При напилюванні плоских деталей

 

де D_к – діаметр кулака, мм (має три фіксовані значення 60, 105 і 108 мм в залежності від потрібної ширини напилювання).

Час напилювання тіл обертання:

Силу струму напилювання полої деталі визначають в залежності від сили струму суцільної деталі за формулою:

;

де І_п, І_с – сила струму напилювання полої та суцільного перетину,

D_н – зовнішній діаметр деталі, що напилюється, мм,

d – товщина стінки полої деталі, мм;

k₁ – коефіцієнт, що характеризує залежність сили струму від зовнішнього діаметру деталі та товщини її стінки, k₁=2,7…3 А/мм.

 

7 ОФОРМЛЕННЯ СПЕЦИФІКАЦІЇ

Специфікація є основним конструкторським документом для пристрою (складальної одиниці), що розроблено. Форму та порядок заповнення специфікації встановлює ГОСТ 2.108-68 згідно з яким вона виконується на аркушах формату А4 з основним написом на першій сторінці за формою 2.При цьому в графі 1 основного напису вказують найменування виробу без наведення типу документу. Наступні сторінки специфікації виконують з основним написом за формою 2а.

В загальному випадку специфікація містить наступні розділи, які наведені в порядку їх розташування: " Документація ", " Комплекси ", " Складальні одиниці ", "Д еталі ", " Стандартні вироби ", " Інші вироби ", " Матеріали ", " Комплекти ". Наявність вказаних розділів в специфікації певного виробу визначається його складом.

Назва кожного розділу наводиться в графі "Найменування"; і підкреслюється. Перед та після назви розділу залишаються вільні рядки. В кінці кожного розділу рекомендується залишати резервні рядки (2...5 в залежності від складності складального креслення) з резервуванням номерів позицій.

У розділі "Документація"; в графі "Найменування"; записуються типи конструкторських документів (складальне креслення, креслення загального вигляду, схеми, розрахунки і т.і.), які розроблені для певного пристрою, а в графі "Позначення"; наводяться їх умовне позначення.

У розділах "Комплекси";, "Складальні одиниці"; та "Деталі"; вказують назву відповідного елемента, який по конструкції є спеціальним для даного пристрою, і йому присвоюється умовне позначення, що наводиться в графі "Позначення";. Якщо назва елемента складається з кількох слів, на першому місці розміщують іменник (вал проміжний, опора верхня,...).

У розділі "Стандартні вироби"; вказують назву і позначення стандартного елемента. Цим елементам та елементам наступних розділів, на які не розробляється робоче креслення, шифр не присвоюється. В межах розділу записи наводяться по категорії стандарту – міждержавні, державні, галузеві. В межах кожної категорії стандарту записи сортуються по алфавіту, а в межах виробів з одною назвою – в порядку збільшення номерів стандартів, у межах кожного стандарту – по розміру виробу, починаючи з меншого.

Якщо в виріб входить декілька елементів за одним і тим самим стандартом, то такі записи можна згрупувати, виділивши загальну частину позначення, а під нею проставляють для кожного елемента параметри та розміри. Наприклад:

Болти ГОСТ 7798-70

М6´12.58.016

М6´24.58.016

М12´1,25´32.58.016

 

Гайки ГОСТ 6915-70

М6.5.016

М12´1,25.8.086

 

У розділі "Інші вироби" вказують назву і позначення елементів, які постачаються, наприклад, за технічними умовами або іншими документами на поставку. Наприклад:

Гідроциліндр ЦП50.360.01

Датчик температури DS18B

Мотор гідравлічний

МГП 315.00 ТУ 23.2.1588-82

Порядок записів елементів аналогічний як і в розділі стандартних виробів.

У розділі "Матеріали" вказують позначення матеріалів, що використовуються. При цьому записи розташовуються у такій послідовності: метали чорні, метали магнітні, метали кольорові, благородні і рідкоземельні, кабелі, проводи, пластмаси, паперові і текстильні матеріали, гумові і шкіряні матеріали і т.і.

Специфікації розміщують в додатках пояснювальної записки.