An Appearance in the Marshalsea

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 576

(Олжас Сулейменов «Мова письма – погляд в доісторію

– про походження писемности і мови малого людства»,

К., 2006, с. 380 - 387 )

Напис на стіні склепу Голліні: zatl ad aidas

він прочитує: (тут) «лежить погонич коней».

«На фресці зображення двох колісниць, у кожну

запряжено по парі коней. Візники тримають у руках

батоги і, трохи нахилившись уперед, ніби чекають

сигналу, щоб пустити коней голопом» ( там само, с.389 )

Олжас Сулейменов, прочитавши цей напис при

допомозі тюркських мов, вказує: « І якщо у складі

етрусків були тюрки, вони могли вимовляти початкову

букву «z», як «dz» або «z». А напис у склепі Візника,

можливо свідчить про це. З таким допуском ми її й

читаємо: dzatl( zatl)ad aidas. » ( там само , с 392 ).

Інший напис на склепі, де зображена жінка, яка

зустрічає чоловіка у воїнських обладунках, дослідник

прочитує кирилицею: ladu ni kai ii vladilin …

« не мсти їм пане » ( там само , с.374-378 )

Цінним для нас є зауваження О. Сулейменова,

стосовно того, що тюрки вимовляють початкову букву

«z», як «dz». Таким чином, можемо припустити, якщо

хатти казали «зеркало», то шумери (тюрки)

повторювали – «дзеркало», «збан» - «дзбан»,

«звеніти» - «дзвеніти», «звін» - «дзвін», «звінкий» -

«дзвінкий», «звони» - «дзвони», «звоник» - «дзвоник»,

«звонити» - «дзвонити», «зінь» - «дзінь», «зв’язати» -

«дзв’якати», «зига» - «дзига», «зигар» - «дзигар»,

«зиглик» - «дзиглик», «зусь» - «дзусь», «зюркіт» -

«дзюркіт», «зюрчати» - «дзюрчати», «зюрчання» -

«дзюрчання», «зьоб» - «дзьоб», «зьобати» -

«дзьобати»…

«Українсько - Російський Словник» ( К., 1976, с.152-153)

таких слів, з початковим «дз», подає лише три десятки.

Ми вважаємо, що це є ще однією шумерською ознакою

в сучасній українській мові.

Нагадаємо про напис Перуджианського каменю, де

згадуються « ратичи боя Кия».

Цей пам’ятник отримав свою назву по місцю зберігання

його в італійському місті Перуджиа (Светлана Молева

«Единородное слово [«слово об ариях» - перевод

текста Перуджианского камня – памятника русской

письменности 10-9 в.в. до Р.Х.» ], Псков -2000, с.31)

Переклади казахського дослідника цілком переконливі,

та обґрунтовані. Для нас важливим є те, що переклади

етруської мови виконані при залученні тюркських та

слов'янських мов. Це може бути свідченням того, що

переселення етрусків з Малої Азії, відбулось після їх

довгої спільної історії проживання, разом з хаттами

( пізніші-венеди ), хеттами ( пізніші- литовці ), шумерами

( пізніші-анти ), лувійцями ( пізніші- росіяни ), палайцями

( пізніші – поляки ? ) в складі Хеттської імперії.

Олжас Сулейменов наголошує, що « ні слов’янізмів, ні

тюркізмів у латині ніхто не пошукав ( там само, с.205 ).

Спробуємо цю прогалину у історії мовознавства

надолужати, скориставшись латино-російським

словником І.Х. Дворецького ( М., 1976, 50 000 слів ):

____________________________________________

murus ( стена, вал, оплот ) – мур, мурець ,

пригадаємо хаттське -

hamuruwa (дерев'яна балка

будинку), яке ми розуміємо,

як кам'яна стіна;

muro, muravi, muratum мурувати ( будувати кам'яну

(обносить стенами) стіну );

pastor, pastoris - пасти, випасати, паст(ух);

( пастух )

рastus ( кормление, пастбище ) – пасо(вище), пастись;

hostis ( чужеземец, иностранец ) – гість ( гостинність,

гостинець, гостювати;

відповідає значенню

хаттського слова

«хеста»; дослідники

зазначають:

«хеста включала:

привратное строение,

ворота, внутреннее

(сакральное)

помещение. В воротах

( или перед воротами )

хесты находился источник.

Предполагают, что в хесте

покоились останки

обожествленного

умершого царя…»

( А.Е. Наговицын «Магия

Хеттов», М., 2004, с.208 –

209 ); Це слово

«хаттського» вжитку, адже

у хеттів всі релігійні

ритуали відбувались

хаттською мовою, та за

хаттськими традиціями.

Ми вважаємо,що «х(г)еста»

є «будинком для гостей»,

де приймали поважних

гостей, царя, його родичів.

( О.Р. Гарни «Хетты –

Разрушители Вавилона»,

М., 2002, с.188 )

В сучасній українській мові

знаходимо похідні слова:

«гостинність», «гість»,

«гостинець», «гостювати».

domus (дом, жилище ) - шумерське слово, сучасне

українське – дім, російське

– дом. Хатти вимовляли

«дім», лувійці – «дом»;

diva (богиня, перен. возлюбленная) - діва,

дівча, дівчина;

crepito ( лязгать, бряцать,

звенеть, скрепеть ) - скрипіт, скрипіти,

«to» є хаттським

вказівним

займенником;

color, coloris (цвет, краска) - колір, кольоровий,

кольора;

arguto ( много говорить, болтать, - гутарити (зах.укр.

пустословить, стрекотать ) говірки);

glubo (снимать кору, обдирать) - глобати (гризти,

довбати ), глоба;

gluma ( кожура, кожица, шелуха ) – глум, глумильник,

глумитись

(знущання, поневіряння );

ignis, ignio, ignivi, - гнівати, гнів, гнівити,

ignivitum ( огонь, огнево, розгнівати, «не гніви мене !»

нагревать, воспламенять ) ( «не розпалюй мене !» );

e-verto, verti, versum, vertigo - вертіти, перевертати,

( опрокидывать, переворачивать, розвертати, поворот;

вертеть ) верткий;

про запозичення може

свідчити вказівний

хаттський займенник

«to».

gustatus (вкус, чувство вкуса - густий ( наваристий );

вкусовое ощущение )

gusto ( отведовать, пробовать ) - густо, густий; про

запозичення може

свідчити вказівний

хаттський займенник

«to»;

dato, davi ( давать, подавать ) - da(й) to, відбулось

злиття дієслова з

вказівним хаттським

займенником «то»;

davi - dav(ай), (по)davа(й);

dator, datum, datus, data, dare - дати, подати,

( податель, дар (подарок), даяние, віддати; «t» є

подача, давать ) залишком «то»;

dare ( давать ) - дар, дарувати,

дари, подарувати;

medus, mel, mellis мед, ведмідь (медведь );

( медовое вино, мёд, сладкий сок )

probo, probavi, proba проба, спробувати,

( испытывать, пробовать, проверять ) спробуй;

nasus ( нос ) ніс, носовий, носатий;

propinatio ( предложение выпить - «пропоную»,

за чьё-л. здоровье, здравица ) в хеттських текстах

знаходимо, ще одну

здравицю, яка захо-

валась у назві келиха

«tapisana».

( Дж.Г. Маккуин

“ Хетты и их

современники в

Малой Азии “, М.,

1983, с.170 )

“ Тобі шана! ” –

звернення до гостя,

під час якого,

подавали келих.

Тотожнє зверненню

“ Шануймося ! “.

Слово подається, як

хеттське, насправді

воно – хаттське.

propino, propinavi, propinatum - «пропоную»,

( пить за здоровье, поднимать «пропонувати»;

заздравную чашу ) зважуючи на те, що

в хеттських текстах

назва чаші, яку

підносили царю

( cuwaluwal )

знаходить свій

мовний відповідник у

латинській мові

(poculum), вважаю

цей приклад, одним з

найпереконливіших з

запозичень латинян

від хаттів (венедів)

чи етрусків ( русів,

русинів );

( И.М.Дунаевская,

1969, с. 140 )

( В.В.Иванов

«Хеттский язык» ,

М., 1963, с.80 );

pro-pono, proposui, - «пропоную», пропо-

pro-positum ( обьявлять, нувати, пропозиція;

предлагать )

poculum ( бокал, чаша ) - назва походить від

того, що чашу перед

тим, як скоштувати

напій, «цілували».

Про це свідчить

хеттський відповідник

( хаттський ! ) –

cuwaluwal.

Порівняємо з

сучасними

українськими словами

: «поцілунок»,

«цілувальник»,

«цілувати»;

pocillum ( бокальчик ) - «поцілунок»,

«поцілувати»,

Хаттське слово

«поцілунок» за-

ховалося ще в

одному латинському

запозиченні –

staticulum [ statua ]

( статуэтка, фигурка,

идол, кумир );

Під час молитви

«цілувались» ті

ідоли, кумири…

sorbeo, sorbui, sorbo - сьорбати;

( хлебать, втягивать в себя,

поглощать, вбирать )

sopio, sopivi ( наводить сон, - сопіти, посапувати,

усыплять ) сопіт;

sabbata ( суббота ) - «субота»,

дослідники вважають

слово єврейським,

насправді воно –

шумерське;

securis ( топор, боевая - сокира;

секира, двойной

(обоюдоострый)

топор )

tata (детск. – папа ) - тато;

sido, sedi, sidi ( садится ) - сідати, сидіти,

сідало, сідниця;

sto, stiti, statum, - стояти, стояло,

astitum ( стоять, стать ) стати, стійло;

mizer ( несчастный, жалкий, - мізерний (не-

убогий ) значний), мізер'я

( подріблений

салат );

scribo, scripsi, scriptum - скрибти, скрибок,

( чертить, вырезать, шкрябати, скри-

гравировать ) піти;

scriptio ( писание, письмо ) – скріпіти ( шкребти )

інструментом по

дошці ( чи глині ? )

при написанні

літер;

scriptus ( scribo ) - шкрябати, скрибок;

( письмоводительство,

должность писца или секретаря)

semotus ( отдалённый, - самотній, саміт-

уеденённый ) ний, усамітнення,

самота; від

хаттського «сам» ;

в багатьох

європейських

мовах вживається

слово «саміт»

( «усамітнення» ) ;

tacita ( богиня молчания ) - цить ! ( мовчи ! );

tacite ( молчаливо, молча ) - цить ! ( мовчи ! ),

«циии…» ( тихо ! ),

« ta» є попсованим

вказівним займенником

«то», або – «та» !;

Про правильність

нашої думки свідчить

латинське « st ! »

( тс !, тише ! )

vallo, vare, vallus, vallum - вал (земляне укріплення );

( обносить валом,

укреплять валом,

частокол, изгородь,

насыпь с частоколом, вал )

vidi ( видеть, смотреть - видіти, вид, видовище;

глядеть )

ruina ( падение, обвал - руїна, руйнування,

смерть ) руйнація;

sektio, seko - сікти, висікти, січ;

( резание, срезать )

marmor, marmoris - мармур; слово хаттського

( мрамор ) вжитку. Складне слово,

складається з двох основ

«мар» + «мур» ( смерть +

кам'яна стіна = «камінь

смерті» (використовувався

для побудови кам’яного

труна, могильної плити,

пам’ятного знаку )

Попсоване «mor» ( мало б

бути «mur» ), при

збереженні «mar», вказує

на латинське запозичення

з хаттської мови;

vero, verus - вірно, вірний

( в самом деле,

действительно, подлинно )

arator - орач, орачі;

( пахарь, земледелец )

aratio – оранка;

( пахота, землепашество )

aro, arovi - орати;

( пахать, возделывать )

oliva ( маслина, оливка ) - олива;

vinum ( вино ) - вино;

tremo, tremui ( дрожать,

трепетать ) – тремтіти, тремтить,

тремтять;

tortura ( болевые схватки,

скручивание ) - тортури (муки, страждання,

які спричиняють фізичний

біль ) Нам видається, що

це слово є попсованим

запозиченням, від

шумерського «tartar»;

terra ( земля ), - терени, «на наших

terrenus ( земляной, теренах…» ;

относящийся к земле,

земной)

tero, trivi, tritum ( тереть, - терти, розтерти,

растирать, толочь ) перетерти, тертя;

stela ( столб, столп, - стеля (перекриття, яке

надгробная плита ) утримують стіни будівлі );

statura ( рост, величина ) – статний, статура,

постава;

rallum ( плужный скребок, - рало, рільник, ральник;

сошник )

raptim ( сразу же, поспешно, - раптом, раптовий;

опрометью )

rivus ( ручей, канава, канал ) – рів, рівчак;

lectus ( ложе, постель, кровать ) – лягти;

mammo [mamma] (кормить грудью,

грудь ) - мама, ма(ти);

nos, nostri, noster ( наш ) - «наш» ( хаттське ),

«нас» ( хеттське );

Це слово , в латинській

мові, є запозиченням

від хаттів ( венедів );

malwa ( бот. мальва, - мальва (квітка);

просвирняк )

novitas, novo, nove [ novus ] - нови(на), новизна,

( новость, новизна, обновлять, обновити, новий,

ново, по-новому, новый ) новітній, по новому;

hortis, co-hors ( огороженное место, - гурт, гуртом,

двор, загон; воен. згуртовуватись,

«когорта» - 0,1 часть гуртуватись

легиона;

вспомагательные

отряды союзников;

толпа, вереница, стая );

cepula ( мелкий лук, лучёк ) - цибуля; слово

шумерського

вжитку, про що

свідчить

наявність

вказівного

займенника –

«це» ;

слово «це - буля»

тотожнє слову

«буль-ба», де

«буль» ( «буля» )

має визначення

« земляний,

округлий плід »;

bulbulus, bulbus (bolbus) - бульба, цибуля;

( луковица или клубень, лук,

чеснок )

brutus ( тяжёлый, косный, - брутальний,

тупой, бессмысленный, брутально;

глупый, неразумный )

bulla ( водяной пузырь) - булька, булькотіти,

bullio ( пузыриться, кипеть, бульбашки;

закипать, бурлить, бить

ключом, пускать пузыри,

вскипать )

byssinum (греч.) ( виссон, тонкая - звертаємо увагу, що

льняная ткань ); грецьке слово

byssinus ( сделанный

из виссона )

починається з «b» (Б),

а назва «вісон»

походить від

шумерського

( тюркського ) –

«весен» ( трава ), з

початковою «w» (В);

від якого походить

хаттське та лувійське

слово «весна»,

«пора року, коли

починає рости

трава». Таким чином,

це слово в грецькій

мові є запозиченням

з шумерської. Часто

згадується у Біблії;

centrum [ греч. ] ( неподвижная запозичення з

ножка циркуля; шумерської мови;

центр (круга, окружности); це н (у) т (-) р (о) =

зёрнышко или узелок це «нтр» ; таким

( в древесине, камне и т. д. ) самим шумерським

словом є і

сучасне українське

слово:

« це рква » ! ! ! , та

лувійське

запозичення

- «це рковь»;

col-lega ( коллега, сослуживец, - колега; це слово

товарищ по специальности, по рабству, шумерського

сотрудник, единомышленник, вжитку;

совместно избранный товарищ по сучасний український

государственной службе, товарищ етимологічний словник

по корпорации ) виводить це слово від

латинського «kolega»

(1985,т.2,с.508 ).

Впевнений, що у

латинську мову це слово

було привнесене хатто-

шумерами.

Хочу наголосити, що на

теренах Західної України

це слово вимовляється, як

«кулега», що цілком

відповідає шумерському

«Куліанна» ( друг Ана ),

«Куліенліль» ( друг

Енліля ).

Отже, давнє шумерське

слово «кулі» (товариш)

відповідає сучасному

українському слову

«кулега» (товариш)

(« На ріках Вавілонських: з

найдавнішої літератури

Шумеру, Вавілону,

Палестини», Київ, 1991,

с.380 ). Гадаю, що це

один з найкращих

прикладів запозичення

давнього шумерського

слова латинянами.

Автор вважає, що

носіями цього слова були

саме хатто ( венеди ) –

шумери ( анти ).

В латинській мові

виникло багато похідних

слів: col-legatarius

(сонаследник),

сollegiarius

( коллегиальный ) ,

collegiatus

(член профессиональной

корпорации…),

collegium

( товарищество,

совместная

государственная служба,

общность, коллегия,

корпорация, братство,

общество, содружество );

У сучасній українській

мові заховались, похідні

від шумерського слова

«кулі», слова:

«колектив»,

«колективний».

В хеттській міфології

згадуються «Нинатта и

Кулитта, служанки

Иштар» ( О.Р. Генри

«Хетты – разрушители

Вавилона» , М.,

Центрполиграф, 2002,

с.177 ) Вважаємо, що

етимологія цих імен

наступна: «Ніна – то»,

«Кулі – то». Вказівний

( хаттський ) займенник

«то» , як і шумерська

основа «кулі», вказує на

те, що ці імена хатто-

шумерського вжитку.

Етимологія імені

«Кулітта» ( Кулі то ) –

«то подруга» ( Іштар );

gleba ( глыба, ком земли - глиба, глибокий, глибина;

пашня, комок, кусочек ) значення сучасного

українського слова

«глиба» цілком відповідає

значенню латинського

слова gleba – «кавалок»;

Складне слово «глибо –

кий», де «кий» ( з

шумерської мови ) означає

«камінь», вказує на те, що

це слово в латинській мові

є запозиченням з

шумерської, і означає:

«кавалок камню»,

«шматок каменю»,

«кусок каменю».

Читач спитає: «Яке

відношення до слів:

«глиба»(кусок),

«глибокий»(кусок каменю),

має слово «глибина», яке

визначає «прірву, певного

розміру» ? ! ! !

Відповідь криється у

шумерській «технології»

добування каменю для

будівельних потреб.

Шумери скидували

(скатували) велику кам'яну

брилу у прірву з

кам'янистим дном .

Брила розбивалась

на дрібніші шматки.

Сама прірва для такої

справи, називалась

«глиби(на)», тобто, «місце,

для розбиття кам’яної

брили на дрібніше шматки

( «глиби» ). Ця технологія

економила час,

будівельний інструмент…

de- bacchor (безумствовать,

неистовствовать, бушевать )

bacchor ( бесноваться, носиться - рahhur*, pahur*,вahar** бахур (непосидюча дитина );

, мчаться ) первісне значення цього слова “вогонь”.

бахур–«та дитина, яка (як вогонь ) швидко

переміщується у просторі» .

На теренах Західної України малих дітей часто

називають цим словом, коли дитина

«літає» , «не знаходить собі місця».

Зустрічаємо це слово у давньому шумерському слові –

Pu – Sig – Bahar- a , яке означає :

«піч для обпалення цегли вогнем», де Pu(піч) +

Sig(цеглина) + Bahar-a(вогонь).

( И.Т. Конева « Шумерский язык» - СПБ – 1996, с.175 ** ;

“Древнейшие языки Малой Азии - сборник статей “

Москва – 1980, с.75 *)

Знаходимо його і в литовській мові «pakurti»

( розпалювати вогнище );

cippus ( надмогильный - кіпа ( гора ), копа ( межовий знак, земляний насип );

пирамидальный столб;

столб; надгробная колонна,

памятник )

aculeus ( жало, острие, кончик ), - колоти, кіл, кіл-кий ; привертає увагу послідовність

aculeatus ( иглистый, колючий ) приголосних в основі латинського та українського слів:

c (u) l (ea) t (us) = к (о) л (о ) т (и); «кілкий» означає

«гострий камінь»;

angelus ( греч. ) - можливо, латиняни і запозичили це слово від греків, та ,

( вестник, гонец, преимущественно все ж, це слово шумерського вжитку. Воно складне:

Божий вестник, ангел ) An + gel ( господар неба ), де An ( небо ) і gal ( господар )

Нагадаємо, що головний Бог шумерів звався «Ан» і

визначав поняття, яке називалось «небіс» ( небо).

in-tribuo, in-tributio ( платить дань, - потреба, треба, потребуємо, потрібно, потріб, старо-

вносить подать, обложение податью, давнє літературне лувійське «требы»;

налог )

detrusio [onis] ( сбрасывание, - трусити, трясти, струс, струсити, дотрусити;

сталкивание ) автор хоче звернути увагу дослідників на значну

кількість дієслів в латинській мові, основа яких, за своєю

фонемою та значенням, цілком відповідає словам

сучасної української мови; запозичивши ці слова з

мови хаттів (венедів), латиняни долучали до них свої

власні префікси; такі запозичення могли відбутись лише

в часи безпосередніх контактів народів; важливо, що ми

знаходимо таку спорідненість саме в дієсловах,

запозичення яких, як свідчить історія розвитку мов,

мало б поступатися іменникам;

detersio [onis] ( стирание, - стерти, терти, витерти, дотерти ;

вытирание)

at-tero, at-tritum ( тереть, стирать) - терти, розтерти, перетерти; похідне – «терпіння»;

de-verto ( de-verti ) - повернутись, розвернутись, вертітись, довернути;

( сворачивать, поворачивать )

аl-lubesco [ lubet ] - любити, любуватись, любисток, люба, любов;

( начинать нравиться, находить

удовольствие )

desorbeo ( проглатывать) - сьорбати;

de-stino ( укреплять, прикреплять) - «до стіни» , стіна ; при запозичені хаттського

( венедського ) словосполучення «до стіни»,

очевидно, в процесі певної роботи, латиняни

запозичили його, як назву самого виробничого

процесу.

destina ( destino ) - теж саме;

( крепление, устой, подпора)

de-sido [ sedi ( sidi ) ] - сісти, осісти, сідати, сідало;

( оползать, оседать, опускаться )

a-sto, stiti, astatum ( стоять возле.., - стояти, стійка, стійло, стати;

подле )

at-trepido ( семенить, подходить - трепет, трепетати, трепечеш;

мелкими шажками )

de-scribo, scripsi ( списывать, - шкрябати, скрібло, скрібок, зскрібати;

переписывать)

de-scobino ( опиливать, - скоблити, зскоблити;

выскабливать, сдирать, обдирать )

deinde ( отсюда, далее) - деінде (нар.) [ куди-небудь, в іншому місці …];

Звертаю увагу дослідників, що «Орфографічний

словник» подає це слово, як «народне»

( широковживане ); не думаю, що наше селянство

могло перейняти його від правлячої ( панівної )

верхівки. Це питоме українське слово, яке в

латинській мові є запозиченням від наших далеких

пращурів – хаттів (венедів) ! ! !

de-rideo ( насмехаться, высмеивать ) - радіти;

crocio, croco, crocito ( греч. ) - крокоче, крокотати, ( крук? );

( каркать )

con-sopio, con-sopivi, con-sopitum - спати , засипати, сопіти, засопіти, сопун, сап;

( усыплять, засыпать )

am-puto, amputatio ( обрезывать, - «пута для коня», путати, спутати, розпутати,

подрезывать, отстригать, отсечение, розпута; латинському «amputatio» відповідає

отрезывание ) українське «ампутація», яка розкладається на

частини: «amputa – це є»; з часом шумерський

вказівний займенник «це» трансформувався у

незрозуміле «ці», а словосполучення

« ампута це є» стало промовлятись, як одне

слово - «ампутація»; наші роздуми підводять нас

до думки, що в латинській мові то «amputa» є

запозиченням з шумерської мови.

larva (злой дух, приведение, лярва – лайливе слово в говірках населення

костяк, скелет; бран. образина, Західної України, Польщі…

рожа )

latro ( лаять, орать, горланить, лотро - лайливе слово в говірках населення

рычать; ( греч. ) разбойник, бандит, Західної України, Польщі…

душегуб )

cirkulo, cirkulus ( делать круглым, - коло, колоти ( визначати центр кола ? ),

придавать форму окружности, колона ( стовп, в поперечені маючий форму кола ! )

окружность, круг )

har- (a)- mahi (голова) 65 карок – голова ( Львівська обл..). Давнє слово

“ , карати“означало“ рубати голову “.

Знаходимо у санскриті слово

« anta – kara » ( 1. несущий смерть;

2. разрушительный, смертельный ) // ( В. А. Кочергина

«Санскритско-русский словарь» - М., 1996, с.47 ).