Класифікація меліорації за дією на природні компоненти або їх комплекси
(за А. М. Шульгіним, В.Г. Гриневецьким, В. С. Аношко й ін.)
Найбільшого поширення в Україні набули сільськогосподарські меліорації основою яких є водні (гідротехнічні) меліорації. Об’єктом впливу водних меліорацій у більшості випадків слугують ґрунти, засобом - регулювання їх водного та пов’язаних з ним повітряного, теплового і живильного режимів в комплексі з агротехнічними засобами. Завдання, мета і характер меліорацій визначаються агробіологічними умовами сільськогосподарських культур, економічними і господарськими можливостями. Що залежить від рівня розвитку суспільного виробництва. Виділяють наступні види гідротехнічних меліорацій: осушувальні, зрошувальні, осушувально-зволожувальні, осушувально-зрошувальні, паводково-регулюючі і обводнення земель (головним чином пасовищ). Примикають до водної меліорації і такі види земельного облаштування як агромеліоративні заходи і боротьба з ерозією ґрунтів. Поширення різних видів гідротехнічних меліорацій в основному має зональний характер: на півдні розвивається зрошування і обводнення, на півночі – осушення. Однак такий розподіл є досить умовним. Зі зміною потреб і економічних можливостей суспільного виробництва змінюється і характер здійснюваних гідротехнічних меліорацій. Серед інших типів (підтипів) меліорацій найбільш поширеними є наступні: - агрохімічні меліорації, в завдання яких входить покращення хімізму кореневмісного шару ґрунту шляхом внесення добрив, вапнування кислих ґрунтів; - агротехнічні меліорації є обов’язковим доповненням гідротехнічних меліорацій при осушуванні ґрунтів з низькою водопроникністю і проводяться з метою відведення надлишкової води по поверхні і орному шару ґрунту, створення додаткових запасів продуктивної вологи в орному шарі, покращення теплового режиму і підвищення біологічної активності ґрунту; - культуртехнічні меліорації, які проводяться з метою створення умов для виробничого використання сільськогосподарської техніки і окультурення кореневмісного шару ґрунту (розчищення чагарників, корчування пнів, дерев, зрізка купин, збирання каміння, планування поверхні, первинна обробка, інші заходи зі збереженняі підвищення родючості ґрунтів); - агролісомеліорації, що включають систему заходів, спрямованих на покращення ґрунтових, кліматичних і гідрогеологічних умов біологічними методами шляхом вирощування тих чи інших лісових насаджень. Найбільший ефект меліорації дають у тому випадку, коли одночасно з гідротехнічними заходами здійснюються агротехнічні, культуртехнічні й агрохімічні в залежності від природних умов і характеру використання земель (окультурення ґрунтів, системи обробітку, сівозмін і добрив, підбір відповідних культур і т.д.). Меліорації здійснюють складний, неоднозначний вплив на мікроклімат, гідрологію ґрунту, рослинність і весь природний комплекс, в тому числі на водний режим прилеглих територій, водопостачаннянаселених пунктів, рослинний і тваринний світ, стік річок, тощо. У зв’язку з цим, останнім часом з’явилось чимало висловлювань про виключно негативний вплив меліорації на навколишнє середовище, що ставлять під сумнів необхідність її проведення. Однак існування людського суспільства не можливе без взаємодії з навколишнім середовищем. І тому досить абсурдно говорити про повну недоторканість природи. Вона обов’язково змінюється там, де живе людина. Звичайно вплив меліорації на навколишнє середовище може бути позитивним і негативним. Негативний і позитивний впливи частіше всього проявляються одночасно в доповненні до різних сторін проблеми раціонального природокористування. Не можливо, наприклад, створити на меліорованих землях умови для вирощування сільськогосподарських культур і одночасно зберегти властиве їм різноманіття. Безперечно, людина не повинна господарювати на землі без урахування природних обмежень, і поряд з економічними інтересами при плануванні меліорацій необхідно враховувати екологічні, естетичні, наукові аспекти природокористування. Основою правильного, обміркованого здійснення меліорацій є принцип комплексного, науково обґрунтованого використання водних, земельних, та інших природних ресурсів з урахуванням не лише інтересів різних галузей народного господарства, а й вимог охорони природи, покращення навколишнього середовища при максимальному використанні матеріальних і технічних можливостей, що мають місце на конкретний період. За допомогою водних гідротехнічних меліорацій вирішуються наступні головні завдання: - збільшення обсягу сільськогосподарської продукції за рахунок освоєння і переводу в сільськогосподарські угіддя земель, що раніше не використовувались (боліт, посушливих територій, засолених земель і ін.); - збільшення обсягу сільськогосподарської продукції шляхом підвищення ефективної родючості земель; - створення умов для раціонального використання сільськогосподарської техніки та інших засобів виробництва (укрупнення полів, планування поверхні й ін.).
|
