Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 16. Держава і територіальні громади...

 

Поняття та ознаки держави як суб'єкта цивільно-правових відносин

Держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідно­син, наділена цілою низкою особливостей. Вона є передусім влад­ним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це на­кладає певний відбиток на специфіку її участі у цивільно-правових відносинах.

Здійснення державою публічно-владних повноважень полягає в тому, що вона є не просто носієм влади, а таким носієм, що наділе­ний суверенітетом на всій її території (ст. 2 Конституції України). Наявність суверенітету держави означає, що вона у межах своєї те­риторії здійснює найвищу владу порівняно з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організа­ції тощо), що проявляється у забороні останнім втручатись у внут­рішні справи держави (зовнішній суверенітет).

Однак таке привілейоване становище держави у публічних та зовнішньополітичних відносинах не повинно позначатись на її участі у цивільно-правових відносинах. Так, у ч. 1 ст. 167 ЦК України законодавець чітко закріпив норму, згідно з якою держа­ва діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасни­ками цих відносин. Ця важлива норма-принцип є галузевим роз­витком конституційного положення про те, що людина є вищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції України). Держава вже зняла пріори­тетність державної форми власності над іншими, відмовилась від одвічної монополії на скарби (окрім випадку, коли скарб є пам'ят­кою історії та культури), безпідставного присвоєння спадщини у випадку, коли не знайшлись спадкоємці, взяла на себе відпо­відальність за шкоду, завдану усіма державними органами, тощо.

ЦК України встановлює, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 цього Кодексу).

Згідно з п. 2 ст. 2 ЦК України держава є суб'єктом публічного права¹. При цьому, будучи єдиним та неподільним суб'єктом, бере

У багатьох зарубіжних країнах держава, рівно як і територіальні громади, визна­ється юридичною особою публічного права і належить до так званого особливого суб'єкта права (вігі £епегіз). д_ив.: Гражданское и торговое право капиталистичес-ких государств / Васильєв Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. ■ др. / Отв. ред. Е. А. Васильєв. — М., 1993. — С. 79; Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции. — М., 1958. — С. 232; Вагацума Саказ, Ариидзуми Тору. Граж­данское право Японии: Книга первая. — М., 1983. — С. 79.

участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави, своїми діями створюють для неї цивільні права обов'язки, або опосередковано через створювані нею юридичні особи¹.

Певні питання виникають з приводу правоздатності держави, тобто спектру тих прав та обов'язків, якими наділена держава у ци­вільних правовідносинах. Держава де-юре наділена рівними мож­ливостями з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. При цьо­му слід погодитися з авторами, які доводять, що правоздатність держави має і не загальний, і не спеціальний характер², оскільки держава може діяти лише у межах, передбачених законом, водно­час, виключний спектр цих повноважень законодавчо не визначе­ний. Тому видається прийнятною думка окремих науковців про те, що правоздатність держави має цільовий характер³, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.

Поняття та ознаки територіальної громади як суб'єкта цивільно-правових відносин

Територіальна громада є новим суб'єктом правових відносин, під яким слід розуміти жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-тери­торіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кіль­кох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом терито­ріальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіаль­ною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та об­ласні ради.

¹ Участь держави у цивільних правовідносинах різниться від участі держави у кон­
ституційних правовідносинах, оскільки вважається, що в останніх держава діє
безпосередньо, коли вона формує волю шляхом всенародного опитування (рефе­
рендум), і опосередковано — коли від імені держави діють відповідні органи.

² Гражданское право: Учебник для вузов / Под ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гон-
тало, В. А. Плетнева. — М., 1998. — С. 140.

³ Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.:
Проспект, 2000. — Т. 1. — С. 190.