Значення античної культури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення античної культури

Деякі здобутки цієї доби віками залишалися нормою та недосяжним зразком. Дух цієї культури ще й досі пронизує глибинні підвалини європейської культури.

 

Вислови про античну культуру:

«Еллінсько-римська античність – це геніальна простота й спокійна велич». (Німецький історик культури Вінкельман).

«Всякий новий розквіт науки й мистецтва, освіти й культури неможливий без звернення до античності, а людина, не знайома з витворами античного мистецтва, прожила життя, не знаючи краси». (Німецький філософ Гегель)

«Елліни гідні подиву й сучасників, і нащадків». (Афінський державний діяч Перикл)

Античність – спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів. Саме вона робить ці надзвичайно різні народи – від португальців до українців, від вірменів до ірландців, від австрійців до литовців – членами однієї європейської культурної сім’ї, яка має одних учителів: стародавніх греків і римлян.

У наше сьогоднішнє життя органічно влилися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції. Коли ми хочемо підкреслити величину предмета, то кажемо, що він “гігантських” розмірів, коли наголошуємо на величі якоїсь роботи, то кажемо, що вона “титанічна”, незначних людей називаємо “пігмеями”; з тих же джерел і вирази “панічний жах”, “яблуко розбрату”, “ріг достатку”, “олімпійський спокій”, “лебедина пісня”, “ахіллесова п’ята”, “сізіфова праця” та багато інших. Численні наукові поняття своїм корінням сягають у старогрецьку мову.

Кращі зразки старогрецької архітектури, скульптури та мистецтва є в певному розумінні неперевершеними, класичними, на них вчаться все нові й нові покоління митців, таємницю їх гармонії й естетичного впливу намагаються розгадати дослідники. Європа раз у раз повертається до цієї великої античної спадщини в своєму культурному й політичному розвитку. За доби Відродження відроджується саме антична освіченість, що сприймається як зразок, античність копіюється добою класицизму.

Античність створила механізми політики та управління, які це й до тепер не втратили актуальність і цінність. Великою мірою саме античність, її політичні ідеї та практика управління, яку європейці різних епох сприймали часом дуже своєрідно, була невмирущим ідеалом для наступних етапів історичного руху Європи.

Грецька культура ґрунтується на міфологічній основі. Грецькі поліси вели постійні жорстокі війни. Це піднесло до рівня ідеалу людину дії. Героїзм став для людини вищим сенсом існування. Образ довершеної людини став основою давньогрецького мистецтва. Богів уявляли в образі людей, але могутніших і величних.

Для грецької архітектури також характерна людяність. Будуючи храми, греки передусім прагнули досягти того, щоб людина почувалася значущою і сильною. Грецький храм, звісно, уособлював житло богів та водночас був громадською спорудою, яка звеличувала вільного громадянина. В храмовій архітектурі спостерігається збалансованість композицій і рівновага складових частин.

Культовим та архітектурно-композиційним центром давньогрецького міста був акрополь із храмом, присвячених божеству, покровителю міста. Акрополь (давньо-грець. Ἀκρόπολις - верхнє місто) - піднесена і укріплена частина давньогрецького міста; фортеця (притулок на випадок війни).

Візуальний ряд:

1. Найбільш відомий акрополь – Афінський. Цей архітектурний ансамбль внесений до списку Всесвітньої спадщини Юнеско.

2. Римський Пантеон

 

Шедевр древней архитектуры и инженерной мысли, расположенный на территории Старого города, в районе Марсового поля, считается истинным чудом. Грандиозный полусферический купол диаметром более 43 м, перекрывающий ротонду, до 1960 г. был самым большим в мире. Толщина стен – 6 м, отверстие в куполе («глаз» Пантеона) в диаметре достигает 9 м. «Глаз» позволяет свету и воздуху свободно проникать внутрь, а людям – ощущать себя в самом центре Вселенной и устремлять свои взоры к небу. Считается, что капли дождя не попадают через отверстие в куполе благодаря внутренней вентиляции и испаряющемуся воздуху. Средневековые мастера ломали головы над тем, как можно было возвести такой огромный и мощный купол (мы-то знаем, что римляне изобрели бетон).

Сооруженный в 27 г. Марком Агриппой храм пострадал от пожара, но затем, в 126 г. при императоре Адриане, обрел новую жизнь. Он пережил череду веков и событий, но отлично сохранился до наших дней. Причина тому – исторический факт, что в 609 г. папа Бонифаций Четвертый перевез сюда из римских катакомб останки раннехристианских мучеников и 1 ноября переименовал Пантеон в храм Санта-Мария-ад-Мартирес, чем сделал его неприкосновенным. С тех пор 1 ноября – День всех святых.

Здесь похоронены Рафаэль Санти, художники Дзуккари и Карраччи, короли Италии Умберто I, Виктор Эммануил I и др. именитые граждане. Сегодня это действующий храм, который без труда могут посетить все желающие.