Броня Дощата
Броня дощата являє собою обладунок, зроблений з прямокутних пластин, які були пов'язані між собою ремінцями або нашиті верхи на шкіряну матерчату основу. У першому випадку пластини були довжиною 8-10 см і шириною 1,5-3,5 см. По краях пластин були отвори для ремінців. Друга - "луската броня" більш пізнього періоду, нашивалася на тканину. Пластинки тут були квадратними (6 см) або прямокутними (6 і 4 см). У порівнянні з кільчастим, дощатий обладунок мая більший захист, так як при з'єднанні пластинки заходили один за одного, тим самим посилюючи броню. Удари ворога в такій броні здавалися "м'якшими", так як зігнутість пластин краще їх відбивала, та й рухатися в ній було легше.
Через більшу в порівнянні з кольчугою еластичністю такий обладунок обирали кінні воїни. Добре захищені кіннотники могли навіть не брати з собою рубаючу зброї, віддаючи перевагу булаві і обушку. Байдана і бахтерець
Байдана -це один з різновидів кільчастого обладунку, але на відміну від кольчуги кільця у неї великі, плоско розкуті. Кріпилися вони на цвях або внакладку, що робило з'єднання дуже міцним. Сама Байдана важила близько 6 кг і добре захищала від плоских ударів, а ось стріли і списи для неї були небезпечні внаслідок великого діаметру кілець. Байдана була відома на Русі з XIII століття і згадувалася в "Задонщине". Щити На думку, провідних істориків, щити з'явилися на Русі набагато раніше, ніж інші засоби військового захисту (шоломи або кольчуги). Однак навіть після появи іншого захисного озброєння, значення щита аніскільки не зменшилася. Щит і спис з давніх часів були головними атрибутами воїна і несли символіку перемоги. На це прямо вказується в "Повісті минулих літ": " И повеси щит свой в вратех, показуа победу ", - говорить літопис про Олега, який взяв Константинополь. Воїни київської Русі ніде не розставилися зі своїм щитом: ні під час далеких морських походів, ні навіть на бенкетах або святкових церемоніях при дворі князя. На щитах було прийнято зносити клятву, а ось залишити щит на полі бою означало - визнати повну поразку. Перша згадка про щити ми зустрічаємо у Льва Диякона, який говорить, що щити російсі "міцні і для більшої безпеки довгі, до самих ніг". Звичайно такі щити були призначені тільки для пішої боротьби, проте іншого чекати і не доводиться, якщо згадати, що росіяни в ті часи були не дуже добрими наїзниками. Як показують розкопки, перші російські щити, які історики відносять до X століття, були круглої форми, і робилися з дерев'яних дощечок (з тиса, клена або ялиці) товщиною до 1 см. По краю щитів ("вінця") набивали обойму, а в центрі прикріплювали умбоном - сферичне залізне навершя з полями. Трохи пізніше (XI століття) до щитів на умбоном стали прикріплювати невеликі шпилі. Поява капелевидної або, по-іншому, мигдалеподібної форми щита пов'язують із західноєвропейською традицією і, насамперед, з поширенням кавалерії. Така форма щита дозволяла цілком приховувати середньовічного лицаря: від плечей до коліна. Будучи повсюдно поширеними в Європі, такі щити, звичайно, робилися і на Русі. З другої чверті XIII століття, коли у нас і на Заході з'являються шоломи, які повністю закривали голову, округлий верхній край мигдалеподібних щитів стає пряміше і незабаром його еволюція призводить до створення щита абсолютно трикутної форми. Поверхня щита завжди яскраво прикрашалась. Традиційно щити розфарбовувались в червоний колір. Однією з причин вибору саме цього кольору можна вважати традицію фарбувати свій щит перед боєм власною кров'ю. Це було елементом жертвопринесення і, звичайно, так можна було умилостивити богів перед боєм. З XII століття на щитах стали з'являтися емблеми і символи, що мали візантійські витоки, наприклад, хрести або різні герби. Так, на російських щитах часто зустрічають зображення орла, лева або барса (емблема Володимирської династії). До речі в цілому щит мав символіку захисту жіночої сили, божества або героя.
5.Види щитиів
Круглі щити
Перші щити мали круглу, плоску форму, робилися з декількох дерев'яних дощечок, які по краях закруглялися для додання вихідного виду. Зверху щити могли покриватися шкірою. У центрі щитової дошки пропилювати отвір, який зовні закривали умбоном. На внутрішній стороні від краю до краю щита кріпилася планка для захоплення рукою. Такі планки могли бути залізними або обкладеними бронзою, довжиною до 70 см. З самим щитом умбон з'єднувався заклепками до 2 см завдовжки. Іноді такі заклепки були довші (до 4,5 см), і вони з'єднували разом умбоном, щитову дошку і планку-рукоять. Самі умбони за формою могли бути кулястими або сферо-конічними. Невідомо, звідки точно прийшла сферо-конічна форма умбона. Деякі історики пов'язують її з формою російських шоломів і схиляються до її східного походження. Така форма сприяла зісковзуванню зустрічного удару, а сам умбон допомагав захистити кисть руки. Спочатку круглі щити за розмірами досягали половини або третини людського зросту, до XV століття - чверті. З часом деякі зміни торкнулися і форми щита: з плоского в IX-X ст. він стає в профіль овальним або частіше - воронковидним до XI століття.
Мигдалеподібні щити
Мигдалеподібні щити були найбільш поширені в XI - початку XIII ст. Згідно малюнкам, вони закривали верхню половину тулуба піших і кінних воїнів, і висотою досягали від половини до третини людського зросту. За формою ці щити були плоскими або трохи вигнутими; відношення висоти до ширини було 2 до 1. До кінця XII століття мигдалеподібні щити були дуже масивними і застосовувалися на Заході насамперед проти копейного тарана. Тримати однією кистю такий щит було дуже важко, тому його несли, фіксуючи одночасно ліктем і пензлем руки, протягнутої через кілька ременів. Крім того, був шийний ремінь, що дозволяв, у разі необхідності, перекинути щит на спину і битися обома руками. Такий щит зазвичай тримали на відстані напівзігнутої руки або дуже близько до тіла, а також висували вперед, якщо треба було відбити удар "нальоту". До кінця XII століття мигдалеподібний щит "втрачає" умбон та інші важкі металеві частини захисту. Він значно зменшується і стає більш рухливим і зручним в бою.
Трикутні щити
Трикутні щити з'явилися в XIII столітті. Уздовж довгої осі вони мали перегин, а заввишки були до половини людського зросту. Зазвичай такі щити носили піші воїни або ватажки кінних загонів, які виступали попереду інших. Різновидом трикутних щитів були щити трапецієподібної форми, що зустрічаються на печатках і кінцях XIV-XV ст. А до початку XIV століття розвиток військового озброєння призводить до появи важкоофігурних щитів-тарч і щитів з пайовим жолобом, яким було особливо зручно маневрувати в бою.
Літеретура: 1.М. Горелик. Воины Киевской Руси IX-XI веков. 2. В. Шпаковский. Д. Николле. Русская армия в 1250-1500 гг. Изд-во: "Астрель", 2004 год. 3. Кирпичников А.Н. Медведев А.Ф. Вооружение//Древняя Русь. Город. Замок. Село. М.,1985 г. 4.Медведев А.Ф. К истории пластинчатого доспеха на Руси. 5.Медведев А.Ф.К истории кольчуги в Древней Руси
|
