же знаходяться перехрещення низхідних пірамідних шляхів і висхідних шляхів, утворених тонким і клиновидним пучками (Голля і Бурдаха), ретикулярна формація.Довгастий мозок за рахунок своїх ядерних утворень і ретикулярної формації бере участь у реалізації вегетативнихх соматичнихи смаковихы слуховихы вестибулярних рефлексів. Особливістю довгастого мозку є те що його ядра збуджуючись послідовно забезпечують виконання складних рефлексіс які потребують послідовного включення різних м'язових груп, що спостерігається наприклад при ковтанні. У довгастому мозку розташовані ядра наступних черепних нервів:VIII пара черепних нервів - преддверно-улітковий нерв складається з улитковой і переддверно частин. Улитковое ядро лежить в довгастому мозку.IX пара - язикоглоткового нерв); його ядро утворене 3 частинами - рухової, чутливої та вегетативної. Рухова частина бере участь в іннервації м'язів глотки і порожнини ротаа чутлива - отримує інформацію від рецепторів смаку на задній третині мовик вегетативна іннервує слинні залози.пара X - блукаючий нерв (n.vagus) має 3 ядра: вегетативне іннервують гортань, стравохід, серце, шлунок, кишечник, травні залозиы чутливе отримує інформацію від рецепторів альвеол легенів та інших внутрішніх органів і рухове отак зване обопільне забезпечує послідовність скорочення м'язів глоткит гортані при ковтанні,XI пара - додатковий нерв (n.accessorius); його ядро частково розташоване в довгастому мозку;XII пара - під'язиковий нерв (n.hypoglossus) є руховим нервом мовиа його ядро здебільшого розташоване в довгастому мозку. Сенсорні функції, провідникові, рефлекторні, захисні, підтримання пози, центр слиновиділення, дихальний центр, судинноруховий центр.
90 Сенсорна афазія.Клінічні прояви Сенсорна афазія. В основі сенсорної афазії, або афазії ВерникеКожевникова, лежить втрата фонематичного слуху. Клінічна картина характеризується порушенням розуміння усної та письмової мови виникає відчуження сенсу слів: хворий не здатний виділити смислову складову з чутних їм звуків мови. Страждає також розуміння письмової мови, оскільки хворий не може зіставити букву з відповідною їй фонемою.Виражені порушення відмічаються також в експресивній мові хворих. Порушення фонематичного слуху унеможливлює адекватну довільний контроль експресивної мови. При цьому неминуче виникають заміни близьких фонем на співзвучні (литеральные парафазии), що за достатньої вираженості порушень може приводити до того, що мова хворого стає абсолютно незрозумілою для оточуючих ("словесний салат", або "мовна холодник"). Страждає як самостійна мова хворих, так і повторення за лікарем, називання предметів за показом і читання вголос. Помилки за типом литеральных парафазии можуть відзначатися і при листі. Швидкість мови при сенсорній афазії не порушується. Мова хворих плавна, паузи відсутні, артикуляція не змінюється.Сенсорна афазія розвивається при ураженні задніх верхніх відділів верхньої скроневої звивини домінантної півкулі зазвичай в результаті інсульту в басейні лівої середньої мозкової артерії або іншого локального ураження. Крім того, сенсорна афазія регулярно зустрічається на розгорнутих стадіях хвороби Альцгеймера.
91 Клінічна картина епідемічного енцефаліту. Лікувально-педагогічні заходи. Епідемічний енцефаліт - хронічно поточна інфекція. Після гострої стадії хвороби процес зазвичай не закінчується і приймає млявий перебіг. Тому в клінічній картині цього захворювання прийнято розрізняти гострі і хронічні форми. Цього поділу ми і будемо дотримуватися надалі Клініка захворювання полиморфна. Хворий робиться млявою, сонливою, скаржиться на загальне нездужання, головний біль, відзначаються підвищення температури, катаральні явища, але іноді вони бувають настільки незначними, що проходять непоміченими, і дитина переносить хворобу на ногах. Такі випадки становлять великі труднощі для діагностики і часто своєчасно не розпізнаються. При високій температурі відзначається і порушення свідомості. Специфічних засобів лікування епідемічного енцефаліту в даний час немає. У гострому періоді хвороби слід призначити противірусні препарати (інтерферон, гамма-глобулін). У гострій стадії застосовують сироватку реконвалесцентів, а також симптоматичні засоби, включаючи дезінтоксикаційну терапію. Призначають також кортикостероїди. Реабілітація.Відновне лікування: лікарські засоби, фізіотерапія, ЛФК, масаж, санаторно-курортне лікування, диспансеризація, хірургічні методи лікування
92. Епідемічний літаргічний енцефаліт. Лікувально-педагогічні заходи. Збудником захворювання є фільтрівний вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом.. Інкубаційний період – від 1 до 14 діб. Характерна рання віремія (розповсюдження віруса з током крові із втягненням у процес внутрішніх органів, особливо печінки), вірус може поширюватися в організмі також периневрально. Вражає сіру речовину водопроводу мозку, покришку, чотиригорб’я, ніжки мозку, ядра гіпоталамічної ділянки, чорну субстанцію. Гостра стадія характеризується швидким підвищенням температури, катаральними явищами, головним болем, в’ялістю, болем у суглобах, порушенням свідомості. У неврологічному статусі виділяють окоруховий та вестибуло-вегетативнийсимптомо комплекси. Спостерігаються порушення сну, диплопія, птоз, косоокість, парез та параліч м’язів ока, вегетативні порушення – пітливість, лабільність судинних реакцій, тахікардія, порушення дихання. гіперсалівація. Розрізнюють летаргічну, окулолетаргічну, вестибулярну, гіперкінетичну та ендокринну форми.
№93(79) 94 Етіологія розладів слухової функцій. Лікувально-профілактичні заходи при ураженні слуху у дітей Порушення слухової функції виникають внаслідок: довгострокового впливу шуму,генетичне порушення слуху,втрати слуху внаслідок хвороби, фізичної травми, Провідна втрата слуху може бути викликана наступними причинами: Непрохідність вушного каналу Аномалії середнього вуха: Барабанної перетинки, Кісточок. У процесі реабілітації використовуються індивідуальні та групові заняття, хорова декламація з музичним супроводом. Надалі проводяться мовні заняття за допомогою підсилювачів і слухових апаратів. Така робота проводиться в спеціальних дитячих садах для слабочуючих дітей, починаючи з 2-3-річного віку. Надалі вона триває вспеціалізованих школах. У багатьох випадках робота з реабілітації виконується батьками в умовах природного мовного спілкування. Це вимагає незмінно більшої праці і часу, але дає часто хороші результати. Але робота ця повинна бути спільної з сурдопедагогом і проходити під їхнім наглядом. Таким чином, складові успішної реабілітації слабочуючих наступні: Раннє виявлення порушення слуху і ранній початок реабілітаційних заходів. Забезпечення достатньої гучності мовних сигналів. Інтенсивність і систематичний характер слуховий тренування, що становить основу процесу реабілітації. Природне мовне оточення дитини, постійно спілкування з людьми, що мають нормальний слух і нормальну мова. Найціннішим періодом для реабілітації є перші три роки життя дитини. При приглухуватості, що виникла у людини, яка вміє говорити, надалі розвиваються розлади мовлення у вигляді монотонності, неритмічності. Крім того, виникла приглухуватість ускладнює спілкування з оточуючими. Для діагностики зниження слуху у дорослих є велика кількість способів і тестів. Важливою метою цього дослідження є з'ясування причини розвилася приглухуватості - поразка звукопроводящей або звуковоспрінімающей системи.
96 Визначення енцефалітів. Клінічна картина грипозного енцефаліту. Залишкові явища, лікувально-педагогічні заходи Енцефаліти. Запальне захворювання ЦНС, яке розвивається при попадання нейротропних вірусів і бактерій у речовину головного або спинного мозку. Ураження може бути дифузним з набряком речовини мозку та оболонок або вогнищевим з дегенеративними змінами нервових клітин і проліферацією. Грипозний енцефаліт спостерігається в періоди епідемії грипу як його ускладнення. На тлі високої температури з’являється головний біль, нудота, блювання, хиткість при ходьбі, менінгеальний симптомокомплекс (ригідність м’язів потилиці, двобічний симптом Керніга, болючість точок виходу трійчатого нерва. Світлобоязнь), у тяжких випадках паралічі. Цереброспінальна рідина витікає під тиском. Підвищений вміст білка і клітин. Перебіг цієї форми грипозного енцефаліту важкий. Часто настає летальний результат. Після одужання зазвичай залишаються виражені неврологічні розлади. Реабілітація.Відновне лікування: лікарські засоби, фізіотерапія, ЛФК, масаж, санаторно-курортне лікування, диспансеризація, хірургічні методи лікування.
97 Залишкові явища перенесених менінгітів Після перенесеного захворювання спостерігаються остаточ ні (резидуальні) явища: гіпертензіонний синдром, мінімальна мозкова дисфункція (ММД), труднощі поведінки, затримка психічного розвитку. У ряді випадків зберігається судомний синдром як наслідок спайкового процесу (спайки між оболонками і речовиною мозку).парези, паралічі, розлад слуху, зору та ін мікроцефалія є наслідком пе ренесенного внутрішньоутробного менінгоенцефаліту або ме-нінгіта в перші місяці життя дитини. Зазвичай при мікроцефалії спостерігаються важкі форми олігрофреніі. Характерними рисами є малі розміри черепа і самого мозку, особливо виражено недорозвинення великих півкуль. Вага мозку дуже маленький, близько 200-400 р. З боку фізичного розвитку спостерігається непропорційність статури, ріст істотно відстає від средневозрастной норми. Характерна хода - хворі ходять, зігнувшись вперед. Діти-Мікроцефали рухливі, однак ця рухливість дефектна, тут багато зайвих недоцільних рухів, відсутня стійкість. Характерна загальна гіпотонія, розпущеність суглобів. Характерні і психічні зміни у вигляді важкого недоумства, зазвичай у формі імбіцільності або дебільності. Такі малюки мають веселий, добродушний характер, але зазвичай недорозвинену мова і обмежені навички. Однак, такими малюками займаються лікарі і психологи, вони навчаються в спеціальних школах, у них формуються навички, що дозволяють здійснювати досить активне життя.
98 Клінічна сутність дизартрії. Клінічні форми дизартрії. Клінічна картина при кожній формі. Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж, і логопедична робота.Дизартрія має різні форми проявів:бульбарна дизартрія (при запаленні або пухлини довгастого мозку) - особа амимично, мова уповільнена, нечітке, невиразне;псевдобульбарная дизартрія (одна з найрозповсюдженіших форм) - прояви близькі до попередньої форми, але корекція проходить легше; порушена загальна моторика, мовна моторика, погане смоктання, ковтання, протягом слини, порушення лицьової мускулатури;подкорковая дизартрія (ураження підкіркових вузлів головного мозку) - гиперкинез, мимовільні вигуки, порушення м'язового тонусу, сили і тембру голосу, інтонації і ритму мовлення;мозочкова дизартрія (рідкісна) - рублена мова;кіркова дизартрія (складна для розпізнавання) - чітко вимовляються окремі звуки, але ллється мови спотворюються;стерта форма (легка, але все більш поширена) - порушення мови схожі зі складними формами дислалії, але корекція більш тривала.
№100(26) №101(25) 102. Порівняльна характеристика центральних та периферичних паралічів. Порівняльна характеристика центральних та переферичних паралічів. Параліч— відсутність довільних рухів внаслідок ураження мозкових рухових центрів або рухових шляхів центральної чи периферійної нервової системи. Периферичні паралічі, що виникають при ушкодженні передніх рогів спинного мозку, корінців, сплетінь та периферичних нервів, характеризуються розвитком атрофії м’язів внаслідок втрати впливу центральної нервової системи на їхню трофіку. Поряд з цим на тій же кінцівці, у якій порушені рухи та відмічається атрофія м’язів, знижуються або повністю зникають рефлекси (арефлексія). Причиною гіпо- та арефлексії є порушення еферентної (рухової) частини рефлекторної дуги. Через зниження м’язового тонусу паралізовані м’язи не чинять ніякого опору при пасивних рухах (гіпотонія, атонія м’язів). Такі периферичні паралічі називають в’ялими. При дослідженні електрозбудливості м’язів виявляють реакцію переродження (катод-замикальне скорочення (КЗС) стає рівним анод-замикальному (АЗС) або менше його; у нормі КЗС більше АЗС). При центральних паралічах, які виникають при ушкодженні пірамідних шляхів на будь-якому рівні, атрофія м’язів не розвивається. тому що зв'язок їх з центральною нервовою системою зберігається. Через відсутність гальмівного впливу кори великого мозку на рефлекторні механізми спинного мозку патологічно підвищуються глибокі рефлекси (надкісничні та сухожильні), розширюються їхні рефлексогенні зони. У цих випадках розтягнення сухожилля, з якого викликається рефлекс, призводить до ритмічних скорочень відповідного м’яза або групи м’язів стопи, колінної чашечки, кисті), що повторюються, – клонусу. Шкірні рефлекси (черевні, кремастерні, підошовні) зникають, оскільки центральний руховий нейрон (пірамідний шлях) є еферентною частиною дуги для цих рефлексів. На стопах з’являються патологічні рефлекси – симптоми Бабінського, Оппенгейма, Гордона, Шиффера, Россолімо, Бехтєрева, Жуковського. Часто відмічаються патологічні синкінезії – мимовільно виникаючі співдружні рухи. Так, наприклад, напруження м’язів здорової кінцівки викликає мимовільний рух паралізованої, або спроба порухати паралізованою кінцівкою викликає мимовільне скорочення м’язів здорової руки або ноги. Тонус м’язів підвищений за спастичним типом: опірність їх при пасивних рухах на початку виражена. та потім зменшується (симптом складаного ножа). У зв’язку з цим центральні паралічі називають спастичними. Реакція переродження при дослідженні електрозбудливості м’язів у хворих у випадках центральних паралічів відсутня. Клінічна характеристика центрального і периферичного паралічу.
Симптоми Периф. параліч Центр.параліч
Атрофія м’язів є немає Надкісничні та сухожильні знижені або підвищені рефлекси втрачені Клонуси немає є Шкірні рефлекси знижені або знижені або втрачені втрачені Патологічні рефлекси немає є Співдружні рухи (синкінезії) немає є Тонус м’язів знижений підвищений Реакція переродження є немає
Биография
Ермолов родился в Москве в 1777. Поступил на военную службу в 1791, служил под начальством Александра Суворова. Участник подавления Польского восстания под предводительством Т.Костюшко 1794, Персидского похода 1796 под началом Валериана Зубова.
|
