Основні особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення

 

Поняття правового режиму земель

Поняття «правовий режим земель» – категорія доктринальна. Існує велика кількість наукових визначень цього поняття¹.Узагальнюючи їх, видається, що під правовим режимом земель сьогодні розуміється встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до земель.

 

Особливе цільове призначення

На наш погляд, основною особливістю правового режиму ЗСГП є їх особливе цільове призначення (розглядалося вище). Поряд із загальним цільовим призначенням, що характеризує ЗСГП в силу самої їх належності до відповідної категорії, певні особливості цільового призначення мають окремі різновиди («види використання») ЗСГП:

Закон виділяє такі «види використання» ЗСГП:

3. землі для товарного сільськогосподарського виробництва (п.«а» та «б» ч.3 ст.22 ЗКУ), що приблизно відповідає поняттю «землі сільськогосподарських підприємств» (див. ст.ст.24, 25, 27-30 ЗКУ, ст.10 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.20 ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»);

4. землі фермерських господарств (ст.ст.31, 32 ЗКУ, ЗУ «Про фермерське господарство»);

5. землі для ведення особистого селянського господарства (ст.33 ЗКУ, ЗУ «Про особисте селянське господарство»);

Проблема. Незважаючи на вимогу використовувати земельні ділянки «лише за цільовим призначенням» та «багаторівневе» регулювання питання визначення цільового призначення конкретних ділянок зі складу ЗСГП, цей правовий режим визначається зазвичай дуже нечітко. Напр., немає однозначної єдності в питанні, чи можна на землях ОСГ зводити капітальні будівлі. Ні ЗКУ (ст.33), ні ЗУ «Про особисте селянське господарство» дане питання прямо не вирішують. У правозастосовчій діяльності зустрічається підхід, за яким будівництво капітальних будівель на землях ОСГ не допускається. Нам видається, що підстави для такого висновку відсутні. Навпаки, ст.6 ЗУ «Про особисте селянське господарство», яка вказує на використання для ведення ОСГ «будівель і споруд», вказує на можливість будівництва на землях ОСГ. На таких позиціях знаходився і Держкомзем України (див. лист від 05.11.2003 №14-17-1І1439/7074).

 

4. землі для сінокосіння та випасання худоби (ст.34 ЗКУ);

5. земельні ділянки для садівництва (ст.35 ЗКУ);

6. земельні ділянки для городництва (ст.36 ЗКУ);

7. земельні ділянки для підсобного сільськогосподарського виробництва несільськогосподарських підприємств (ст.37 ЗКУ).

На наш погляд, встановлення особливостей правового режиму у перерахованих випадках є невиправданим, особливо тоді, коли правовий режим земель пов’язується виключно із формою здійснення господарської діяльності. Переконані, що сад на землях комунального сільськогосподарського підприємства не повинен мати відмінності у правовому режимі порівняно із «фермерським» садом або садом «несільськогосподарського» підприємства чи садом на ділянці, наданій для ведення ОСГ.

Особливе цільове призначення ЗСГП визначає й інші особливості їх правового режиму, що будуть розглянуті нижче.

 

Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель

Законодавство встановлює пріоритет сільськогосподарського використання земель (ст.23 ЗКУ). Гаряче підтримують необхідність такого пріоритету і авторитетні вчені – зокр., Н.І. Титова². Проте у правовій доктрині також цілком обґрунтовано відзначається, що положення ст.23 ЗКУ слід застосовувати в сукупності із положеннями ст.5 кодексу³, яка закріплює принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки та забезпечення раціонального використання та охорони земель. Тобто земельні ділянки повинні використовуватися насамперед у спосіб, що забезпечить їх максимальне наближення до природного стану⁴, і лише в другу чергу, по можливості – використання для сільськогосподарських потреб за умови забезпечення нормативів оптимального співвідношення земельних угідь (ст.165 ЗКУ). З цією пропозицією «перекликається» пропозиція Н. Ільницької встановити внутрішньовидовий пріоритет в межах земель сільськогосподарського призначення на користь земель, що використовується для рослинництва⁵.