Тест із підтеми

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1549

1. Конденсація водяної пари і утворення гідросфери почалося на Землі:

А4,25 млрд. р.; Б4,6 млрд. р.; В3,8 млрд. р.

2. Вважають, що у водних басейнах зародилося життя:

А3,8 млрд років тому;Б4,6 млрд років тому;

В0,6 млрд років тому;Г65 мільйонів років тому.

3. Беручи до уваги розвиток органічного світу, геологічний етап розвитку Землі підрозділяють на:

Атектоно-магматичніепохи; Бгеологічні ери.

4. Архейська ера бере початок:

А570 млн. р. тому; Б4,6 млрд. р. тому; В65 млн. р. тому.

5. Палеозойська ера бере початок:

А570 млн. р. тому; Б4,6 млрд. р. тому; В65 млн. р. тому.

6. Кайнозойська ера бере початок:

А570 млн. р. тому; Б4,6 млрд. р. тому; В65 млн. р. тому.

7. Ера сучасного життя — це:

Апалеозойська; Бпротерозойська; Вкайнозойська; Гархейська.

8. Наймолодший період палеозойської ери:

Анеогеновий; Бдевонський; Вкембрійський; Гпермський.

9. Встановлюють відносний геологічний вік гірської породи здебільшого за допомогою:

Авизначення вмісту радіоактивних атомів у ній;

Бвиявлення у ній відбитків давніх живих істот.

10. Ділянки поширення гірських порід різного віку, що заля­гають близько до земної поверхні під молодими відкладами антропогенового періоду позначаються на:

Агеологічних картах; Бтектонічних картах; Вгеоморфологічних картах.

11.Встановіть відповідність між геологічними ерами та їх особливостями:

Ачас панування плазунів і голонасінних рослини;

Бїї разом з архейською називають докембрієм;

Внайдавніша ера;

Гчас панування ссавців і покритонасінні рослин;

Дчас панування морських безхребетних, риб, земно­водних і спорових рослин.

12.Встановіть послідовність геологічних ер від давнішої до молодшої:

13.Встановіть хронологічну послідовність подій у розвитку біосфери:

14.Встановіть послідовність періодів від давнішого до молодшого:

15. Відносний геологічний вік:

Утворення материків і океанів, складчастих областей

Дані про вік вивержених магматичних порід дають можливість стверджувати, що форму­вання земної кори йшло на певних етапах її розвитку з різною інтенсивністю. Порівняно короткі епохи підвищеної магматичної і тектонічної активності, що супроводжувались інтенсивним горотворенням (епохи горотворення або тектоно-магматичні епохи) змінювались тривалими періодами відносного спокою. Впродовж трьох останніх ер таких епох виділять п’ять (байкальську, каледонську, гер­цинську, кіммерійську та альпійську). Їх також показують у геохроноло­гічній таблиці. Результатом різновікових інтенсивних горотворчих процесів є ділянки земної поверхні із складками певної тектоно-магматичної епохи – області складчастості, яківідображають на тектонічних картах. Назва карт походить від назви розділу геології. Тобто тектоніка – це розділ геології, що вивчає будову, рух і розвиток земної кори.

З позицій теорії літосферних плит усю геологічну історію формування земної кори можна розглядати як безпе­рервний зв’язок подій, що спричинені рухом літосферних плит (зіткненням їх і утво­ренням складчастих областей; зануренням у мантію Землі, що супроводжувалося землетрусами і вивер­женнями вул­канів, зминанням у складки осадових відкладів верхнього шару земної кори; розколенням літосферних плит і конти­нен­тів; розсуванням вздовж розломів і утворенням нових морів та океанів; нарощу­ванням континен­тальних окраїн, що призводило до збіль­шення площ материків тощо).

Фактичних даних про геологічний розвиток Землі у докембрії є значно менше, ніж про кайнозойський відтинок історії, однак, на основі детального вивчення доступної інформації про цей період, науковці досить повно описують давній розвиток земної кори. Вони вважають, що 3,5 млрд років тому існував активний вулканізм, який супроводжувався виділенням значних об’ємів газів. У кінці архею вже існували літосферні плити з невеликими материко­вими масивами, які з часом стали ядрами континентальних платформ. Вони посту­пово збільшувались за рахунок нарощування окраїн та об’єднань між собою. Рухаючись назустріч, вже сформовані континенти в кінці протерозою утворили єдиний материк – Мегагею. Але через певний час потоки магми розкололи його на окремі частини, що вже значною мірою нагадували сучасні.

Починаючи з 1,7 млрд років тому, давні осередки літосферних плит, фундамент яких остаточно сформувався, стають відносно стійкими структурними елементами земної кори. Пізніше у межах цих відносно стійких ділянок земної кори проявилися процеси плавного прогинання, розколення вздовж глибинних розломів.

Активізація тектонічних рухів у певні періоди палео­зой­сь­кої, мезозойської та кайнозойської ер призводила до формування нових склад­час­тих областей, омолодження чи поховання під осадовими відкладами давніших складчастих споруд, перебудови мате­­риків.

Вважають, що на початку палеозою, у байкальську тектоно-магматичну епоху, відбулося з’єд­нан­­ня у великий суперконтинент – Гондвану п’яти великих континентальних платформ південної півкулі – Африкано-Аравійської, Австралійської, Південно­американської, Антарктичної та Індостанської. У північній півкулі у цей час існували розріз­нені платформи у вигляді великих островів. Орогенічні рухи сформували гірські системи, які оточують теперішнє озеро Байкал.

Каледонська тектоно-магматична епоха характеризувалася не тільки посилен­ням вулканічної діяльності, але і утворенням у північній півкулі суперконтиненту Лавразії. Давні платформи з’єдналися між собою складчас­тими облстями (північна частина Аппалачів, Алтай, Саяни), сформувавши материк.

У герцинську епоху Лавразія і Гондвана об’єдналися у Пангею. Інтенсивні горо­творчі процеси зумовили виникнення великих гірських систем на окраїнах давніх стійких ділянок земної кори. До них відносять Уральські гори, Гіндукуш, Каракорум, Тянь-Шань, Кунь-Лунь, Тібет, гірські системи Середньої та Північної Європи, північного заходу Африки та східної частини Австралії.

Кіммерійська тектоно-магматична епоха ознаменувалася розпадом Пангеї на Лавразію та Гондвану, утворенням між ними океану Тетіс. Горотворчі процеси проявилися переважно на окраїнах північного суперматерика (гори Криму, Північно-Східного Сибіру).

Альпійська тектоно-магматична епоха почалася у кінці крейдового періоду і про­довжується дотепер. З нею пов’язано виникнення зараз існую­чих океанів та мате­риків, а також таких великих гірських систем: Альпи, Карпати, Гімалаї, Анди, Кордільєри та ін.

Сучасні процеси розширення Атлантичного та Індійського океанів з одного боку та скорочення дна Тихого з іншого можуть призвести, приблизно через 200 млн років, до утворення нового суперконтиненту. Японські острови опи­няться в центрі величезного суходолу.