Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб. не діє, оскільки громадянам надано право одержувати прибутки т: інші плоди від своєї власності будь-яким чином

 

не діє, оскільки громадянам надано право одержувати прибутки т: інші плоди від своєї власності будь-яким чином, прямо не забороне ним законом. Зрозуміло, що, використовуючи своє майно для систе матичного одержання прибутків, громадянин зобов'язаний додер жуватися правил, встановлених для підприємництва чи іншої дія льності суб'єктів цивільних правовідносин. Водночас для новогс законодавства ринкової орієнтації здебільшого характерне встанов­лення спеціального правового режиму здійснення правомочностей власника щодо окремих видів майна (валютних цінностей, зброї, зе­мельних ділянок тощо).

Здійснюючи своє право власності, громадяни повинні додержу­ватися конституційних положень про те, що «власність зобов'язує» і вона «не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільст­ву» (ст. 13 Конституції України).

Рекомендована література:

Власник і право власності / За ред. Я. М. Шевченко. — К., 1994. — С. 105-117.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К., 2000.

Мозолин В. П. О праве частной собственности // Советское государство

и право. — 1992. — № 1. — С. 3-15.

Суханов Е. А. Система частного права // Вестник Московского универ-

ситета. Серия 11. Право. — 1994. — № 4. — С. 26-33.

Право собственности в Украине / Под ред. Я. Н. Шевченко. — К., 1996.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. — К., 1996!

Приватна власність в Україні. — К., 2002.

Спасибо И. Научно-практический комментарий Закона Украиньї

«О собственности». — X., 1996.

Шевченко Я. М. Проблеми права власності і власників // Правова держава, вип. 10. — К., 1999.

Глава 23 Право приватної власності юридичних осіб

§ 1. Загальні положення

Поняття юридичної особи розкривається у ст. 80 нового ЦК України, де юридичні особи — це організації, створені і зареєстро­вані у встановленому законом порядку, наділені цивільною право­здатністю і дієздатністю, які можуть бути позивачами та відповіда­чами у суді.

Юридична особа, за визначенням Я. М. Шевченко, є «певним структурним утворенням, спеціально розрахованим на те, щоб воло-

діти, користуватися і розпоряджатися майном, вступати в угоди у цивільному обороті і мати своє обличчя у вказаному обороті»¹.

Згідно із Законом України «Про власність» усі види власності не­державних юридичних осіб віднесені до колективної форми власнос­ті, хоча в новому ЦК України ця форма власності не знайшла свого відображення. Законодавчу конструкцію права колективної власнос­ті та її суб'єктного складу піддано гострій критиці переважною біль­шістю юристів (О. А. Пушкін, Я. М. Шевченко, В. І. Семчик та ін.). На їхню думку, конструкція колективної власності дає підстави для її ототожнювання із спільною власністю, оскільки, з одного боку, власником майна визначається юридична особа, а з іншого, — колек­тив, засновники, учасники чи інші особи, які утворили цю юридичну особу або є її членами. Фактично такою конструкцією утверджується концепція подвійного і навіть потрійного власника, що неприпусти­мо. Колектив — це сукупність осіб, які створюють органи управлін­ня певною організаційно-правовою формою (господарським товарис­твом, колективним підприємством тощо). Тобто фактично особи, які становлять колектив, діють самі по собі, а колектив як сукупність осіб виконує управлінські функції, що аж ніяк не збігається з функ­ціями присвоєння (належності), вираженими у володінні, користу­ванні і розпорядженні. Саме такі правомочності здійснює юридична особа створеного окремими людьми господарського товариства, ко­лективного підприємства та ін. Отже, так звана колективна влас­ність — це власність окремих юридичних осіб².

Як суб'єкти права власності, приватні юридичні особи мають певні права щодо формування, володіння, використання та розпо­ряджання майном. Це залежить від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, акціонерів або членів.

Разом з тим можна назвати спільні закономірності, що характе­ризують право власності юридичних осіб:

1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. Засновники (учасники) юридичної особи мають на її майно лише зобов'язальні права, якщо йдеться про господарські товариства чи кооперативи, або взагалі не мають майнових прав, якщо йдеть­ся про громадські об'єднання, релігійні організації, фонди тощо.

2. Власністю юридичної особи є майно, передане їй як вклад (внесок) засновниками (учасниками, членами), а також майно, ви­роблене і набуте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності.

¹ Шевченко Я. М. Правові проблеми колективної власності в Україні // Право
України. — 1996. — № 1. — Ст. 6-7.

² Власник і право власності / За ред. Я. М. Шевченко. — К.,1994. — С. 16.

20 3-285 305