Операції з цінними паперами та порядок їх проведення

 

З цінними паперами проводять різні операції. Метою їх здійснення є забезпечення випуску, обігу, використання цінних паперів як застави, виплати доходів на них, установлення контролю за діяльністю емітента та ін. До основних операцій з цінними паперами належать:

– випуск;

– емісія;

– розміщення;

– конвертація;

– нарахування і виплата доходів;

– погашення.

Випуск цінних паперів – це сукупність певного виду цінних паперів одного емітента, що пропонується інвесторам з метою вирішення поставлених задач. Як правило, цінні папери, що належать до одного випуску, мають одну номінальну вартість та забезпечують їх власникам однакові права. Так, випуск акцій проводиться з метою формування статутного капіталу акціонерного товариства або зміни його величини. Всі акції, що відносять до такого випуску, повинні мати однакову номінальну вартість. Кожна акція надає її власнику права, що передбачені установчими документами.

Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є Кабінет Міністрів України. Метою їх випуску є залучення коштів до Державного бюджету. Облігації одного випуску мають бути однакової номінальної вартості та терміну погашення. Власники ОВДП мають право на їх перепродаж, одержання доходів (на процентні облігації) та коштів у разі їх погашення.

Емісія цінних паперів – комплекс дій емітента щодо випуску та розміщення цінних паперів. До таких зараховують:

– визначення обсягів, виду та форми випуску цінних паперів;

– прийняття рішення про розміщення цінних паперів;

– реєстрацію випуску цінних паперів;

– підготовку проекту емісії фінансових інструментів (у разі публічного їх розміщення);

– вирішення питань, пов'язаних з веденням реєстру власників цінних паперів;

– виготовлення сертифікатів цінних паперів (у разі випуску у документарній формі);

– розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

– організація розміщення цінних паперів;

– реєстрація звіту про підсумки публічного розміщення цінних паперів.

Якщо емітент здійснює повторні емісії цінних паперів, до його дій додаються:

– задоволення потреб акціонерів щодо використання свого першочергового права на придбання акцій;

– організація викупу акцій у акціонерів, які голосували проти проведення додаткової емісії на їх вимогу.

Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів шляхом укладання цивільно-правових договорів з інвесторами. Розміщення цінних паперів може проводитися безпосередньо емітентом або андерайтером. За формами розміщення буває закрите (приватне) та відкрите (публічне).

Закрите (приватне) розміщення цінних паперів передбачає розміщення цінних паперів між заздалегідь визначеним колом осіб. Прикладом може бути розміщення акцій акціонерного товариства серед засновників. У закритому акціонерному товаристві розміщення акцій проводиться тільки серед визначеного кола осіб. А основним документом, в якому відображаються результати такого розміщення є установчий договір. У відкритому акціонерному товаристві за установчим договором, згідно із законодавством України, потрібно розмістити не менше 25% від випуску акцій. У випадках, коли проводяться повторні емісії коло учасників приватного розміщення зростає. Адже кожний акціонер має право на придбання частки акцій нового випуску у такому обсязі, який йому належав до повторної емісії.

q Приватно розміщені цінні папери є низьколіквідними та високоризиковими. Вони менш привабливі для інвестора, ніж Цінні папери, розміщені публічно. Як правило, приватному Розміщенню підлягають цінні папери нових компаній. їх ку­пують великі інституційні інвестори, зацікавлені у стрімкому зростанні компанії. Розміщені в такий спосіб цінні папери за­бороняється перепродавати протягом визначеного періоду ча­су. Так, у США до 1990 р. приватно розміщені цінні папери за­боронялось перепродавати протягом двох років з дня їх емісії. У 1990 р. Комісія з цінних паперів затвердила Правило 144а, згідно з яким приватно розміщені цінні папери могли перепро­даватись великим інвесторам без обмежень у часі, що суттєво вплинуло на рівень їх ліквідності в бік її зростання.

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів – це розміщення, за якого коло осіб, у якому розміщують такі папери, є заздалегідь невизначеним. Таке розміщення проводиться після завершення закритого продажу акцій. Воно може здійснюватися як безпосередньо емітентом, так і андерайтером. Публічне розміщення акцій можливе тільки для відкритих акціонерних товариств. Воно проводиться у формі підписки або продажу на фондовому ринку (біржовому або позабіржовому). Андерайтер – це юридична особа, що виконує операції з розміщення цінних паперів на основі угоди з емітентом. Андерайтером може бути тільки професійний учасник фондового ринку, який має ліцензію на проведення брокерської та дилерської діяльності. Як правило, це комерційні банки і торговці цінними паперами.

Рис. Форми розміщення цінних паперів

Обіг цінних паперів охоплює операції, пов'язані з переходом права власності на цінні папери від одного суб'єкта до іншого. Такі операції проводять укладаючи та виконуючи цивільно-правові угоди між суб'єктами. Обіг цінних паперів може здійснюватися на організованому та неорганізованому фондових ринках. До організованого ринку належать операції на фондових біржах та в торговельно-інформаційних системах, що обслуговують позабіржовий ринок цінних паперів. Договори щодо цінних паперів на організованому фондовому ринку укладаються виключно брокерами або дилерами.

На неорганізованому ринку операції з обігу цінних паперів можуть проводити емітенти і торговці цінними паперами. У процесі обігу на організованому ринку цінні папери підлягають лістингу і котируванню. Лістинг – це внесення фінансового інструменту до реєстру (списку) цінних паперів, що здійснюють обіг на фондовій біржі або в межах торговельно-інформаційної системи. Котирування – це визначення та фіксація ринкової ціни цінного папера.

Конвертація цінних паперів – це система дій, правил, за якою емітент один вид цінного папера або форму його випуску переводить (обмінює) в інший вид чи форму. Конвертація проводиться з метою зміни умов фінансування активів емітента. Прикладом може бути обмін корпоративних облігацій на акції акціонерного товариства.

Нарахування і виплату доходів на цінні папери виконують згідно з умовами їх емісії. Так, дивіденди на звичайні акції виплачують тільки у тому разі, коли загальними зборами акціонерів прийнято рішення про таку виплату. Нарахування і виплата процентних платежів за облігаціями проводяться у строки та в обсягах, передбачених умовами емісії облігацій.

За погашення цінних паперів інвесторам виплачують вартість фінансового інструменту в разі вилучення його з обігу. Зокрема, погашення такого боргового цінного папера, як облігація, проводиться в період закінчення строку її обігу. Сума, що виплачується її власнику, відповідає величині номінальної вартості облігації. Акції підлягають погашенню або за закінченням терміну діяльності товариства (в разі заснування його на визначений строк), або за умов його непередбаченої ліквідації. Величину погашення визначають як суму, що припадає на одну акцію після проведення ліквідації підприємства та повної виплати заборгованості за позиками перед державним бюджетом, із заробітної плати працівникам та ін.

Із цінними паперами виконують також багато інших операцій. До них, зокрема, належать передавання цінних паперів у спадщину, дарування, внесення їх як майнового вкладу до статутних капіталів господарських товариств, передавання у заставу, залучення в довірче управління, проведення розрахунків між суб'єктами, хеджування ризику та ін.

 

Типи операцій з цінними паперами наведені на рис.1.4.

Критерії диференціації інвестиційних та спекулятивних операцій:

Однак найбільша різниця між інвесторами та спекулянтами полягає в тому, що інвестори отримують прибуток за рахунок економічного розвитку та створення доданої вартості внаслідок вкладення коштів. Натомість прибуток успішних спекулянтів в своїй основі перерозподілений та формується за рахунок поточних чи майбутніх збитків менш успішних учасників ринку за мінусом витрат на здійснення операцій (наприклад в формі брокерських комісій).

Спекуляція однак не є виключно негативним явищем. Спекулян ти виконуть дві основні ринкоутворювальні функції:

1. Завдяки частим транзакціям забезпечують високу ліквідність ринку, таким чином дозволяючи інвесторам в будь-який момент купити чи продати необхідний актив.

2. Для страхування ризику інвестори використовують інструменти ринку деривативів (хеджують ризик). У цьому випадку ризик бере на себе спекулянт, виступаючи контрагентом інвестора.

Тому на фінансовому ринку в достатній кількості повинні бути представлені як інвестори, так і спекулянти, без яких повноцінний розвиток ринку є неможливим.