Конструктивні особливості осушувально-зволожувальних систем

Використання для зволоження елементів лише однієї осушувальної мережі не завжди можливе. Причинами цього можуть бути великі похили місцевості, а отже і каналів, в яких не можна створити напір для подачі води у дрени, розміщення осушувальної мережі у пониженнях рельєфу. Не завжди можна застосовувати і дощувальну техніку у зв'язку зі складністю пов'язування параметрів дощувальних машин з параметрами каналів та ін.

Тому проектування сучасних осушувально-зволожувальних систем часто потребує складніших інженерних рішень. У виробничій практиці застосовуються перспективні схеми осушувально-зволожувальних систем з можливістю внутрішнього зволоження, розроблені Українським інститутом інженерів водного господарства разом з Укрдіпроводгоспом (рис. 2.32, 2.33).

У запропонованих схемах більшість елементів осушувальних систем використовується для зволоження. Тут додатково проектуються лише підвідні канали, зволожувальні колектори і колодязі-регулятори. При зволоженні вода з підвідного каналу через колодязі-регулятори, встановлені у верхів'ї дренажних систем, надходить у закриті зволожувальні колектори, а звідти - у дрени. При цьому у всій закритій мережі створюється підпір води за допомогою регуляторів рівня, встановлених у нижніх колодязях (рис. 2.33 б). У періоди надлишку вологи у грунті верхні колодязі-регулятори перекриваються, а відкриваються регулятори рівня, встановлені у нижніх колодязях, і вода із закритої мережі вільно витікає в осушувальні канали (рис. 2.32 ).

 

Рис. 2.32. Схема планово-вертикальної увязки елементів мережі з внутрішньо ґрунтовим зволожувачем:

 

1 – зволожувальний канал; 2 – осушувальний канал;

3 – зволожувальний колектор; 5 – осушувальний колектор;

6 – гирлові споруди; 7 – регулюючі дрени; 8 – регулятор рівня ґрунтових вод; 9 – регулювальні колодязі

 

 

Рис. 2.33. Схема роботи дренажно-колекторної мережі:

 

а – в режимі осушення; б – в режимі зволоження;

1 - зволожувальний канал; 2 – регулювальний колодязь на зволожувальному колекторі; 3 – зволожувальний колектор;

4 – осушувальний колектор; 5 – регулювальний колодязь на осушувальному колекторі; 6 – осушувальний канал; 7 – регулятор рівня ґрунтових вод; 8 – регулювальні дрени

 

Для забезпечення ефективного зволоження слабко-водопроникних глинистих ґрунтів як додаток до закритої дренажної мережі, закладеної на глибину 1, 0...1, 2 м, слід виконувати глибоке розпушення, кротування або щілювання ґрунтів. Нарізані перпендикулярно до регулювальних дрен щілини або кротовини на глибину 0, 5...0, 6 м або глибоке розпушення ґрунтів забезпечують швидше надходження води з дренажної мережі у кореневмісний шар ґрунту (рис. 2.34).

 

 

Рис. 2.34. Схема зволоження важких мінеральних ґрунтів:

 

а – розріз вздовж регулювальної дрени; б – розріз поперек регулювальної дрени; 1 – дренажна траншея; 2 – регулювальна дрена; 3 – підорний нерозпушений шар ґрунту; 4 – розпушений шар ґрунту; 5 – щілини; 6 – дренажна засипка

 

 

Контрольні питання:

 

1. Як встановлюється необхідність у зволоженні земель?

2. Назвіть основні методи зволоження осушених земель.

3. Назвіть способи зволоження осушених земель.

4. У яких випадках застосовують підгрунтове зволоження?

5. У яких випадках застосовують дощування?

6. Які дощувальні машини застосовують для зволоження

осушених земель?

7. Назвіть розрахункові елементи режиму зволоження

осушених земель.

8. Дайте схему осушувально-зволожувальної системи при

дощуванні.