Предмет договору управління майном

1. Стаття 1030 ЦК визначає, що предметом договору управління майном може бути будь-яке майно (в тому числі майнові права), за винятком грошових коштів, управління за договором якими може здійснюватися як виняток у випадках, передбачених законом.

Перелік майна, що може бути предметом договору управління майном, не виключний, тому й Інше майно може бути передано в управління. При цьому потребує з'ясування те, чи вправі передаватися в управління рухомі речі. Прямої заборони щодо цього ЦК _Не містить, а лише встановлюється вимога щодо відокремлення майна, яке передається в управління, як від іншого майна установника управління, так і від майна управителя. Необхідність відокремлення стосується будь-якого майна.

Передусім передаються в управління індивідуально визначені речі, але ЦК не передбачає заборон щодо передачі в управління й речей, визначених родовими ознаками. Для цього таке майно не тільки індивідуалізується (хоча б це були й речі, визначені родовими ознаками), а й обліковується управителем на окремому балансі ддя запобігання його змішання з майном останнього і належного ведення справ щодо нього. Подібне правило існує вже тривалий час стосовно ведення окремого обліку спільної діяльності одним із учасників договору про спільну діяльність, якому це доручено за взаємною згодою всіх учасників.

Незважаючи на відсутність прямої заборони щодо передачі в управління майна, яке є споживчими рухомими речами, практичне здійснення відокремлення такого майна є надто складним, а може — й неможливим. Тому звичайними предметами договору управління майном виступають підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухомі речі, цінні папери. Облік на окремому балансі рухомих речей, що входять до складу підприємства, не становить труднощів.

2. Предметом договору управління майном можуть бути майновіправа, що належать суб'єктам зобов'язальних правовідносин ісуб'єктам права інтелектуальної власності.

У першому випадку передусім слід вести мову про гроші, стосовно яких встановлено заборону щодо їх передачі в управління, крім випадків, коли право здійснювати управління ними прямо встановлено законом (ч.2 ст.ЮЗО ЦК). Так, п.5 ч,4 ст.47 Закону про банки передбачає можливість для банків здійснення операцій з управління грошовими коштами клієнтів.

Отже, управління грошовими коштами може встановлюватися лише якщо вони знаходяться в банку на відповідному рахунку клієнта. В такому разі сума, яку бажано передати в управління, є зобов'язальним правом вимоги, а не об'єктом речового права власності. Відповідно, предметом договору управління будуть майнові права на цю суму грошей. Таким чином, гроші безпосередньо предметом договору управління бути не можуть. Як предмет будуть виступати майнові зобов'язальні права вкладника як сторони за договором банківського рахунку або банківського вкладу на виплату банком певних сум або здійснення дій з їх перерахування тощо.

Прикладом управління грошовими коштами є діяльність з управління активами або коштами спільного інвестування згідно з Законом про інститути спільного Інвестування.

3. Майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності також можуть бути предметом договору управління. Спеціального

відокремлення при цьому не потрібно, оскільки до припинення цих прав або їх передачі іншій особі уповноваженим залишається їх творець (автор, патентоволоділець тощо), чим і зумовлюється неможливість їх змішання з майном (правами) управителя.

4. Управління цінними паперами як предметом договору управління не врегульовуються гл.70 ЦК. У ст.1045 ЦК зазначається,що особливості управління ними встановлюються законом. Це стосується й управління бездокументарними цінними паперами. Додержання вимоги про відокремлення цих цінних паперів від ціннихпаперів управителя відбувається через механізми ведення реєстріввласників Іменних цінних паперів та Інші відокремлені способизберігання цінних паперів, передбачені Законом про Національнудепозитарну систему.

5. В управління може передаватися майно, що є предметом договору застави (ст.1039 ЦК), за умов попереднього попередженняуправителя про це установником управління. Це може бути у випадках, наприклад, коли предметом договору управління є нерухомість, що перебуває у заставі, яку доцільно передати в управліннядля кращого її використання, ніж це може зробити її власник. Прицьому доходи від управління використовуються для погашення заборгованості за договором, забезпеченим заставою.

Власником заставленого майна залишається заставодавець, який і буде установником управління. Вимога про попередження управителя про заставу предмета договору потрібна тому, що на це майно може бути звернено стягнення за договором застави на вимогу заставо-держателя, внаслідок чого воно вилучається в управителя. Останній може зазнати при цьому збитків. Тому правом управителя при недодержанні вимоги про його попередження щодо застави предмета договору управління (або коли він сам не знав та ніяк не міг знати про це) є вимога розірвання договору з виплатою плати, передбаченою цим договором, за весь строк управління таким майном.

6. Майно, передане в управління, має особливий правовий режим, що випливає з наступного.

По-перше, воно залишається у власності установника управління, однак на нього не допускається звернення стягнення за вимогою кредиторів установника управління, крім двох випадків:

1) коли установника управління визнано банкрутом;

2) коли відбувається звернення стягнення на майно, що є предметом договору застави, за вимогою заставодержателя.

По-друге, це майно управитель обліковує окремо від свого майна, не допускаючи його змішання.