Оподаткування міжнародної діяльності ТНК

На практиці елементами оподаткування вважають: платника податків, об’єкт оподаткування, одиницю оподаткування, податкову базу, джерела сплати податку, податкову ставку та квоту. Під об’єктом оподаткування розуміють товар, майно чи дохід, що обкладаються податком. Податкова база — це вартість об’єкта оподаткування.

Одиниця оподаткування — це одиниця вимірювання об’єкта оподаткування.

Податкова ставка — це величина податку на одиницю об’єкта оподаткування.

Податкова квота — це доля податку в доході його платника.

Залежно від форми оподаткування, податки бувають прямі та непрямі. Прямі — ті, що нараховуються безпосередньо на дохід (на майно) платників податку, а непрямі — ті, що нараховуються на вартість товару (а саме: ввізне та вивізне мито, акцизи тощо).

Існують дві основні класифікації національних податкових систем:

Перша — «звільнення від податків за територіальною ознакою».

Друга — національний, резидентський, світовий.

Третя — «всесвітня система пільг».

Перший підхід — територіальний, або «звільнення від податків за територіальною ознакою». Оподатковуються прибутки, отримані національними та іноземними компаніями на території певної країни, тобто повністю виключає з податкової бази зарубіжний дохід компанії. Країни, що дотримуються цього принципу, дозволяють не вираховувати з прибутку, що оподатковується витрати, здійснені за кордоном. До таких країн належать Венесуела, Бразилія, Австралія, Південна Африка, Канада та деякі інші.

Другий підхід — національний, резидентський, світовий. Оподатковуються всі прибутки корпорації, отримані в країні реєстрації, і прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу. Це призводить до подвійного оподаткування, тобто податок береться в іноземній країні, де розташована філія, і в країні реєстрації ТНК.

Для уникнення подвійного оподаткування між країнами укладаються двосторонні угоди, де передбачається декларування: прибутку, сплаченого ТНК у цій країні; прибутків, отриманих філіями зарубіжних корпорацій в іншій країні, які враховуються при визначенні оподаткованого прибутку ТНК.

У названих угодах про уникнення подвійного оподаткування одночасно передбачаються знижені ставки оподаткування при трансферті: прибутку; дивідендів; роялті; інших видів доходу від філій до материнської корпорації.

Третій підхід — «всесвітня система пільг». Він передбачає, що всі доходи системи ТНК, тобто доходи як зарубіжних структурних підрозділів, так і материнської компанії, повинні оподатковуватися всіма видами податків. Але одночасно передбачається, що на прибутки дочірньої компанії ТНК у країні, де вона діє, мають поширюватися податкові пільги. Також передбачається оподаткування доходу від капіталовкладень (дивіденди, проценти, рента та роялті) зарубіжних корпорацій, що контролюються. Цей підхід сприяє накопиченню прибутку у податковому сховищі чи в країнах з низьким рівнем оподаткування. Таке накопичення виступає як безпроцентний кредит, що надається країною, якій належить цей дохід, у формі відстрочених податків. Цього підходу дотримуються Японія, США та ін.

Дуже часто другий і третій підходи не виділяють окремо, а об’єднують під єдиною назвою «всесвітня система пільг».

*Канто́ н є (або був) адміністративною одиницею в деяких країнах, зокрема: основна адміністративна одиниця в Швейцарії, адміністративна одиниця 3-го рівня у Франції. В 1920 — 1930 роки кантони були і в деяких областях і республіках СРСР.

ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн, де розташовуються дочірні філіали ТНК, і країни національної належності материнської компанії, розрізняються за кількома параметрами, включаючи види податків, якими обкладаються прибутки ТНК і рівень податкових ставок. У табл. 8.4 розглянуто вплив оподаткування на рішення та політику ТНК.

Оподаткування міжнародної діяльності ТНК відіграє, без сумніву, важливу роль під час прийняття будь-яких її інвестиційних рішень, вибору організаційної форми функціонування чи способу фінансування її філіалів. Завжди існує ризик подвійного оподаткування. Тому основне завдання ТНК — мінімізувати можливість подвійного оподаткування.

З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують певні методи, які класифікують на дві групи: 1) організаційні та 2) економічні.

До економічних методів оптимізації оподаткування належать:

ü концентрація доходів корпоративних фінансових компаній, розташованих у країнах із пільговим оподаткуванням фінансових операцій, пільговим режимом уникнення подвійного оподаткування або в офшорних зонах;

ü використання корпоративних (трансфертних) цін у розрахунках між зарубіжними структурними підрозділами ТНК;

ü інвестування через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК;

ü кредитування з використанням власних фінансових структур або кредитування філій під гарантії ТНК;

ü трансферт активів ТНК через ліцензійні угоди;

ü транспортне обслуговування операцій ТНК через власні транспортні та судноплавні компанії, зареєстровані в офшорних зонах.

До організаційних методів оптимізації оподаткування відносять:

ü експорт товарів і послуг спеціальними засобами, наприклад без фактичного перетину кордону, на основі «толінгу», що означає тимчасове вивезення сировини і комплектуючих на митну територію та їх перероблення на готову продукцію з наступним експортом;

ü операцій за кордоном на основі агентських угод, партнерства або спільної інвестиційної діяльності з місцевими компаніями без створення юридичної особи;

ü створення зарубіжного представництва, а не філії, що дає змогу декларувати прибутки в країні їх походження, де діє представництво, а не в країні базування материнської компанії;

ü створення спеціальних дочірніх компаній у країнах зі сприятливим або пільговим оподаткуванням чи в офшорних зонах;

ü передання частини зарубіжних філій та дочірніх підприємств під контроль спеціальної холдингової компанії, зареєстрованої у країні зі сприятливим оподаткуванням операцій з капіталом і репатріації дивідендів.

Таким чином, організаційні методи оптимізації оподаткування ТНК переважно пов’язані з вибором тієї чи іншої форми організації діяльності ТНК за кордоном. Кожний організаційний структурний підрозділ компанії (представництво, філія, дочірня компанія) має певні особливості діяльності (незалежно від того, є він самостійною одиницею, чи перебуває на балансі головної контори), і від цього залежить її оподаткування в країні, що приймає, і в країні базування. ТНК діють у різних податкових системах.