Демоністичні вірування

У розвинутому первіснообщинному суспільстві на ґрунті найдавніших фетишизму, тотемізму, анімізму складається другий тип первісних вірувань -вірування демоністичні, найбільш поширеною формою яких була віра в духів (поряд з вірою в померлих предків, яка гносеологічно може вважатися різновидом віри в духів). Сама назва "демоністичний" походить від грецького daimon - дух і є означенням віри в духів незалежно від ступеню абстрактності уявлень про них чи від того, йдеться про добрих або злих духів.

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

Соціумні причини цього типу вірувань пов'язуються з успіхами господарської діяльності людини, передусім з виникненням продукуючого землеробства, та подальшим розвитком її соціальної організації, появою патріархальних відносин. У гносеологічному плані віра в духів зобов'язана розширенню й збагаченню інтелектуальних здібностей людини. Але зазначені успіхи не звільняли людину від стихійних сил природи, не виводили її на шлях послідовно правильної орієнтації в довкіллі, хоча, безумовно, й розширювали сферу її вільної діяльності. Саме така суперечливість практичного й духовного відношення тодішньої людини до світу й дає орієнтир для розуміння дальшого розвитку уявлень про надприродне, розвитку типу і форм релігійності.

Етнографічні свідчення дають можливість скласти уявлення про демоністичний тип віри в надприродне та співставити її з чуттєво-надчуттєвими віруваннями. Датський етнограф і полярний дослідник Кнуд Расмуссен, який вивчав життя ескімосів Аляски, наводить таку розповідь їхнього шамана: "Душі померлих відразу вилітають із своїх жител. В житлах цих немає ні входів, ні виходів, і тому душі залітають і вилітають всюди, де їм спаде на думку - крізь стіни, крізь дах. Вони проносяться через житло, і хоч видимі, але не мають єства, тому і не залишають дірок у тих місцях житла, через які вони залітають чи вилітають".¹ До речі, сусіди аляських ескімосів - індіанці, поховавши небіжчика, обов'язково на його могилі робили палицями отвори до його тіла, щоб душа, яку вони ще уявляли тілесною, могла вилетіти й податися в царство душ. Наочно -два приклади демоністичних і чуттєво-надчуттєвих вірувань: у першому випадку надприродне є безплотним духом, у другому воно ще зрощене з предметністю.

З появою демоністичних вірувань світ в уяві людини роздвоюється - на чуттєвий і надчуттєвий, предметний і духовний. Тепер надприродне у вигляді духа, звільнившись від тілесного, незмірно розширює сферу свого мешкання і впливу: дух може перебувати і в тілі людини, і в тваринах, рослинах, предметах природи. Один мандрівник розповідав, наприклад, що корінні жителі острова Фіджі показували йому криницю, на дні якої, за їхнім переконанням, плавають духи палок, каменів, човнів, будинків, тварин і людей. Більше того, духи можуть бути взагалі вільними від будь-яких зв'язків з предметами. Аборигени острова Мадагаскар, наприклад, вірили, що в навколишньому просторі витає багато різних злих духів і коли вони вселяються в людину - та хворіє, а залишать її -видужує. Характерно також, що з появою демоністичних вірувань складається уявлення про переселення, перевтілення духів та додання до орудної функції надприродного певних деміургічних елементів. Так, японська легенда розповідає, що в одну дівчину вселився дух верби, і дівчина була переконана, що тепер вона вже не людська істота, що її серце - це серце верби, і коли хтось її рубає, вона не

Расмуссен К. Великий санный путь. - М, 1958. - С.45.

Тема 11. Первісні релігійні вірування

може навіть заплакати. Вважалося також, що дух людини, переселяючись у забиту тварину, не лише оживлює її, а й робить людиною. Духи дедалі більше виступають як розпорядники життя людей та джерело подій і змін у навколишньому світі. Від їхньої волі і бажання залежить урожайність злаків, плодючість овець і кіз, успіхи чи невдачі на полюванні. Духи можуть навіть визначати стани війни чи миру між племенами. Ось чому надприродне у вигляді духа не лише вшановується - йому починають поклонятися.

Не випадають із загального контексту розвитку демоністичних вірувань і релігійні уявлення пращурів українського народу - антів, полян, уличів, тиверців та інших плем'яних об'єднань. Серед їхніх образів-духів найбільш давніми були, мабуть, образи упирів та берегинь.

Упирі - уособлення темних і ворожих сил природи, духи-перевертні, які можуть перекидатися звірами, птицями тощо; вони п'ють кров, крадуть дощ, насилають неврожай. Українській міфології відомі також уявлення про "нечис­тих" небіжчиків (утоплеників, убитих), у яких вселилися злі духи і які насилають помор, душать овечок тощо. Відомі також уявлення про злих духів в образах вовкулаків, русалок, водяників, мавок, чортів, відьом та інших "нечистих сил". На відміну від них, згадані берегині були образами добрих духів, що охороняли рибалок, піклувалися про посіви та дощі, були також уособленням материнського піклування. Близькими до берегинь є ранні образи домовиків, польовиків, лісовиків та інших духів, що оберігали домашнє вогнище, людину в полі чи в лісі та інше.

Пізніше згадані уособлення доповнюються образами вищих духів -рожаниць, Рода, Господаря, Панни-Сонце, Громовика тощо. В них виражено значне розширення можливостей впливу надприродного на довкілля. Так, духи-рожаниці, будучи заступницями жінок, виражали ідею плідності як такої. Вони були духами плодючості худоби, промисловою звіра, хлібних злаків. Не виходячи загалом за межі демоністичних образів, деякі із згаданих персоналів виявляють уже зародки теїстичних рис. Таким був, зокрема, Род - заступник врожайності і плідності худоби, покровитель сільськогосподарських робіт і розпорядник небесних сфер, що "вдмухував життя". Характерною особливістю вищих духів є звільнення їхніх образів від "звіриного стилю", дедалі виразніша символізація їх та посилення деміургічних ознак.¹

Отже, демоністичні вірування знаменують остаточне звільнення надпри­родного від пуповинних зв'язків з предметною даністю. В уяві людини духи як безплотні істоти незмірно розширюють сферу свого впливу на буттєві стани людини, відбувається мисленно-фантазійне збагачення їхньої функціональ-

Див.: Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. - К., 1992; Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. - К., 1992.

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

ності, складаються уявлення про нижчих і вищих духів, про добрих і злих демонів. Образи духів не лише антропоморфізуються, а й набирають деяких, покищо не чітко виражених, соціальних рис. Усе це свідчить на користь того, що історією демоністичних вірувань завершується безпосередня підготовка підвалин для формування у соціально диференційованому суспільстві теїстичних уявлень про надприродне.