Норми осушення сільськогосподарських культур
Норма осушення залежить від: 1) виду сільськогосподарських культур (вологості ґрунту в зоні активного водоспоживання, глибини розміщення основної маси кореневої системи, яка становить у середньому 0, 5м); 2) видів ґрунту і в першу чергу від висоти капілярного підняття вологи в ньому; 3) періоду вегетації (норми осушення встановлюють у посівний, вегетаційний та збиральний періоди); 4) кліматичних факторів під час росту рослин (опадів та випаровування). Для рослин, які менше вимогливі до умов аерації і мають неглибоку кореневу систему та велике водоспоживання, норми осушення приймаються меншими. Вони менші для ґрунтів, що мають невелику висоту капілярного підняття (піщані ґрунти), а також у сухі та теплі періоди. Норми осушення за вегетаційний період (табл. 2.1.) відносяться до середнього за вологістю року. У вологі роки для підтримання заданої вологості ґрунту норми осушення необхідно збільшити на 15...20%, а у посушливі - відповідно зменшити. Дослідження, проведені в останні роки, показали, що пониження рівня ґрунтових вод на величину, яка більше середньо-вегетаційних норм осушення, не приводить до значного зменшення врожаїв сільськогосподарських культур. Узагальнена крива зв'язку врожаїв з глибинами залягання ґрунтових вод (по Б. С. Маслову) наведена на рис. 2.2. На цій кривій можна виділиш такі характерні ділянки і точки: ділянка при таких глибинах залягання рівня ґрунтових вод через дефіцит у ґрунті повітря культурні рослини не розвиваються і не дають врожаїв; ділянка із збільшенням глибини залягання рівня ґрунтових вод збільшується врожайність сільськогосподарських культур завдяки поліпшенню водно-повітряного режиму ґрунту; точка відповідає максимальній врожайності при оптимальній глибині осушення; ділянка спостерігається деяке (15...20%) зниження врожайності через нестачу вологи в окремі періоди вегетації; ділянка тут врожайність сільськогосподарських культур практично не залежить від глибини ґрунтових вод.
Рис. 2.2 Залежність врожайності сільськогосподарських культур від середньої за вегетаційний період глибини стояння рівня ґрунтових вод
У посівний період необхідно створювати достатню несучу здатність ґрунту для проходу гусеничних тракторів. Для цього вологість верхнього (0…0, 2 м) шару торфовищ повинна становити 70...75 % повної вологоємкості, що досягається при нормі осушення 50...60 см. В осінній період збирання урожаю, який часто збігається з дощовим періодом, норма осушення повинна становити близько 70 см. Норма осушення — простий та зручний показник водного режиму, але його не можна застосовувати до водонепроникних важких мінеральних земель, на яких у кореневмісному шарі в періоди весняного сніготанення та літньо-осінніх дощів може утворюватись верховодка, не пов’язана з ґрунтовими водами. На таких землях встановлюється допустима тривалість перезволоження (підтоплення) кореневмісного шару, яка не викликає вимокання посівів і зниження врожаїв сільськогосподарських культур. Допустимі строки вивільнення орного (0...25 см) шару ґрунту від надлишкових вод такі: для зернових і овочевих культур — 1...2 доби, для багаторічних трав — 2...3. З підорного (30...50 см) шару надлишкова вода повинна відводитись на наступні 2...З доби, а з горизонту 50...80 см — ще за Затоплення поверхні осушуваних земель допускається залежно від періоду року і характеру їх використання. У вегетаційний період затоплення без зниження врожаїв сільськогосподарських культур можливе не більше як на 0, 5 доби для зернових, 0, 8 — для овочевих культур і коренеплодів і 1, 0...2, 0 доби — для багаторічних трав. Весною не допускається затоплення озимих зернових. Луки залежно від складу травосуміші можуть затоплюватись на 10...25 діб. Чим менший шар затоплення і вища температура паводкових вод, тим коротший строк допустимого затоплення. Встановлення і регулювання водного режиму ґрунтів є найважливішим фактором підвищення продуктивності меліорованих земель.
|