Лекция VII. СОЦИАЛЬНЫЕ ОБЩНОСТИ И ГРУППЫ

Факторингові операції. Факторинг — кредитна операція, за якої банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості.

Після укладення угоди про факторинг банк визнає за позабалансом загальну суму платіжних документів, що будуть пред’яв­лені за цією угодою, тобто суму, яку банк зобов’язаний сплатити своєму клієнтові:

Д-т «Зобов’язання з кредитування, надані»;

К-т «Контррахунок позабалансу» — на загальну суму факторингової угоди.

Якщо загальна сума заздалегідь невідома, за позабалансом визнається ліміт, до якого банк оплачуватиме платіжні документи клієнта.

Після отримання платіжних документів клієнта банк обліковує їх на позабалансі на рахунку 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» за сумами, вказаними на платіж­них документах клієнта:

Д-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;

К-т «Контррахунок позабалансу» — за номінальною вартістю платіжних документів.

Купуючи у клієнта права на стягнення його дебіторської забор­гованості, банк здійснює проведення:

Д-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»;

К-т «Поточний рахунок клієнта», «Кореспондентський рахунок банку» — на суму, обумовлену в угоді про факторинг.

Одночасно сплачена клієнту сума відображається відповідним записом за позабалансом як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т «Зобов’язання з кредитування, надані на суму, що сплачена клієнту».

Як правило, спочатку клієнту виплачується неповна сума його дебіторської заборгованості (аванс), що становить певний відсоток від суми, вказаної на платіжних документах. Величина цього відсотка залежить від імовірності погашення боргу, надійності дебітора, права регресу банку до клієнта та інших факторів.

У випадку конвенційного факторингу залишок дебіторської заборгованості після вирахування свого доходу банк повертає клієнту після отримання суми боргу від дебітора клієнта.

При отриманні боргу від платника за документами при конвенційному факторингу банк здійснює проведення:

Д-т «Кореспондентський рахунок банку, поточний рахунок боржника» — на суму, оплачену боржником;

К-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» — на суму, авансовану клієнту за відповідним платіжним документом;

К-т «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку» — на суму залишку дебіторської заборгованості банку за відповідним прийнятим платіжним документом за вирахуванням доходів банку;

К-т 2038 «Нараховані доходи за факторинговими операціями із суб’єктами господарської діяльності» — на суму раніше нарахованих доходів за цією операцією;

К-т — доходи (рахунки 6023, 6110, 6111) — на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані.

Одночасно банк здійснює часткове або повне списання з позабалансу документів за факторинговими операціями, що були оплачені боржником:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» — за вартістю платіжних документів, що були погашені боржником.

У разі часткового списання на платіжних документах робиться відповідний запис.

Якщо за угодою дебітор виплачує борг безпосередньо клієнтові (конфіденційний факторинг), тоді клієнт після отримання платежу здійснює розрахунок з банком:

Д-т поточний рахунок клієнта;

К-т 2030, 2038, 6023, 6110, 6111 — на суму заборгованості клієнта за цією операцією та доходами банку.

Оскільки особливістю факторингової операції є те, що кредит надається одній особі, а фактичним платником за нею є інша особа, слід передбачити відповідний контроль за якістю такого кредиту. Тобто необхідно враховувати фінансовий стан платника, що може не бути клієнтом банку, особливо за відсутності права регресу.

У разі прострочення оплати боргу за факторинговою опера­цією або визнання заборгованості сумнівною її облік, а також облік резервів під неї здійснюється аналогічно до обліку інших кредитів.

Якщо угодою про факторинг передбачено право регресу банку до клієнта за непогашеною заборгованістю, після пред’явлення регресних вимог банк здійснює облік відповідної заборгованості за кредитними рахунками або рахунком 2093 «Сумнівна заборгованість за рахунками суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» залежно від фінансового стану одного з боржників: свого клієнта або його дебітора. Якщо із пред’яв­ленням регресних вимог банк втрачає право вимоги до первинного платника за операцією, то облік заборгованості ведеться лише стосовно клієнта, з яким була укладена угода про факторинг. При цьому банк повертає клієнтові непогашені платіжні документи за цією операцією:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» — на номінальну суму платіжних документів, за якими пред’явлені регресні вимоги.

Процентні доходи та комісійні доходи, прирівняні до процентних, відображаються за рахунком 6023 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями». Комісійні доходи від факторингових операцій банк розподіляє між рахунками 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» та 6111 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» відповідно до суті отриманих доходів.

Форфетингові операції обліковуються аналогічно до обліку конвенційного факторингу без права регресу.

Наданий фінансовий лізинг обліковується як наданий довгостроковий кредит. У разі передання основних засобів лізингоодержувачу, їх вартість, яка вказана в угоді лізингу, обліковується на рахунках наданого фінансового лізингу:

Д-т «Наданий фінансовий лізинг»;

К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» (якщо об’єкт лізингу обліковується на балансі банку) або «Кореспондентський рахунок», «Поточний рахунок постачальника» (якщо об’єкт лізингу відразу передасться лізингоодержувачу без оприбуткування на балансі банку) — на суму вартості об’єкта лізингу, що вказана в угоді.

Якщо вартість об’єкта лізингу, що вказана у лізинговій
угоді, є:

а) більшою за балансову (залишкову) вартість основних засобів, наданих у фінансовий лізинг, то різниця відображається за кредитом рахунка 3600 «Доходи майбутніх періодів»:

Д-т «Наданий фінансовий лізинг» — на суму вартості об’єкта лізингу, що вказана в угоді;

К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» (якщо об’єкт лізингу обліковується на балансі банку) — на суму вартості основних засобів чи матеріальних активів;

К-т 3600 «Доходи майбутніх періодів» — на суму перевищення вартості об’єкта лізингу в угоді над його балансовою вартістю;

б) меншою за балансову (залишкову) вартість основних засобів, наданих у фінансовий лізинг, то різниця відображається за дебетом рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів»:

Д-т «Наданий фінансовий лізинг» — на суму вартості об’єкта лізингу, що вказана в угоді;

Д-т 3500 «Витрати майбутніх періодів» — на суму перевищення балансової вартості об’єкта лізингу над його вартістю в угоді;

К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» — на суму вартості основних засобів чи матеріальних активів.

Надалі ця різниця повинна повністю амортизуватись на збільшення або зменшення доходу протягом строку договору лізингу.

5.6. Облік формування і використання
резервів, списання та повернення
раніше списаних безнадійних активів
у комерційних банках України

Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов’язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на 1 число місяця, наступного за звітним.

Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України регулюється правилами фінансового обліку. Податковий облік регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та змінами до нього.

Списання безнадійних активів у комерційних банках може здійснюватися:

· методом створення резервів, який передбачає поступове перенесення на рахунок витрат сумнівних та безнадійних активів;

· методом прямого списання, коли актив відноситься на витрати у період фактичного виникнення збитків.

Комерційні банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами у національній та іноземній валютах, у тому числі розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість та інші активи.

У фінансовому обліку спеціальні резерви створюються за всіма видами активів у необхідних сумах.

Кошти спеціального резерву акумулюються на балансовому рахунку 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам», 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» та 1590 «Резерв під нестандартну заборгованість інших банків», 1591 «Резерв під стандартну заборгованість інших банків».

Розраховуючи розмір резерву, до сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками слід відносити заборгованість за балансовими рахунками плану рахунків, на яких обліковуються суми заборгованості за кредитами та відсотками за ними, а також вартість майна, прийнятого в заставу.

Розрахунок резервів за можливими втратами за кредитними операціями комерційних банків здійснюється відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Заборгованість банків і клієнтів за активними операціями оцінюється за категоріями ризику, визначеними іншими нормативними документами. У разі відсутності нормативних документів активи оцінюються за внутрішнім положенням комерційного банку.

Резерви поділяються на:

· спеціальні резерви, які створюються для відшкодування можливих збитків за кредитами, дебіторською заборгованістю банків та іншими активами;

· загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків.

Списання прострочених нарахованих доходів здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління.

Формування спеціальних резервів відображається такими записами:

а) відрахування в резерв на покриття можливих втрат:

Д-т 770 «Відрахування в резерви» в кореспонденції з одним із названих рахунків за кредитом;

К-т 149 «Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України»;

К-т 159 «Резерв під заборгованість інших банків»;

К-т 189 «Резерв під дебіторську заборгованість за операціями банку»;

К-т 240 «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;

К-т 289 «Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку»;

К-т 319 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж»;

К-т 329 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції»;

К-т 359 «Резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю».

Якщо резерв формується в іноземній валюті, то бухгалтерські проведення здійснюються з урахуванням офіційного курсу на день операції. Комерційний банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо. Переоцінка резервів в іноземній валюті від зміни курсів відноситься на балансовий рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»;

б) у разі зменшення розрахункового розміру спеціальних резервів порівняно з попередньою звітною датою здійснюються проведення:

Д-т «Відповідний контрактивний рахунок сформованого резерву»;

К-т 770 «Відрахування в резерви»;

в) при списанні безнадійної заборгованості за рахунок резервів здійснюються проведення:

Д-т «Відповідний контрактивний рахунок сформованого резерву»;

К-т «Відповідний рахунок сумнівної заборгованості».

Списана безнадійна заборгованість за рахунок спеціальних резервів обліковується за групою позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами». При цьому здійснюються проведення:

Д-т 961 «Списана у збиток заборгованість за активами»;

К-т 9910 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98»;

г) повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованос­ті здійснюється записами:

Д-т коррахунок, рахунок клієнта;

К-т 770 «Відрахування в резерви».

Одночасно здійснюється проведення за кредитом групи позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами».

Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний актив не було повернено, здійснюється аналогічне проведення.

Облік резервів за наданими кредитами має такі особливості:

· Формування резерву під нестандартну заборгованість здійснюється проведеннями:

а) за міжбанківськими операціями:

Д-т 7701 «Відрахування в резерв під заборгованість інших банків»;

К-т 1590 «Резерви під нестандартну заборгованість інших
банків»;

б) за операціями з клієнтами:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;

К-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

· Формування резерву під кредити, що належать до категорії «стандартні»:

а) за міжбанківськими операціями:

Д-т 7701 «Відрахування в резерви під заборгованість інших банків»;

К-т 1591 «Резерви під стандартну заборгованість інших банків»;

б) за операціями з клієнтами:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;

К-т 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

· Списання безнадійного кредиту з балансу за рахунок резервів здійснюється записами:

а) за міжбанківськими операціями:

Д-т 1590 «Резерви під нестандартну заборгованість інших
банків»;

К-т відповідний рахунок сумнівної заборгованості;

б) за операціями з клієнтами:

Д-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;

К-т відповідний рахунок сумнівної заборгованості.

Одночасно здійснюється проведення за дебетом групи позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами».

 

Станом на 1 червня 2004 р. кредитний портфель (кредити, надані клієнтам банку) складається за такими групами:

Групи кредитів	Сума, грн	Відсоток ризику	Сума резерву, грн
Стандартні	10 000
Субстандартні
Сумнівні
Усього	17 000

Етап 1. Банк станом на 1 червня 2004 р. повинен сформувати резерв згідно зі своїм кредитним портфелем, використовуючи бухгалтерські записи:

а) формування резерву під стандартну заборгованість у розмірі 100 грн:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;

К-т 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», грн;

б) формування резерву під нестандартну заборгованість у розмірі 2000 грн:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», грн;

К-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», грн.

Етап 2. Протягом місяця у банку відбулися такі зміни за кредитними операціями:

5 червня 2004 р. банк видав нових кредитів на суму 2000 грн;

10 червня 2004 р. поліпшився фінансовий стан позичальника, тому кредит на 800 грн, який був віднесений до «субстандартних» кредитів, перенесено до категорії «стандартні»;

15 червня 2004 р. банк отримав інформацію про безнадійність щодо повернення кредиту на суму 1000 грн, який був віднесений до категорії «сумнівні», і на підставі цього здійснив бухгалтерські проведення зі списання безнадійної заборгованості за рахунок резервів за станом на 15 червня 2004 р.:

Д-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість клієнтів за кредитами, які надані клієнтам» — 1000 грн;

К-т «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» — 1000 грн.

Одночасно здійснюється проведення за дебетом позабалансового рахунка:

Д-т 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями» — 1000 грн.;

К-т 9910 «Контррахунок» — 1000 грн.

Етап 3. Таким чином, за станом на 1 липня 2004 р. кредитний портфель (кредити, які надані клієнтам банку) має такий вигляд:

 

Групи кредитів	Сума, грн	Відсоток ризику	Сума резерву, грн
Стандартні	10 000 + 2000 + 800 = 12 800
Субстандартні	5000 – 800 = 4200
Сумнівні	2000 – 1000 = 1000
Безнадійні
Усього	19 000

Етап 4. 5 липня 2004 р. банк, переглянувши свій кредитний портфель, виконує такі бухгалтерські проведення:

а) у частині до нарахування під стандартну заборгованість на суму 28 грн:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», 28 грн;

К-т 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», 28 грн (128 – 100);

б) у частині до нарахування під нестандартну заборгованість на суму 340 грн:

Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», 340 грн (2340 – 2000);

К-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість клієнтів за кредитами, які надані клієнтам», 340 грн.

5.7. Контроль за використанням
і погашенням кредиту

Банк здійснює контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного договору, ефективним використанням наданого кредиту, своєчасним та повним його поверненням і сплатою процентів по ньому, керуючись певними принципами, а саме:

· мета кредиту має бути виваженою;

· банк зобов’язаний глибоко вивчати можливості та потреби клієнта, а також його сферу і ринки діяльності;

· фінансово-кредитна установа мусить упевнитися в тому, що не зазнає значних збитків, якщо позичальник не зможе виконати своїх зобов’язань;

· банк повинен бути впевнений у позичальникові.

У період дії кредитного договору здійснюється аналіз господарської діяльності позичальника, його фінансового стану, у разі потреби проводяться перевірки на місцях грошових і розрахункових документів, бухгалтерських записів, звітних бухгалтерських і статистичних матеріалів, а також стану наданої банку застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від позичальника, інших джерел,
а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника.

Коли кредити перейшли в розділ безнадійних, банк може тільки відшкодувати збитки за кредитами, а управляти ризиками вже не може.

Передусім для управління ризиками банк зобов’язаний вести постійну роботу щодо дослідження стану наданого кредиту, фінансового стану наданого кредиту, фінансового стану позичальника, стану фінансового ринку країни.

Управління кредитними ризиками є однією з основних складових банківської діяльності. Від його якості залежить успіх роботи банку в цілому.

Головним елементом ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика; якісне управління портфелем; ефективний контроль за кредитами; добре підготовлений, компетентний у роботі персонал. Але все-таки уникнути завжди збитків неможливо, і кредити можуть потрапити у загрозливу зону, тобто можуть бути віднесені до розряду сумнівних. Ознаки, які свідчать, що кредит може бути віднесений до розряду сумнівних:

· порушення строків повернення боргу та сплати процентів;

· позичальник просить подовжити термін погашення або збільшення кредиту, переглянувши кредитну угоду;

· позичальник несвоєчасно подає фінансові звіти, або не подає зовсім;

· позичальник проводить ворожу щодо кредитора політику або уникає контактів з ним;

· хвороба або смерть позичальника.

Якщо хоч одна ознака присутня, то кредит уже може бути віднесений до розряду сумнівних.

У разі погіршення фінансово-господарського стану позичальника використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, недостовірності звітності і запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення раніше одержаного кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право припинити надання кредиту або достроково стягнути надану позичку і проценти за нею, у тому числі шляхом спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством України порядку.

Якщо позичальник не забезпечує виконання зобов’язань щодо сплати боргу відповідно до кредитного договору, то згідно з Законом України «Про банкрутство» кредитор має право у передбаченому порядку звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи.

До звернення до господарського суду банк надсилає позичальникові листа з повідомленням про вручення, що містить вимогу виконати свої зобов’язання перед банком у місячний строк з дня отримання цього листа і попередження про те, що в разі його невиконання протягом зазначеного строку банк звернеться до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі банкрутства позичальника.

Заява банку в господарський суд подається у письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують задоволені вимоги до позичальника, а також повідомлення про вручення йому листа і підтвердження про надіслання позичальникові копії заяви з додатками.

Банку слід мати на увазі, що у разі визнання господарським судом фактів банкрутства позичальника та прийняття рішення про примусову ліквідацію і відкриття конкурсного провадження боргові зобов’язання, забезпечені заставою, гасяться з майна позичальника поза конкурсом.

Лекция VII. СОЦИАЛЬНЫЕ ОБЩНОСТИ И ГРУППЫ