Лабораторна робота № 8.
Дослідження Постійного Запам'ятовуючого Пристрою (ПЗП). Мета: Освоїти принципи побудови постійних запам’ятовуючих пристроїв і дослідити режими роботи, функціональні можливості та характеристики мікросхем постійних запам’ятовуючих пристроїв. Програмне забезпечення: програмне забезпечення комп'ютерного моделювання електронних схем (програма Electronic Workbench).
Основні теоретичні відомості Постійні запам'ятовуючі пристрої призначені для зберігання одноразово записаної до них інформації, яка має зберігатися навіть за умов знеструмлення комп'ютеру. Такою інформацією є, наприклад, дані і програми, потрібні для завантаження операційної системи та керування роботою зовнішніх пристроїв комп'ютеру (BIOS). Таким чином, постійний запам'ятовуючий пристрій – це пам'ять комп'ютера, призначена для зберігання службових програм і даних, які не можуть бути змінені у процесі його роботи. Для позначення ПЗП застосовується абревіатура ROM, яка відображає функціональне призначення ПЗП: (Read-Only Memory) – пам'ять тільки для читання. Постійні запам'ятовуючі пристрої мають більше варіантів побудови ніж оперативні. Мікросхеми пам'яті розташовуються на системній платі комп'ютера, на платі контролерів зовнішніх пристроїв, відеоадаптера та взагалі у контролерах усіх пристроїв комп'ютера, що мають власні керуючі процесори (мікроконтролери). Усі ПЗП є енергонезалежними. Класифікація та характеристики сучасних ПЗП За способом організації доступу до пам'яті ПЗП – це пристрої з безпосереднім (довільним) доступом. За методом пошуку необхідного слова (необхідної ділянки) – це адресні пристрої (тобто інформація відшукується за вказаною адресою). По типу фізичного середовища,яке здійснює зберігання інформації, ПЗП, як правило є напівпровідниковими пристроями. За способом зберігання інформації ПЗП мають статичну пам'ять. За способом запису (перезапису) інформації ПЗП можна класифікувати згідно мал. 8.1.
Мал.8.1. Класифікація ПЗП за способом запису (перезапису) інформації.
Основними характеристиками мікросхем постійної пам’яті є: 1. Ємність (Обсяг пам'яті). Нагадаємо, що загальна ємність мікросхеми пам’яті це добуток глибини адресного простору (Depth Adress – кількість біт інформації, яке зберігається в комірках кожної матриці) на кількість ліній вводу/виводу (розрядів). Для сучасних ПЗП, в залежності від призначення цей показник може змінюватися в широких межах від декількох Кбайт до декількох Гбайт (FLASH пам’ять). 2. Розрядність. Нагадаємо, що цей показник визначається кількістю бітів розміщених в комірках пам’яті. 3. Швидкодія. Визначається часом доступу для операцій запису або читання інформації. Для сучасних ПЗП він складає одиниці-десятки мкс. 4. Часова діаграма. (або кількість тактів, які необхідні МП для виконання операцій запису або зчитування даних. Читання даних з ПЗП, звичайно, потребує двох тактів. 5. Кількість циклів запису – стирання (Для РПЗП).До 106. 6. Час стирання мікросхеми. Менше 10 мс (для ЕЕРROM). 7. Надійність. Інформація може зберігатися десятки років. Маскові постійні запам’ятовувальні пристрої.
Розглянемо більш детально побудову модулів маскових ПЗП. На мал. 8.2. зображено УГП ПЗП на вісім однорозрядних комірок. Запис конкретного біта в однорозрядну комірку здійснюється підключенням дроту до джерела живлення (запис одиниці) або підключенням дроту до корпусу (запис нуля). Адреси комірок пам’яті в цій мікросхемі подаються на выводи A0... A2. Мікросхема вибирається сигналом CS. Читання мікросхеми відбувається сигналом RD.
Для збільшення розрядності комірки пам'яті ПЗП ці мікросхеми з’єднують паралельно. Схема паралельного з’єднання однорозрядних ПЗП приведена на мал. 8.3.
Мал. 8.3. Схема багаторозрядного ПЗП.
Для зменшення об’єму схеми дешифратора, необхідного для роботи ПЗП, застосовують мультиплексор, що виконує і функцію вибору стовпчика матриці елементів, і забезпечує читання інформації шляхом комутації вибраного стовпчика з виходом схеми. Вибір рядка, як звичайно, виконується дешифратором. Така структура має назву 2DM і зображена на мал. 8.4.
Мал. 8.4. Схема маскового постійного запам’ятовуючого пристрою (структура 2DM). Програмувальні постійні запам’ятовувальні пристрої.
Програмовані ПЗП виявилися дуже зручними для малосерійного и середньосерійного виробництва. Але ж при розробці радіоелектронних пристроїв часто приходиться змінювати записану в ПЗП програму. Тому з’явився наступний варіант ПЗП – репрограмовані, які дозволяють багаторазово змінювати записану у ПЗП інформацію за умов попереднього стирання старої. Репрограмувальні постійні запам’ятовувальні пристрої. В залежності від методу стирання старої інформації розрізняють репрограмовані ПЗП з електричним та ультрафіолетовим стиранням (ПЗП типу ЕРROM та ЕЕРROM). Мікросхеми з ультрафіолетовим стиранням – ЕРROM використовують явище зміни структури польового переходу при впливі на нього доволі високою напругою. Ці зміни зберігаються протягом досить тривалого часу. При цьому можливе стирання записаної інформації шляхом опромінення кристалу мікросхеми пам'яті через спеціальний отвір у вигляді скляного віконця. Таки ПЗП застосовували у перших поколіннях різноманітних контролерів заради надання можливості модернізації програм, записаних до них.
Структурна схема даного ПЗП не відрізняється від попереднього масочного ПЗП. Єдине, що замість перемички використовується описана вище комірка. При опромінюванні мікросхеми, ізолюючі властивості оксиду кремнію втрачаються і заряд із плаваючого затвора витікає в об’єм напівпровідника і транзистор запам’ятовуючої комірки переходить в закритий стан. Час стирання мікросхеми коливається в межах 10 – 30 хвилин. Кількість циклів запису - стирання знаходиться в діапазоні від 10 до 100 разів, після чого мікросхема виходить з ладу. Репрограмовані ПЗП зображаються на принципових схемах як показано на мал. 8.7.
Мал. 8.8. УГП ПЗП з електричним стиранням.
|