Права та обов'язки сторін

1. Сторонами в договорі доручення виступають довіритель та повірений. Учасниками договору як на одній, так і на іншій стороні можуть бути фізичні та юридичні особи. Важливо підкреслити,; що фізичні особи, які беруть участь у договорі доручення, обов'язково мають бути повністю дієздатними. В цьому полягає суттєва відмінність відносин з представництва, які виникають із договору доручення, від відносин, які базуються на законі. У разі, коли батьки представляють неповнолітню дитину (законне представництво), особа, яку представляють, не має дієздатності в повному обсязі. За договором доручення як довіритель, так і повірений є особами, які здійснюють вольові дії, спрямовані на настання певних юридичних наслідків, тому їх повна дієздатність є необхідною умовою дійсності договору. У разі визнання довірителя або повіреного недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності договір доручення припиняється (п.2 ч.і ст.1008 ЦК).

2. Важливою новелою ЦК є введення інституту комерційного представництва (див. коментар до гл.17 ЦК). Відповідно до ч.і ст.243 ЦК комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Вимоги, які пред'являються до цих учасників договору доручення, мають підвищений рівень. Комерційним представником може бути юридична особа або фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю (ч.2 СТ.50 ЦК). Особливістю діяльності комерційного представника є те, що він одночасно може представляти інтереси кількох сторін правочину (наприклад, брокер на товарній біржі може бути повіреним, який діє одночасно від імені продавця та покупця певного товару). Таке представництво допускається тільки за згодою сторін договору та в інших випадках, встановлених законом.

Обов'язки сторін за договором доручення визначені в ст.ст.1006, 1007 ЦК. В цілому в них відтворюються правила, які були закріплені в ЦК 1963 p. Водночас у деяких випадках має місце зміна ак-

центів при визначенні сфери законного та договірного регулювання відносин сторін.

3. Відповідно до ст.1006 ЦК з урахуванням характеру та особливостей діяльності, яку здійснює повірений, він зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разіприпинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звітпро виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайнопередати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Ст.1006 ЦК моделюється як норма, яка має імперативний характер. Тому вказані обов'язки повіреного є такими, що встановлені безпосередньо законом. Порівняно з ЦК 1963 р. (ст.390) ЦК 2003 p.містить одне доповнення. Відповідно до п.2 ч.і ст.1006 ЦК повірений зобов'язаний повернути довіреність та зробити інші дії не тільки після виконання доручення, а і в разі припинення договору доручення до його виконання. Це цілком правильно, оскільки якщоповірений зобов'язаний повернути довіреність, строк якої не закінчився, після виконання доручення, тим більш він має це зробити уразі, якщо договір доручення припинив свою дію достроково.

4. Обов'язки довірителя визначені ст.1007 ЦК. Ознакою цієїнорми є те, що вона допускає значну свободу сторін у визначеннісвоєї поведінки. Безпосередньо в законі встановлено лише одинобов'язок довірителя — видати повіреному довіреність (ч.і ст.1007).Обов'язки, які вказані в ч.2 ст.1007 ЦК (забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати; негайно прийняти від повіреного все одержаненим у зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату), покладаються на довірителя лише в тому випадку, якщо іншене встановлено договором. Треба відзначити, що відповідно до нового законодавства на відміну від ЦК 1963 p. (ч.і ст.391) обов'язокдовірителя негайно прийняти від повіреного все одержане ним узв'язку з виконанням доручення є таким, що може бути зміненийдоговором сторін. Таким чином, за новим ЦК довіритель може незобов'язуватися негайно прийняти виконання договору доручення.Сторони, наприклад, можуть вказати, що прийняття від повіреного всього одержаного ним у зв'язку з виконанням доручення будездійснюватися довірителем не одразу, а через певний час.

Відповідно до ч.і ст.1007 ЦК єдиним обов'язком довірителя, який не може змінюватися домовленістю сторін, є обов'язок видати повіреному довіреність на вчинення відповідних юридичних дій. Як уже зазначалося, ця норма певною мірою не співпадає з іншими положеннями ЦК. Так, відповідно до ч.З ст.243 ЦК повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю; в ст.1003 зазначено, що зміст доручення визначається у Договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності. З цього випливає, що в деяких випадках довіритель може не видавати повіреному довіреність, бо той може діяти лише на підставі договору доручення.

3. Виконання договору доручення

1. З урахуванням особливостей відносин, які виникають із договору доручення, виконання цього договору також має певну специфіку.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного Йому доручення ч.і ст.1004 ЦК). Це дуже важливо для довірителя. Правочин, який учиняє повірений, створює, змінює або припиняє права та обов'язки довірителя, але сам він є відсутнім під час укладення договору. Воля довірителя щодо змісту правочину відображена в договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності. Тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту даного йому доручення.

Якщо за певних обставин виконання доручення у тому вигляді, як воно закріплено у договорі доручення або довіреності, є неможливим, повірений зобов'язаний звернутися до довірителя і попередити його про ці обставини. Довіритель може відмовитися від договору доручення за новими умовами або надати своєму представникові інші вказівки щодо дій, які той має вчинити. В деяких випадках повірений може відступити від змісту доручення і самостійно укласти договір на інших умовах, ніж ті, що передбачені в договорі. Це можливо лише за двох обставин: а) повірений не міг попередньо запитати довірителя; б) не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Безумовно, вчиняти правочин із відступом від змісту доручення повірений може лише у разі, якщо цього вимагають інтереси довірителя. Крім того, він повинен повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки це стане можливим ч.і ст.1004 ЦК).

2. Особливі правила встановлені для повіреного, який діє як комерційний представник. У зв'язку з тим, що ця особа професійно надає послуги у сфері підприємницької діяльності, вчиняючи пра-вочини від імені довірителя, йому потрібно швидко та адекватно реагувати на ситуацію, яка може скластися на ринку товарів або послуг. Відповідно до цього повірений, який діє як комерційний представник, потребує більш широких повноважень щодо самостійного прийняття рішення. Довірителем може бути надано комерційному представникові право відступати від змісту доручення і без попереднього запиту про це. Крім того, комерційний представник може навіть не повідомляти про це довірителя, якщо таке правило встановлено договором доручення. В інших випадках комерційний представник повинен повідомити довірителя про допущені відступи в розумний строк (ч.2 ст.1004 ЦК).

За загальним правилом повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч.і ст.1005 ЦК). Це є цілком виправданим, оскільки довіритель на власний розсуд обирає особу виконавця доручення. Заміна повіреного може не влаштувати довірителя, тому він має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Передоручення — особливий випадок заміни осіб у зобов'язанні, в силу якого представником стає інша особа, яка набуває усіх прав та обов'язків попереднього представника (ст.ст.512, 520 ЦК). Повірений має право передоручити виконання доручення Іншій особі (замісникові) лише у двох випадках, передбачених законом-

По-перше, він може це зробити, якщо можливість заміни передбачена договором доручення. Попередня згода довірителя на можливість заміни особи повіреного може мати різні прояви. Так, довіритель вправі конкретно визначити в договорі особу замісника. В цьому разі повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. В іншому випадку довіритель може надати можливість заміни повіреного, не визначаючи конкретно його особи. В такому випадку повірений вправі обрати свого замісника самостійно. По-друге, передоручення може статися, якщо повірений був вимушений до цього обставинами, із метою охорони інтересів довірителя (хвороба повіреного, неочікувані обставини особистого характеру тощо).

3. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. Це дає змогу довірителю визначитися щодо продовження дії договору доручення на майбутнє. Якщо особа замісника не задовольняє довірителя, він вправі припинити договір доручення або визначити іншу особу представника, якому мають бути передані права та обов'язки повіреного за договором. Якщо повірений негайно не сповістить довірителя про свою заміну, він відповідає за дії замісника як за свої власні. І, навпаки, якщо повірений вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він відповідає лише за вибір замісника, але не за його дії.

Передоручення має супроводжуватися видачею замісникові документа, який підтверджує його повноваження. Незалежно від форми основної довіреності, яка була надана первісному представнику (проста письмова чи нотаріально посвідчена), довіреність, шо видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.245 ЦК). Винятки з цього правила встановлені щодо довіреностей на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Довіреності у порядку передоручення на здійснення вказаних дій не потребують нотаріального посвідчення і можуть бути посвідчені посадовою особою організацій, в яких довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч.4 ст.245 ЦК).