ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ. вивчає закономірності і механізми функціонування психіки студента як суб’єкта навчально-професійної діяльності
ПСИХОЛОГІЯ
ЯК НАУКА
ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
КАТЕГОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
ПРОВІДНІ ДОСЛІДНИКИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
ЗВ'ЯЗОК ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ З ГАЛУЗЯМИ ЗНАНЬ ТА НАУКАМИ
МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Психологія вищої школи порівняно молода галузь психологічної науки. Систематичне дослідження психолого-педагогічних проблем вищої школи розпочалось у 60-х роках XX століття. Найвагомішими науковими здобутками того часу є роботи С.І.Архангельського та С.І.Зінов'єва, які і є авторами перших навчальних посібників із проблем навчання у вищій школі [Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1974. – 384 с.; Зиновьев С.И. Учебный процесс в советской высшей школе. – М.: Высшая школа, 1975. – 314 с. ]. У 1981 році в Мінську вийшло перше видання відомого підручника авторів М.І.Дьяченка і Л.А.Кандибовича «Психология висшей школы», а в 1986 р. – підручник «Основи педагогіки і психології вищої школи» за редакцією А. В. Петровського. Вагомі наукові здобутки в розробці актуальних проблем психології вищої школи належать українським ученим: психічний розвиток особистості в навчально-виховному процесі (Г.С.Костюк); психологічні засади формування особистості майбутнього вчителя (Д.Ф.Ніколенко); психологічне обґрунтування методів і прийомів навчання у вищій школі (А.М.Алексюк); психолого-педагогічні умови професійної адаптації молодого педагога (О.Г.Мороз); стратегія становлення моральності особистості (І.Д.Бех); психологічні засади формування громадянської свідомості і національної самосвідомості молоді (М.Й.Боришевський); детермінанти і психологічні механізми розвитку соціальної активності дітей і молоді (О.В.Киричук); психологічні особливості сучасного студентства (О.Ф.Бондаренко, В.А.Семиченко); оптимізація взаємин викладачів і студентів (В.В.Власенко) та ін. Авторами навчального посібника «Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні» (1995 р.) стали В.М.Галузинський та М.Б.Євтух. Починаючи з 1991 р. в Україні захищено ряд кандидатських та докторських дисертацій, в яких досліджуються проблеми психології вищої школи. Психологія вищої школи досліджує: – закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та закономірності науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості професійно-педагогічного спілкування, взаємин викладачів і студентів; – роль «особистісного чинника» в організації навчально-виховного процесу у вищій школі та впровадження інноваційних технологій навчання і виховання. – психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти. Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв'язує практичні, науково-дослідні і діагностично-корекційні завдання. Завдання психології вищої школи: 1. Інтеграція, систематизація знань про психологічні механізми підвищення ефективності організації навчального процесу у вищій школі. 2. Вивчення умов забезпечення ціннісно-особистісного самовизначення викладачів і студентів у педагогічній взаємодії. 3. Формування професійного мислення студентів, набуття ними досвіду творчого використання психологічних знань у розв'язанні конкретних завдань навчально-професійної та майбутньої педагогічної діяльності. Психологія вищої школи має зв'язок з галузями психологічних знань таз іншими науками. Як наукова галузь психологія вищої школи здійснює психологічні дослідження, щоб описувати й пояснювати психолого-педагогічні феномени, які мають місце в освітньому просторі вищого навчального закладу. Провідним принципом психологічного дослідження є принцип науковості та об'єктивності,реалізація якого забезпечує надійність, однозначність результатів і неупередженість автора при фіксації фактів та їх інтерпретації. Надзвичайно важливо в науковому дослідженні визначити мету, сформулювати гіпотезу та окреслити його завдання. Психологія вищої школи як наука використовує всі методи і методики, які застосовуються в тих галузях психологічної науки, з якими вона пов'язана (вікова і педагогічна психологія, соціальна психологія, психологія особистості та ін.). Метод дослідження – (від гр. – спосіб пізнання) – нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Класифікація методів психологічних досліджень: Методи збору емпіричних фактів обираються за цілями та завданнями дослідження: – опису фактів: спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.; – вимірювання психічних явищ – тести; – визначення особливостей – констатувальний (природний або лабораторний) експеримент; – виявлення психологічних умов розвитку та перетворення явищ – формувальний психолого-педагогічний експеримент. Для обробки одержаного дослідницького матеріалу застосовують відомі в психологічній науці статистичні методи: кореляційний аналіз – числове співвідношення двох різних змінних; факторний аналіз – для визначення спорідненості окремих психологічних тестів на основі порівняння коефіцієнтів кореляції кожного з них. Ефективність вимірювання незалежно від умов проведення визначається поняттям «надійність» і «валідність». Надійність – ступінь узгодженості результатів, які дослідник одержує при багаторазовому застосуванні методики виміру. Надійна міра заслуговує довіри, дає стійкі результати, які можна відтворити. Валідність – це показник точності, з якою методика вимірює те, для чого вона створена, а також адекватність методу поставленому завданню дослідження. Особливо надійними та валідними повинні бути тестові методики, які зараз широко застосовуються для оцінки інтелектуальних здібностей або для професійної придатності. Для наукового вирішення психологічної проблеми, як правило, використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певна методика. Методика дослідження як конкретне втілення методу – вироблений спосіб організації взаємодії суб'єкта і об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й визначеної процедури. У методиці дослідження конкретизується мета, предмет дослідження, а також показники вимірюваного явища, умови проведення роботи, засоби фіксації експериментальних показників і процедура аналізу та інтерпретації одержаних даних. Отже, психологія вищої школи як наукова галузь психологічної науки володіє всім спектром методологічних засобів (методів і прийомів) для дослідження психологічних проблем, розв'язання яких сприяють вдосконаленню навчально-виховного процесу у вищій школі, підвищенню якості вищої освіти та особистісному зростанню майбутніх фахівців. Рекомендована література Основна 1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 2. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с. 3. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологічна підготовка майбутнього викладача як передумова гуманізації і демократизації вищої освіти // Освіта і управління. – 2006, т.9. - №3-4. – С.99-107. 4. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.
Додаткова 1. Андрущенко В.П. Освіта в пошуках нових стратегій мислення // Вища освіта. – 2003. - № 2. – С. 5-6. 2. Винославська О.В. Емпіричні методи психології // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - № 5. – С. 1-7. 3. Нестеренко Г. Можливості самореалізації в контексті синергетичної моделі вищої школи // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 20-25. Завдання та запитання для самоконтролю 1. Визначити предмет і завдання психології вищої школи. 2. Обґрунтувати значущість курсу «Психологія вищої школи» в системі підготовки науково-педагогічних працівників. 3. Розкрити сутність основних категорій психології вищої школи та довести їх єдність у розв'язанні завдань професійної підготовки фахівця.
Завдання для самостійної роботи 1. Опрацювати першоджерела (конспект, тези). 2. Визначити основні поняття теми, які не подані у глосарії, та виписати їх із поясненням у тематичний словник. 3. Скласти таблицю методів психології вищої школи та обгрунтувати їх призначення.
|
ВИЩОЇ ШКОЛИ
ПРЕДМЕТ
ОСНОВНІ
