Зрошувальна i поливна норми

Зрошувальна норма – сумарний об’єм води, який подають на одиницю площі поливної ділянки за усі поливи одного зрошувального періоду, м³/га або мм.

Визначивши сумарне водоспоживання сільськогосподарської культури, з piвняння водного балансу поля можна визначити зрошувальну норму (м³/га):

 

, (3.3)

 

де - сумарне водоспоживання, м³/га; - опади, що всмоктуються в ґрунт, м³/га; - кількість води, що використовується рослинами з кореневмісного шару ґрунту, м³/га. ( і - запаси вологи у ґрунті на початок і кінець вегетаційного періоду, м³/га); - об'єм ґрунтових вод, що витрачається на підживлення кореневмісного шару ґрунту, м³/га; - втрати зрошувальної води на поверхневий і глибинний скиди, м³/га, враховується тільки при глибокому заляганні ґрунтових вод ().

Складова рівняння водного балансу визначає вертикальний водообмін між ґрунтовими i поверхневими водами. Цей об'єм можна врахувати коефіцієнтом підживлення (), який залежить від глибини залягання рівня ґрунтових вод, виду і фази розвитку культури, гранулометричного складу ґрунтів та інших факторів, що менше впливають, і визначається як частка від Е. Значення коефіцієнта підживлення () залежно від перерахованих факторів складає від 0, 5 до 1.

Тоді,

(3.4)

 

Якщо ґрунтові води мінералізовані і вірогідне засолення ґрунтів, то їх рівень потрібно понизити на таку глибину, при якій підживлення засоленими водами відбуватись не буде (при цьому ).

Зрошувальну норму визначають для так званого розрахункового року, природні і господарські умови якого є вихідними даними для проектування.

Як показала практика, найбільш обґрунтованим є розрахунковий рік 75%-ї забезпеченості.

Одержану зрошувальну норму необхідно подавати на поле окремими нормованими поливами.

Поливна норма - об'єм води, який подають на одиницю площі поливної ділянки за один полив м³/га або мм. ЇЇ величина залежить від виду культури i фази її розвитку, потужності кореневмісного шару i його водно-фізичних властивостей, складу і кількості солей у ґрунті, кліматичних i гідрогеологічних умов, способу i техніки поливу. Чим потужніша коренева система рослини, тим більшу поливну нор­му необхідно подати. У важких за гранулометричним складом ґрунтах поливна норма більша, ніж у легких. Поливну норму нетто визначають за формулою m^nt=W_max—W_min, де m^nt - поливна норма нетто, м³/га; W_mах i W_min - запаси вологи у розрахунковому шарі ґрунту після i до поливу, м³/га. Запаси вологи у ґрунті визначають за виразом:

 

W=100γ Hβ, (3.5)

 

де Н - розрахунковий шар ґрунту, м; γ - об'ємна маса розрахункового шару, т/м³; β - вологість шару ґрунту, % від його сухої маси.

Розрахунковий шар ґрунту (Н, м) визначається глибиною розвитку основної маси коренів рослини, а отже, фазою його розвитку, рівнем агротехніки, іншими умовами i становить для овочевих 0, 3...0, 7 м, для зернових культур i трав 0, 7...1, 0 м.

Вважають, що при поливі вологість у кореневмісному шapi ґрунту слід доводити до вологості, яка відповідає найменшій вологоємкості (НВ), тобто до тієї кількості вологи, яку може утримувати даний шар ґрунту. При подачі більшої кількості надлишки води профільтруються у глибші шари ґрунту. Завищення поливних норм призводить до виносу елементів живлення рослин за кореневмісний шар ґрунту, підняттю рівня ґрунтових вод, заболочування i засолення ґрунту, що зменшує врожайність сільськогосподарських культур.

Запаси вологи у ґрунті, що відповідають найменшій вологоємкості

 

(3.6)

або

, (3.7)

 

де β _НВ i β _АНБ - вологості ґрунту, що відповідають НВ, % від маси i шпаруватості ґрунтів;

А - шпаруватість ґрунту, % від об’єму.

Для кожної рослини існує свій мінімально допустимий поріг вологості, β _min, при зменшенні якого рослини перестають нарощувати продуктивну масу i формувати врожай. Мінімальний поріг вологості залежить від самої рослини, її біологічної природи, періоду вегетації, вмісту солей у ґрунті, типу i виду ґрунту. На практиці зрошування передполивну вологість приймають звичайно для вологолюбних культур (oвочi, зepнові, кормові) 75...85 %, для менш вимогливих до води (технічні, олійні культури) - 70...75 % від вологості, що відповідає НВ.

Мінімальний запас вологи у ґрунті

 

(3.8)

або

(3.9)

 

де β _min i β _Amin - передполивні пороги вологості у шapi Н, % від маси і шпаруватості ґрунтів, що відповідає НВ.

На засолених землях передполивний поріг вологості збільшують на 5...10%, особливо для рослин, на розвиток яких солі у ґрунті впливають найбільш негативно (овочі, бавовник, кормові культу­ри та ін.).

Отже, полив слід виконувати у той момент, коли запас вологи у ґрунті знизиться до мінімальної допустимої величин, i доводити цей запас поливом до вологості що відповідає НВ. Отже, максимально можлива поливна норма (м³/га)

 

(3.10)

або

(3.11)

 

Поливна норма залежить також від техніки і способу поливу. Так при поверхневих поливах вона становить 400...600 м³/га, що обумовлено забезпеченням рівномірнішого зволоження зрошуваного поля.

При дощуванні відбувається рівномірний розподіл води по полю практично при будь-якій поливній нормі.

При подачі поливних норм слід враховувати втрати води, які притаманні всім способам зрошування.