Укладач Олена Павлівна Шиліна

 

Рецензент: д.т.н. проф.. Савуляк В.І.

 

 

	ЗМІСТ
1.	ВСТУП..............................................................................................   ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА……………………………………………
2.	СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ….........…...
3.	ТЕМИ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ………..........................................
4.	ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ………………………...
5.	ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ………………………………
6.   7.	ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ………………………………………………………..   ОФОРМЛЕННЯ СПЕЦІФІКАЦІЇ………………………………...
	ЛІТЕРАТУРА...................................................................................
	Додаток А Приклад оформлення титульної сторінки курсової роботи………………………………………………………………
	Додаток Б Бланк оформлення завдання на курсову роботу…..

 

ВСТУП

 

Методичні вказівки призначені студентам всіх форм навчання спеціальності "Технологія і устаткування відновлення та підвищення зносостійкості машин і конструкцій" для використання під час виконання курсової роботи, бакалаврських і дипломних робіт та проектів, контрольних та розрахункових робіт, а також можуть бути використані студентами інших технічних спеціальностей при розробці технологічних процесів відновлення газотермічним напилюванням.

Розглянуті приклади оформлення карти налагодження при газотермічному напилюванні, маршрутна і операційна карти описів технологічних процесів відновлення. Графічні креслення виконані в середовищі Компас-Графік.

1 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів і містить текст та графічну інформацію у вигляді ілюстрацій (схеми, графіки, фотографії тощо). Цифрову інформацію частіше представляють у вигляді таблиць.

Текст пояснювальної записки друкують через 1 міжрядковий інтервал (тут і надалі наводяться параметри для текстового редактора Word) чорним кольором. Шрифт повинен бути близьким до машинописного, простим, прямим, одного типу (без виділення по тексту і підкреслення) і розміром не менше 2,5 мм (Times New Roman,№14).

Ілюстрації дозволяється виконувати тушшю, простим олівцем або графічними редакторами.

ВИКОРИСТОВУВАТИ КСЄРОКОПІЇ (СКАНУВАННЯ) СУВОРО ЗАБОРОНЕНО! Тільки в оглядовій частині проекту допускаються чіткі відредаговані копії.

Кожен аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку робочого поля і основний напис. Текст розміщують таким чином, щоб відстань від рамки робочого поля становила: зліва і справа – не менше 3 мм; зверху і знизу – не менше 10 мм; абзац – 10...12,5 мм. Нумерацію сторінок проставляють в основному написі. Нумерація сторінок повинна бути наскрізна.

Скорочення слів – відповідно до чинних стандартів. Помилки виправляють зафарбовуванням білим коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту.

Назви розділів записують у вигляді заголовків. Заголовки повинні бути короткими і відповідати тематиці викладеного матеріалу. Перенесення слів у заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовків не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, то тоді їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом 1,5 інтервали, між текстом і заголовком 2 інтервали, між заголовками – 1,5 інтервали.

Не дозволяється залишати заголовок без тексту на попередній сторінці.

2 СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Складовими частинами курсової роботи є пояснювальна записка та графічний матеріал.

Пояснювальна записка містить титульний лист, завдання на КР, анотацію, перелік скорочень (за необхідністю), зміст, вступ, техніко-економічне обґрунтування оптимального варіанта вирішення основ­ної задачі, основну проектну частину, допоміжні розділи основної задачі, висновок, список використа­ної літератури та додатки.

Зміст є першою сторінкою ПЗ, на якій виконують основний напис за формою 2 (розміром 40´185 мм). На наступних сторінках ПЗ виконують основний напис за формою 2а (розміром 15´185 мм), а додатки можуть мати іншу форму.

До змісту включають всі заголовки ПЗ (без змін!), які є в документі, і додатки.

На титульному листі наводиться назва міністерства,якому підпо­рядкований вуз, назва університету, інституту та факультету,де навчається студент, назва кафедри, на якій виконувався проект, повна назва теми курсового проекту, прізвище, ім'я та по батькові студента і керівника (додаток А).

Завдання на КР оформляється та видається кафедрою (додаток Б). Технічне завдання на КР розробляється студентом у відповідності до вимог діючих стандартів (додаток В).

Анотація відображає основний зміст курсового проекту в обсязі, що достатній для характеристики особливостей, можливості й галузі використання результатів курсового проектування. Обсяг анотації не повинен перевищувати однієї сторінки. Анотація складається українською та двома іноземними мовами (російською та іншою мовами, що їх вивчав студент).

В змісті вказують найменування розділів, які записують у відповідності до текстової частини КР, та номери сторінок, з яких розпочинаються дані розділи, підрозділи тощо. Для курсових проектів, які крім пояснювальної записки мають додатково аркуші креслень, додатково заповнюють специфікацію проекту (додаток Г).

У вступі коротко характеризують сучасний стан науково-технічної проблеми, що вирішується в курсовому проекті, вказують мету та задачі, які розв'язуються в даній курсовій роботі. Необхідно чітко обґрунтувати актуальність розробки (з посиланням на літературні джерела), показати необхідність та доцільність її виконання.

Техніко-економічні обґрунтування роботи та вибір оптимального варіанта вирішення основної задачі виконуються на базі патентного пошуку і аналізу найновіших досліджень.

Основна проектна частина виконується за рекомендацією і структурою у відповідності з темою роботи. В ній обов'язково потрібно проаналізувати сучасний стан питання (з посиланням на літературні джерела), розв'язанню якого присвячена курсова робота, проаналізувати отримані результати. Всі технічні й економічні результати повинні бути в достатній мірі обґрунтовані техніко-економічними розрахунками (в тому числі за допомогою ЕОМ), а також логічними і переконливими доказами. Прийняті рішення повинні ґрунтуватись на останніх досягненнях світової та вітчизняної науки й передового виробничого досвіду. Бажано обґрунтовувати розробки результатами студентських наукових досліджень.

В технічних та економічних розрахунках необхідно використовувати діючі нормативні положення й технічні вказівки, а також сучасні методи розрахунків з використанням обчислювальної техніки. Всі формули та моделі, запозичені з літератури, супроводжуються посиланнями на список джерел з короткими поясненнями.

Текстова частина роботи повинна ілюструватися розрахунковими схемами, фотографіями, графіками, результатами моделювання на обчис­лювальних машинах та іншими матеріалами.

У висновку наводиться коротка оцінка результатів роботи, їх відпо­відність вимогам завдання й техніко-економічній ефективності. Вказується галузь використання результатів курсового проектування або проектно-конструкторської документації. Підкреслюється чим закінчилося курсове проектування: отримані нові експериментальні або теоретичні дані; роз­роблена технічна документація на виготовлення експериментального або серійного зразка; розроблена технологічна документація та інше.

До додатка включаються великі за формою та обсягом розрахункові таблиці допоміжних даних та графіки, довідкові й інші матеріали, що до­повнюють текстову частину проекту. Додатки розміщують в порядку по­яви посилання в тексті основних розділів.

Графічний матеріал, що містить комплекс графічних креслень, пови­нен наочно характеризувати основні висновки, рішення та пропозиції.

 

 

Таблиця 1 - Типовий зміст курсової роботи
Назва складової роботи	Обсяг
Пояснювальна записка, с.	Креслення, аркушів А1
Титульний лист (додаток А)		-
Завдання на КР (додаток Б)		-
Зміст		-
Специфікація проекту (додаток Г)		-
Анотація державною та іноземними мовами		-
Перелік скорочень		-
Вступ	1-2	-
1. Постановка та обґрунтування задачі	3 - 4	-
2. Розв’язання поставленої проектної задачі	20 - 30
Висновки		-
Список літератури	1 - 2
Додатки
Разом	30-44

 

3 ТЕМИ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ.

 

Для всіх студентів спеціальності видається узагальнена тема курсового проекту: "Розробити технологічний процес відновлення деталі (назва деталі) напилюванням ".

Вузол, на який потрібно розробити відповідні технологічні процеси, та деталь з цього вузла для розробки технології відновлення задається індивідуально кожному студенту керівником курсової роботи із затвердженням на кафедрі. Враховуючи прикладне значення проектів для підприємств регіону рекомендується видавати їх теми у відповідності із замовленнями та врахуванням можливості подальшого використання розробок на виробництві та під час оформлення випускних дипломних робіт.

Програма ремонту N штук в рік.

 

4 ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Вступ. У розділі обґрунтовується важливість (актуальність) розробки для виробництва та науки. Робиться короткий виклад основних прийнятих рішень в проекті, нових розробок та їх відповідність сучасному рівню науки та технологій.

Постановка та обґрунтування задачі. У цьому розділі виконується аналіз службового деталі, що вказана в індивідуальному завданні на проект. Детально описуються вимоги до деталі, що відновлюється, та всіх її поверхонь. Конкретно описується призначення поверхонь деталі щодо допусків на її розміри, шорсткості поверхні, вимог зносостійкості та розташування відносно інших поверхонь.

Розв’язання поставленої проектної задачі. Цей розділ роботи єцентральним і його виконання вимагає розв'язання низки питань, що розглядаються у багатьох професійно-орієнтованих та спеціальних дисциплінах підготовки. Зміст та об'єм висвітлення конкретних питань визначається керівником проекту. Обов'язковими є такі підрозділи:

- дефектування деталі;

- вибір та техніко-економічне обґрунтування методів напилювання поверхонь для відновлення поверхонь деталі;

- визначення кількості переходів та операцій при відновленні поверхонь напилюванням;

- формування маршруту технологічного процесу напилювання деталі;

- розрахунок припусків на механічну обробку, товщини шару, що зрізається на попередній обробці, товщини напиленного покриття;

- розрахунок та призначення режимів механічної обробки до та після нанесення покриття;

- розрахунок та призначення режимів напилювання покриття;

- вибір та обґрунтування обладнання і джерел живлення;

- проектування та конструювання живильника для подачі порошку при напилюванні;

- оформлення технологічних процесів та записки.

Оформлення пояснювальної записки виконується у відповідності з методичними вказівками [1].

 

5 ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ.

 

У графічній частині проекту вимагається виконати такі завдання:

1. Ремонтне креслення деталі.

Ремонтне креслення деталі оформляється у відповідності до вимог стандартів в основному у масштабі 1:1. Для оформлення цього креслення слід скористатися методичними вказівками [2].

2. Схеми або креслення живильника.

Схеми рекомендується оформляти у вигляді складального креслення формату А2.

3. Карта налагодження відновлення деталі напилюванням.

Виконується у вигляді карт налагодження на аркуші формату А3.

6 ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ.

Розділ 2 - Аналіз конструкції і технологічності деталі

 

2.1. Призначення деталі

По своїй формі, конструкції і технологічним ознакам деталь відноситься до класу „Шестерні”.

Деталь „Шестерня” подібної форми і типу служить в коробках передач, в коробках швидкості і інших вузлах і механізмах для передачі обертального руху і обертального моменту між валами коробки передач. Креслення деталі шестерня містить всі необхідні відомості про деталь. Розглянемо всі опрацьовані поверхні шестерні і їх призначення, використовуючи рисунок 2.

 

 

Рисунок 2.1

 

Поверхня 11 центрального циліндричного отвору шестерні, використовується для посадки шестерні на вал, до неї ставлять досить високі вимоги на точність і шорcткість. Поверхня повинна бути виконана по 8 квалитету точності з шорсткістю не більше як R_a=1,6 мкм. Відносно цієї поверхні задані уточнені технічні вимоги по виготовленню деталі, які ми розглянемо нижче. Поверхня 8 являється поверхнею вершин зубців шестерні до яких ставляться вимоги точністі по 7 квалитету і шорсткості R_a =16мкм, не більше. До поверхні 8 вимоги по радіальному биттю, не більше 0,04мм, щоб уникнути заклинення при зціпленні зубцями з іншою шестернею, або зубчастим колесом, розташованим в одному вузлі.

Зубці шестерні, Z – 32, m=3 косозубі (пов-ні 21-25), використовуються для безпосереднього зчеплення з зубцями іншого колеса, і передачі обертального моменту, ступінь точності зубців „8с”.

Поверхня 4 визначена для посадки на неї зубчастого колеса, тому вона виконана з високою точністю – по 6 квалитету, з шорсткістю R_a=1,6 мкм, не більше. Зубчате колесо впирається в торець 54 шестерні, виконане по 11 квалитету з шорсткістю не більше R_a=1,6 мкм.

Поверхня 3 визначена для посадки розпірної втулки між двома зубчатими колесами, які знаходяться на шестерні (збираються при зборці): поверхня 3 виконана по 6 квалитету точності (високому), з шорсткістю R_a =0,8 мкм.

Поверхня 1 служить для посадки зубчастого колеса, яке впирається в торець розпірної втулки, поверхня 1 має шорсткість R_a=0,8мкм і повинна бути виконана по 6 квалитету точності.

Шпонковий паз, знаходиться в ступці шестерні (поверхні 16, 18), служить для надійного кріплення зубчатого колеса на ступиці шестерні. Він повинен бути воконаний по 9 квалитету точності, шорсткість дна пазу R_a= 3,2 мкм, бокової поверхні R_a =1,6мкм.

В середені шестерні на центральному циліндричному отвору зроблено вивільнення (поверхні 12, 19, 20), так як поверхня 11 доволі довга і це заважало б посадці шестерні на вал, це дозволяє зменшити довжину посадочної поверхні, а також відіграє роль в зменшенні маси деталі і всього вузла в цілому.

Всі інші поверхні не такі відповідальні, як перераховані, виконані по 12 квалитету точності, з шорсткістю R_a =32мкм і не являють складності при їх обробці.

2.2. Матеріал деталі і його властивості.

Шестерня виготовлена із легованої сталі 40Х ДСТ 4543-71. Сталь 40Х має всі якості для обробки на металорізальних верстатах без затруднення

2.2.1 Технологічні властивості.

Сталь 40Х характеризується високою ступінню обробки різанням, задовільною пластичністю при обробці. Особливості структурних перетворень цієї сталі дозволяють, для отримання необхідних властивостей широко застосовувати термічну обробку, що особливо важливо для таких деталей, як шестерні, зубчасті колеса.

2.2.2.Хімічні властивості.

Таблиця 2.1

Вміст елементів в %
Вуглець, C	Кремній, Si	Марганець, Mn	Хром, Cr	Нікель, Ni	Фосфор, P	Сірка, S
Не більше
0,36-0,48	0,17-0,37	0,3-0,8	0,8-1,1	0,25	0,04	0,04

2.2.3.Механічні властивості

Таблиця 2.2

Твердість по Бринеллю, НВ	Допустима міцність, Мпа(кес/мм2)	Допустима текучість Мпа(кес/мм2)	Відносне видовження, %	Відносне звуження, %
	700(70)	470(47)

2.2.4Уточнені технічні вимоги на виготовлення деталі шестерня

Допустиме радіальне биття поверхні Æ 102-0,07 відносно поверхні Æ 42Н7 не більше 0,04мм, ці вимоги необхідні для точної установки шестерні на вал і виключення заклинення колісної пари.

Допустиме торцеве биття торця шестерні Æ 102-0,07 відносно поверхні

Æ 42Н7 не більше 0,25мм. Ці вимоги необхідні для точної установки шестерні при упорі на буртик валу.

Допустиме радіальне биття поверхні Æ70_js6 відносно поверхні Б - Æ42Н7 не більше 0,04мм, і поверхні Æ 66 К6 відносно поверхні Б Æ42Н7 не більше 0,08мм. Ці вимоги необхідні для точної центровки, в першому випадку колеса, а в другому випадку розпорної втулки.

По технічним вимогам необхідно провести термообробку HRC40... 45, що не викликає особливих труднощів.

Для зручності зведемо вимоги і методи їх виконання в таблицю 2.3

 

Таблиця 2.3

Зміст технологічних вимог	Коли і якими методами можна виконувати ці вимоги	Як і якими засобами можна перевірити виконання технологічних вимог
1. Рад.бит. пов. Æ 102-0,07і Æ70js6 відносно вісі Б поверхні Æ 42Н8 не більш 0,04мм.	Чорнове, чистове точіння з наступною обробкою на кругло – шліфувальному станку, після термообробки.	В центрах за допомогою магнітної стойки і індікатора часового типу, розжимної оправки, цангового типу.

 

Продовження табл. 2.3

2. Рад.бит. пов. Æ 66 К6 відносно поверхні Б Æ42Н8 не більше 0,08мм.	Чорнове, чистове точіння з наступною обробкою на кругло – шліфувальному станку, після термообробки.	В центрах за допомогою магнітної стойки і індікатора часового типу, розжимної оправки, цангового типу.
3.Торцеве биття торця Æ102-0,07м відносно осі Б поверхні Æ 42Н8 не більше 0,25мм.	Чистове точіння	В центрах за допомогою магнітної стойки та індікатора часового типу, розтисної оправки, цангового типу.

 

2.2.5 Якісна характеристика технологічності

Деталь шестерня виготовлена із легованої сталі 40Х ГОСТ 4543-71 і проходить термічну обробку, що має велике значення в відношенні жолоблення, яке можливе при нагріванні і охолодженні деталі. Необхідна твердість, яку можна досягти в умовах даного підприємства.

По кресленню деталі бачимо,що:

а) диаметральні розміри шийок зменшуються до кінця ступиці шестерні, що позитивно впливає на її технологічність і дозволяє обробити зубці шестерні методом обкатки – зубофрезеруванням.

б) шестерня – досить жорстка, що позитивно впливає на спотворення при термічній обробці: , що значно менше 5...6. Так як деталь шестерня досить жорстка, то це не вплине на обмеження режимів різання через конструкцію деталі, що має суттєве значення при розрахунках і виборі режимів різання.

З точки зору механічної обробки шестерні і зубчасті колеса - нетехнологічні в частині нарізання зубців зі зняттям стружки, яке виконується в основному маловиробничими методами. Тому необхідно передбачити виробництво зубообробки, наприклад, використовуючи черв’ячні фрези.

Нетехнологічним в даній шестерні є циліндрична виточка ø 48х33 мм, для обробки якої необхідний різець з видовженою ручкою, що може впливати на зменшення режимів різання із-за недостатньої жорсткості державки.

Плюсом слідує вважати, що деталь шестерня має правильну форму канавок, що позитивно впливає на вихід інструментів. Шестерня має просту форму центрального отвору, що полегшує обробку і не вимагає досить дорогих верстатів.

На основі проведеного аналізу можна сказати, що в цілому деталь шестерня досить технологічна, допускає застосування високопродуктивних режимів різання (обробки), має добрі базові поверхні для первісних операцій і досить проста по конструкції, по конфігурації зовнішнього контуру шестерні, що позитивно впливає на отримання заготовки.

2.2.6 Кількісна характеристика технологічності

1) Визначимо рівень уніфікації.

Це відношення кількості уніфікованих типорозмірів конструктивних елементів до загальної кількості елементів в виробі:

 

 

Таблиця 2.4

РОЗМІРИ
Лінійні	Діаметральні	Радіуси	Канавки
ун.	неун.	ун.	неун.	ун.	неун.	ун.	неун.
		-			-		-

 

 

РОЗМІРИ
Різьба	Фаски	Кутові	Шорсткість
ун.	неун.	ун.	неун.	ун.	неун.	ун.	неун.
-	-		-	-	-		-

 

Знайдемо коефіцієнт уніфікації

 

 

При деталь відноситься до технологічних.

 

2)Коефіціент точності обробки

 

,

 

де - середній квалітет точності розмірів.

 

,

 

де - поточне значення квалітета для певної поверхні,

- кількість поверхней даного квалітета

 

Таблиця 2.5

Квалітет	Кількість поверхні даного квалітета

 

 

 

 

Так як коефіцієнт точності обробки більше 0,7 – 0,8 то деталь технологічна.

 

3) Коефіцієнт шорсткості:

,

де - середня шорсткість

 

де - поточне значення шорсткості

- кількість поверхонь даної шорсткості

 

Таблиця 2.6

шорсткість	Кількість поверхонь даної шорсткості
0,8
1.6
3,2

 

Середня шорсткість

 

 

Коефіцієнт шорсткості

 

так як, K_ш менше 0,32, то деталь технологічна.

 

Висновок

Розглянувши всі позитивні танегативні фактори,з урахуванням кількісних показників,можна зробити висновок, що деталь досить технологічна.

Розділ 3 - Вибір способу відновлення деталі

3.1 Вибір двох альтернативних способів відновлення деталі.

Вихідна інформація:

- річна прграма виготовлення – 4000шт. (середньосерійний тип виробництва);

- матеріал деталі – сталь 40Х ГОСТ 4543-71;

- масса деталі – m_g = 3,2кг;

- габарити деталі - Ø102 × 80 × 128 мм;

- шорсткість поверхонь після обробки:

max – R_a = 3,2 мкм;

min – R_a = 0,8 мкм;

- квалітет точності розмірів деталі:

max – 6-й квалітет;

min – 12-й квалітет;

- конфігурація зношених поверхонь;

- товщина зношеного шару.

Виходячи із заданої інформації можна запропонувати способи відновлення даної поверхні.

1-й спосіб –

2-й спосіб –

Наводиться стисла характеристика запропонованих газотермічних способів відновлення поверхонь деталі.

 

 

Розділ 4 - Визначення режимів при плазмовому напилюванні.

При плазмовому напилюванні процеси розплавлення основного та наплавленого металів взаємоповязані. Оптимальне співвідношення між ними характеризується, у першу чергу, мінімальною глибиною проплавлення, необхіною товщиною напиленного шару і максимальною продуктивністю процесу. Енергія стиснутої дуги призначена для розплавлення необхідної кількості напилюємого порошку та його сплавлення з основним металом. В цьому випадку ефективність процесу характеризується повним тепловим ККД наплавки.

тобто це є відношення умовного тепловмісту наплавленого металу до теплової потужності стиснутої дуги, де G_напл – кількість наплавленого металу за одиницю часу, г/с;

Н_пл – питома ентальпія розплавленого металу, що містить теплоту плавлення, Дж/г.

Для циліндричних деталей можна визначити за формулою:

де Н – товщина потрібного шару, см;

V – швидкість напилювання, см/с;

S – подача плазмового пальника вздовж осі, см/об;

r – густина наплавленого металу, г/см³;

k_п – коефіцієнт, який враховує витрати невикористаного порошку. k_п =1,14…1,28 і збільшенням витрат порошку коефіцієнт збільшується.

Товщину потрібного шару визначають враховуючи розміри номінального діаметру:

де D_н – номінальний діаметр вала, см;

D_U – діаметр зношеного валу, см;

D – припуск на механічну обробки,см;

Якщо відомий коефіцієнт напилювання a_н г/(А×с), то кількість наплавленого металу

Плазмове напилювання порошковими твердими сплавами дає найбільший ефект при відновленні деталей з невеликими зносами, які не перебільшують 0,4 мм на сторону. В цьому випадку продуктивність наплавлення більш раціонально треба визначати не по кількості наплавленого металу в одиниці часу G (г/с), а по площі, наплавленій за одиницю часу

W = V×S,

По продуктивності наплавлення більш зручно визначати кількість наплавленого металу за одиницю часу

G_напл=Q×W,

де Q - питома витрата порошку (г/см/³);

Q =0,7…0,8 г/см³ при широкошаровому наплавленні товщиною 0,9…1,3 мм;

Q =0,85…0,9 г/см³ при наплавленні по гвинтовій лінії.

Для отримання якісного покриття товщина шару, що має бути напилена за один прохід плазмотрону, повинна бути у межах 0,02…0,1 мм, рівномірність товщини досягається, якщо кожна наступна смуга покриття перекриває попередню на 40…50%.

Обєм плями напилювання:

,

Маса плями напилювання:

Лінійна швидкість напилювання:

Горизонтальна швидкість переміщення плазмотрона:

 

Швидкість обертання деталі:

Кількість проходів:

де d – діаметр плями напилювання, мм;

h – товщина шару покриття за один прохід, мм;

k – коефіцієнт перекриття,

r - густина матеріалу, г/мм³,

Р – продуктивність розпилювача, кг/год,

D – діаметр деталі, мм.