V. Зміст навчального матеріалу.
За призначенням тимчасові незнімні реставрації – це конструкції, які конструюють на час виготовлення постійних протезів для збереження фізіологічних артикуляційно-оклюзійних співвідношень щелеп. Виготовлення тимчасових конструкцій є обов’язковим етапом лікування незнімними конструкціями сучасних зубних протезів. Тимчасові незнімні конструкції мають бути функціонально повноцінними та естетичними. Значно важливу роль в естетиці майбутніх реставрацій грає слизова оболонка ясен, яку протягом всього процесу протезування провізорні коронки формують, захищають, підтримують та створюють її контур навколо майбутньої опори. Ще один аспект використання тимчасових конструкцій з точки зору кінцевого вибору вигляду постійних протезів – превентивно-діагностичний. За допомогою зміни положення, форми, розміру, кольору провізорних коронок можна виконати моделювання майбутньої постійної конструкції. Із чого і яким чином виготовляються тимчасові коронки? Частіше за все – з пластмас різних видів, у тому числі і без акрилових (пластикові конструкції). По бажанню пацієнта або в силу клінічної ситуації, провізорні конструкції можуть змінюватись декілька разів, та можуть бути виготовлені з більш міцних матеріалів, наприклад, металу і пластмаси. В залежності від матеріалу пластмасові та композитні коронки розподіляються на хімічно-, термічно-, та фотополімерізовані. Окрему групу складають тимчасові стандартні коронки, які перебазовують самотвердіючою пластмасою. Також існують провізорні коронки фабричного виготовлення (стандартні) з пластмаси або тонкостінні металеві.
Показання:
1. Захист препарованих тканин вітальних та депульпованих зубів від дії термічних, хімічних подразників та мікробних агентів. 2. Для запобігання зміщення опорних зубів та забезпезпечення адекватного навантаження на пародонт на період виготовлення постійних порцелянових, суцільнолитих та комбінованих конструкцій. 3. В якості тимчасової шинуючої конструкції при захворюваннях пародонту та проведенні хірургічних маніпуляцій на тканинах пародонту. 4. Для збереження звичного для пацієнта співвідношення щелеп на препарованих зубах з метою запобігання ускладнень з боку скронево-нижньощелепного суглобу. 5. Для збереження фізіологічних оклюзійно-артикуляційних співвідношень щелеп при тотальному протезуванні, та їх адаптації при лікуванні дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів, патологічної стертості тощо. 6. Для забезпечення функції жування. Сучасні тимчасові конструкції витримують помірні навантаження при жуванні, що дає можливість пацієнтові не змінювати звичний режим харчування. 7. Збереження естетики і фонетики.
За допомогою провізорних коронок забезпечується фізіологічний розподіл жувального навантаження на зубний ряд та можливо визначити або відкорегувати форму, розмір і колір зубів для майбутньої постійної конструкції.
Протипоказанням може бути алергія на складові матеріалів з яких виготовляють провізорні коронки.
В практиці ортопедичної стоматології відомо декілька способів виготовлення провізорних коронок. Кожний з них має переваги та недоліки. Виготовлення провізорних коронок є обов’язковим етапом лікування сучасними незнімними естетичними зубними протезами. За способом виготовлення: пряме (клінічне), непряме (клініко-лабораторне) виготовлення. В залежності від матеріалу коронки розподіляються на хімічно-, термічно-, та фотополімерізовані. Окрему групу складають провізорні стандартні коронки, отримані промисловим способом з пластмаси, целлулоїда, композиційних матеріалів та металів. Недоліками лабораторних методів є наявність розтягнутих за часом додаткових етапів виготовлення тимчасових коронок, необхідність додаткових відвідувань пацієнтом лікаря, а також дискомфорт пацієнта в період, коли зуби відпрепаровані під ортопедичну конструкцію, особливо передня група, порушують естетику, що може погіршити якість життя пацієнта. Хоча сама конструкція міцна, правильно відмодельована в артикуляторі, повністю полімеризована. Є декілька клінічних методів виготовлення провізорних коронок: шляхом формування в порожнині рота з блока самотвердіючої пластмаси; метод перебазування в порожнині рота стандартних пластмасових коронок; прямий метод формування тимчасової коронки за допомогою целулоїдного ковпачка; метод формування провізорної коронки в попередньо отриманому відбитку. Переваги клінічного виготовлення це: швидкість, можливість зафіксувати провізорну конструкцію в порожнині рота пацієнта в те ж відвідування, можливість відразу змінити колір тимчасової коронки. Але є й недоліки: необхідність, перед відбитком для провізорної коронки, моделювання в порожнині рота коронкової частини зуба воском, якщо він зруйнований; виділення залишкового мономера (при виготовленні коронок з акрилових пластмас), неможливість відновити точні оклюзійні контакти та форму зуба в цілому.
Варіантами виготовлення тимчасових незнімних конструкцій є такі: 1. Після постановки діагнозу, вибору метода лікування та постійної конструкції, якщо коронка зуба збережена (зуб змінений у кольорі) і на нього буде виготовлятися естетична коронка, то до препарування зуба знімається відбиток силіконовою масою. Потім зуб препарують, отримують робочий відбиток, змащують вазеліном і у попередній відбиток, на місце відпрепарованого зуба, вносять розведену швидкотвердіючу пластмасу що самополімерізується, відбиток вводять у порожнину рота до затвердіння пластмаси. Пластмасова коронка виводиться з порожнини рота, обробляється, полірується й фіксується на цемент.
2. Після постановки діагнозу, вибору метода лікування та постійної конструкції, перед препаруванням отримують силіконові двошарові відбитки з обох щелеп та фіксують центральну оклюзію. В лабораторії відливають моделі, гіпсують їх в артикулятор. На моделях препарують зуби і моделюють їх з воску. Потім як звичайно проводять загіпсовку їх в кювету, та заміну воску на пластмасу. Лікар стоматолог-ортопед після препарування зубів проводить припасування провізорної конструкції та перебазування її в порожнині рота. Після зняття залишків пластмаси, шліфування та полірування, проводять цементування її на тимчасовий цемент. Перевагами такого методу є: моделювання конструкції в артикуляторі з правильно сформованими оклюзійними контактами; пацієнт не відчуває дискомфорт після препарування зубів, тому що в теж відвідування він отримує провізорні коронки; конструкції такі міцніші, тому що полімеризація їх проводилась під температурою і тиском.
3. Після постановки діагнозу, вибору метода лікування та постійної конструкції, и иперед препаруванням отримують силіконові двошарові відбитки з обох щелеп та фіксують центральну оклюзію. В лабораторії відливають моделі, гіпсують їх в артикулятор. На моделях проводять воскове моделювання. З відмодельованих моделей отримують силіконові відбитки, або роблять пластикові капи. Лікар в клініці після препарування зубів вносить пластмасу (або композит) для провізорних коронок у відбиток (чи капу) отриманий з моделі, на якій проводили воскове моделювання і вводить в порожнину рота пацієнта на препаровані зуби. Після полімеризації матеріалу провізорні конструкції знімаються, обробляються і фіксуються на тимчасовий цемент.
Пластмаси для клінічного (безпосереднього) виготовлення коронок: 1) акрилові пластмаси холодної полімеризації: Pattern Resin LS (GC), Tempron (GC), Dentalon Plus (Heraeus), Протакрил (Стома).
2) композити (біс-акрилові) для виготовлення коронок: Luxatemp (DMG), Protemp (3M).
Стандартні тимчасові коронки: Polycarbonate Crowns (3М ESPE). Коронки різних форм, розмірів та кольору які в порожнині рота необхідно перебазувати за допомогою вищеназваних пластмас або композитів.
Після виготовлення тимчасової конструкції проводимо її припасування й фіксацію. Продезінфіковану коронку накладають на зуб. Якщо коронка не накладається вільно на зуб, то причиною цього може бути неправильна препаровка зуба або порушення технології її виготовлення. Потрібно додаткове зішліфування тих ділянок зуба або ділянок штучної коронки (внутрішня частина, апроксимальні поверхні) які заважають накладанню коронки. Для цього можна використати копіювальний папір, корегуючу масу силіконового матеріалу або оклюзійний спрей (зуб обробляють пензликом-маркером, або засіб вноситься в коронку й вона накладається на зуб). Відмітки, отримані всередині конструкції, відповідають ділянкам, що заважають накладанню. Припасування конструкції ведеться до повного її накладання, коли край щільно прилягатиме до уступа. Далі перевіряють оклюзійні співвідношення. Зайва пластмаса або інший матеріал, що порушує оклюзійні співвідношення - зішліфовується. Перевірку конструкції в порожнині рота завершують оцінкою анатомічної форми і при необхідності проводять її корекцію, остаточну обробку й полірування. При фіксації коронки обов'язково враховується колір цементу. Коронку знежирюють і висушують. Коронку фіксують на цемент того кольору, що відповідає кольору пластмаси. Використовують наступні цементи для тимчасової фіксації: Безевгенольні кальцієвмісні (для вітальних зубів)- Temp Bond Ne (KerrHawe), Fregenol (GC), TempoCemNe (DMG), Provicol (Voco), Темпофикс (Владмива). Цинкоксидевгенольні (для депульпованих зубів) – Repeen (Dental Spofa), Eugemer (Nishika).
VI.План та організаційна структура заняття.
|
