Початкова математична освіта в Україні

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1342

Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої держави відкрило ширші горизонти для творчої праці вчителів, методистів і науковців. До нових соціально-економічних цілей, життєвих реалій, потреб національного характеру освіти були наведені числові дані і сюжетні лінії задач у підручниках: розпочалася робота з уточнення змісту програм.

У 1994 році Міністерство освіти України видало програми середньої загальноосвітньої школи, у тому числі і для 1—4 (1—3) класів. У них чітко сформульовані загальні завдання початкової освіти: "Початкова ланка покликана забезпечити подальше становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток здібностей, формування уміння і бажання вчитися: створити умови для її самовираження у різних видах діяльності, морально-етичного і естетичного розвитку, оволодіння здоровим способом життя, підготовки до самоуправління у навчально-виховному процесі". Відповідно до цієї настанови були внесені зміни і доповнення з окремих навчальних предметів.

Характеристику змісту навчання з математики в початкових класах можна подати шляхом опису вимог до знань і умінь учнів. Відповідно до програми наприкінці навчання діти повинні знати: 330

, - Розділ XVII. Короткий історичний огляд розвитку методики викладання арифметики

— напам'ять таблиці арифметичних дій, назви компонентів і результатів арифметичних дій та взаємозв'язки між компонентами і результатом кожної дії;

— назви і позначення одиниць величин: довжини, маси, площі, часу, швидкості.

Учні повинні вміти:

— читати, записувати і порівнювати числа у межах мільйона;

— виконувати в межах 100 та над круглими числами в межах 1000 позатабличні дії за способами усних обчислень;

— виконувати в межах мільйона письмові обчислення: додавання і віднімання, множення на одноцифрові і двоцифрові числа, ділення на одноцифрове число та простіші випадки ділення на двоцифрове число;

— знаходити значення числових виразів (у тому числі і виразів із дужками) на 2-3 арифметичні дії;

— розв'язувати прості текстові задачі (задачі на одну дію), що розкривають зміст кожної дії, зміст відношень "на... більше", "на... менше", "у ... більше", "у ... менше"; задачі на знаходження невідомого компонента арифметичної дії за даним результатом і відомим компонентом;

— розв'язувати складені задачі на 2-3 дії, у тому числі такі, в яких використовуються знання залежностей між деякими величинами (ціною, кількістю і вартістю товару; швидкістю, часом і відстанню при рівномірному русі; площею прямокутника і довжиною його сторін); розв'язувати задачі на знаходження четвертого пропорційного, на пропорційне ділення, на знаходження числових значень величини за двома різницями;

— розв'язувати рівняння на знаходження невідомого компонента арифметичної дії та знаходити значення виразу з буквеним компонентом;

— розпізнавати такі геометричні фігури, як точка, відрізок, коло, круг, многокутник, вимірювати довжину відрізка і креслити відрізок заданої 'довжини, обчислювати периметр і площу прямокутника.

До змісту курсу початкової математики входять: лічба, нумерація, чотири арифметичні дії над цілими невід'ємними числами; початкові знання властивостей натурального ряду чисел і арифметичних дій, невеликий обсяг знань про дроби. Вивчення чисел супроводжується постійним використанням різноманітних задач, у ході розв'язування яких учні мають справу з деякими видами практичної діяльності, так чи інакше пов'язаними з обчисленням і вимірюванням. Діти ознайомлюються з основними одиницями величин, 'вчаться переходити від одних до інших. Під час розв'язування задач, ^пов'язаних з прямо чи обернено пропорційними залежностями, молодші школярі ознайомлюються з одним із видів функціональної залежності.

Програма з математики для початкової школи України увібрала в себе Історичний досвід навчання математики молодших школярів, зокрема той досвід, коли початкова школа була єдиною обов'язковою ланкою навчання дітей, а отже, мала забезпечувати рівень математичної освіти, достатній для трудової діяльності більшості населення. Важливо, що програма 1994 року є складовою частиною програми з математики для загальноосвітньої школи

Методика викладання математики в початкових класах

і повною мірою забезпечує наступність у вивченні математики. У порівняль­ному плані програма з математики для початкових класів має певні переваги над відповідними програмами багатьох країн Заходу. В ній найповніше враховані можливості дітей 6-10-річного віку щодо оволодіння матема­тичними знаннями та розумового розвитку.

З погляду на державний освітній стандарт програму з математики для початкових класів умовно можна поділити на такі дві частини: числовий матеріал і задачний матеріал. Числовий матеріал і є в своїй основі тим "освітнім стандартом", який зорієнтований на засвоєння всіма учнями, навіть якщо це потребуватиме певного додаткового навчання окремих учнів. Задачна частина програми дає змогу зміст початкового курсу математики викласти на різних ступенях глибини і деталізації.

Другий рівень у підручниках з математики, виданих у 1996-1999 роках, забезпечується додатковою системою нестандартних задач і завдань розвивального характеру, арифметичними і логічними задачами вищого рівня складності (у підручниках такі завдання позначені зірочками). Отже, молодші Школярі навчаються за єдиною програмою і спільними підручниками, але підручники побудовані на двох рівнях складності. Методична система підручників забезпечується також поурочними розробками для кожного класу.

Для перших класів трирічної і чотирирічної початкової школи надру­ковано нові підручники: "Математика. Пробний підручник для І класу трирічної початкової школи" (К.: Освіта, 1997, виданий українською і російською мовами відповідно тиражем 350 000 і 250 000 примірників); "Математика. Навчальний посібник для І класу чотирирічної початкової школи" (К.: Махаон-Україна, 1999).

У підвищенні рівня навчання математики у початкових класах шкіл України наприкінці другого тисячоліття забезпечення умов такої роботи були позитивні тенденції. Видавалися пробні варіативні підручники, масовими тиражами — зошити з друкованою основою, різнорівневі картки з матема­тичними завданнями для самостійної роботи, збірники контрольних робіт. У 1998 році було видано навчально-методичний посібник "Методика викладання математики в початкових класах. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів" (К.: А.С.К., 1998; рекомендовано Міністерством освіти України). Активізувалася дослідницька і видавнича робота викладачів методики початкового навчання й аспірантів. Помітними були публікації нових авторів, серед яких: Г.В. Гап'юк, О.І. Гришко, М.І. їванців, Г.ї. Коберник, М.В. Козак, О.П. Корчевська, Н.П. Листопад, В.А. Мізюк, С.О. Скворцова, Л.І. Титаренко, В.С. Шпакова.

Головна навчальна вимога до початкової школи — випуск учнів, підготовлених до подальшого навчання. Тому підсумкові контрольні роботи, які проводять у початковій ланці наприкінці навчання, мають набути статусу випускних екзаменів. "Екзамен" має відкритий характер: види прикладів і задач, що можуть бути внесені до змісту контрольної роботи, мають бути заздалегідь відомі як учням, так і батькам. 332

Роздт XVII. Короткий історичний огляд розвитку методики викладання арифметики

Для початку третього тисячоліття в Україні розроблена власна концепція математичної освіти. В основу подальшого підвищення навчально-виховного процесу в початкових класах були закладеш такі ідеї:

— створення у навчальному процесі ситуацій, коли обсяг і рівень вивчення перевищує обсяг і рівень обов'язкових вимог;

— орієнтація навчання на кінцевий результат, співвіднесений з метою вивчення математики;

— орієнтація на розв'язування задач як на провідний вид діяльності учнів при вивченні математики;

— створення в ході навчання математики позитивного емоційного ставлення до цієї галузі знань, особистих мотивів і потреб її вивчення;

— щорічне проведення у всіх ланках початкової освіти таких видів позакласної роботи, як математичні ранки і математичні олімпіади;

— створення навчально-методичної бази навчання математики молодших школярів, яка відображає процеси розвитку педагогічної науки та досягнення передового досвіду і водночас зберігає стабільність на певний час;

— підвищення ефективності взаємозв'язків та взаємодопомоги вчителя і батьків у навчанні та вихованні молодших школярів.

Сучасне суспільство змінюється доволі швидко. Тому в школі ставиться завдання не тільки накопичення дитиною інформації, а й засвоєння інтелектуальних технік, які є складовими культури і невід'ємною частиною змісту освіти. Освіта — скарб, а навчання — шлях до нього.

Зміст

Вступ.................................................................................................................................. З