Ризики коливань валютних курсів

Конверсійний ризик — ризик, пов’язаний з валютними перерахунками (зі зміною обмінного курсу змінюється виражена в доларах вартість активу чи зобов’язання, що знаходиться під дією такого ризику).

Операційний ризик полягає в тому, що статті рахунків дебіторів та розрахунки з постачальниками й кредиторами змінюються в абсолютній величині зі зміною валютного курсу.

Поточний валютний ризик виражається в тому, що зміни обмінного курсу вплинуть на майбутні потоки грошової готівки, джерела комплектуючих, розміщення інвестицій, конкурентну здатність ТНК на різних ринках.

Для управління валютними ризиками потенційних збитків існує певна стратегія їх мінімізації, яка полягає у:

визначенні ризику та його вимірюванні;

формуванні стратегії звітності;

виборі стратегії управління ризиком;

виборі стратегії страхування ризику.

Варіантами стратегії страхування валютних ризиків потенційних збитків можуть бути:

ü операційна стратегія страхування, до механізму якої відносять:

ü банківські кредити;

ü короткострокові боргові зобов’язання застережень;

ü стратегія прискорення і затримки платежів;

ü контрактні методи страхування, а саме:

ü розподіл ризику;

ü вибір валюти ціни і включення у контракт валютних обмовок;

ü використання інструментів міжнародного ринку деривативів (хеджування ризику).

Стратегія прискорення та затримки платежів («leads & lags»), передбачає вільний вибір дати платежу, найбільш прийнятої у відносинах між двома фірмами, що тісно пов’язані між собою. Існування загальної мети допомагає цим фірмам знайти найбільш корисний варіант взаєморозрахунків. Використовується для захисту грошової готівки між головною компанією та її філіями. Постійний грошовий потік між фірмами зобов’язує їх використовувати цю стратегію, бо вона дає можливість прорахувати обсяги фінансових потоків між фірмами на певну дату і таким чином впливати на платоспроможність кожної фірми, але потребує спільної мети й узгоджених дій. ТНК також використовує стратегію «leads& lags» як засіб уникнення від податків. Стратегія прискорення означає інкасацію іноземної валюти на рахунки дебіторів до строків, коли очікується послаблення іноземної валюти, і розрахунки з постачальниками та кредиторами до строків, коли очікується посилення іноземної валюти. Стратегія затримки означає, що фірма затримує отримання платежів на рахунки дебіторів, коли очікується посилення іноземної валюти, і затримує розрахунки із постачальниками та кредиторами, коли очікується послаблення іноземної валюти.

Існує також стратегія розподілу ризику — це угода між компаніями, де покупець і продавець узгоджують взяття на себе певної частини втрат, пов’язаних із коливаннями валютних курсів, незалежно від того, які втрати компанія матиме насправді.

Вибір валюти ціни і включення в контракт валютних застережень. Під час укладання контракту експортер вибирає валюту ціни, яка захищає його від можливих валютних ризиків, або до тексту контракту включається додаткова умова, що передбачає захист контрагентів від зміни валютного курсу. Ця додаткова умова має назву «валютне застереження». Валютне застереження — це умова міжнародної торговельної, кредитної чи іншої угоди, яка обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти, відносно якої включається у контракт застереження, з метою страхування сторін за контрактом від ризику зміни валютного курсу.

Застереження бувають кількох видів, і складовими елементами їх дії є:

установлення курсу валюти застереження до валюти ціни у момент підписання контракту;

установлення діапазону зміни курсу (у процентах), за якого перерахунок загальної вартості контракту не відбувається;

установлення формули перерахунку загальної вартості контракту у разі зміни величини валютного курсу понад припустимі межі;

установлення максимальної зміни загальної вартості контракту (у процентах від початкової вартості) можливої у разі перерахунку загальної вартості контракту у випадку коливання валютного курсу.

Використання таких інструментів міжнародного ринку деривативів, як форвардні, ф’ючерсні, свопові, опціонні валютні контракти для хеджування валютного ризику потенційних збитків ТНК дає змогу хеджувати валютну вартість контракту, і ціна цих інструментів — це планові збитки, що оцінюються менеджером фірми як витрати, пов’язані з усуненням ризику за контрактом.