Водний режим ґрунтів

Для отримання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур необхідно створювати оптимальні умови всіх найважливіших для життя рослин факторів зовнішнього середовища: вологи, повітря, тепла та поживних речовин у ґрунті.

За допомогою меліоративних заходів регулюють водно-повітряний режим ґрунту, а за допомогою його — поживний і частково тепловий режим.

Водний режим ґрунтів повинен бути забезпечувати оптимальні умови для росту сільськогосподарських культур і сприяти прохідності на полях сільськогосподарських машин.

У зв'язку з цим необхідний водно-повітряний режим ґрунту встановлюють для таких критичних періодів:

1 ) основних сільськогосподарських робіт;

2) росту сільськогосподарських рослин (вегетаційний період);

Періоди найбільшого перезволоження ґрунту — весняного сніготанення та літньо-осінніх злив і затяжних дощів — називаються критичними.

Необхідний водно-повітряний режим ґрунтів характеризується такими показниками: аерацією і вологістю, запасами ґрунтової вологи, нормами осушення, тривалістю поверхневого затоплення і перезволоження (підтоплення) кореневмісного шару.

Аерація ґрунту повинна бути такою, при якій забезпечується вільний газообмін між ґрунтом та атмосферою. Оптимальний рівень аерації становить 20...40 % шпаруватості ґрунту. При наявності у ґрунті повітря менше 15...20 % об'єму його пор газообмін відбувається повільно, коли у грунті мало кисню, слабко розкладаєть­ся органічна речовина, підвищується кислотність, розпочинаються процеси оглеювання, що призводить до зниження врожаїв сільськогосподар­ських культур.

Оптимальна вологість осушуваних ґрунтів у вегетаційний період становить 55…80 % повної вологоємкості. Більші значення (70..80%) відповідають вологолюбним рослинам, (трави, овочі), менші (55...65 %) — зерновим та технічним куль­турам.

 

 

Рис. 2.1. Графік залежності вологості ґрунту від глибини стояння рівня ґрунтових вод

 

При відхиленні вологості ґрунтів від оптимальної більше як на 10…15% рослини потерпають або від недостачі або від надлишку вологи.

На осушуваних землях при близькому (1, 0...1, 3 м) заляганні ґрунтових вод до поверхні вологість кореневмісного шару визначається інтенсивністю капілярного підживлення вологи від ґрунтових вод та інтенсивністю випаровування її в атмосферу.

На рис. 2.1 зображено графік залежності вологості ґрунтів зони аерації від глибини стояння рівня ґрунтових вод.

При наявності такого зв'язку переходять від необхідної вологості ґрунтів до необхідної глибини стояння рівня ґрунтових вод або норми осушення.