Управління водним режимом грунтів

У зоні осушення річна кількість опадів становить 500...650 мм, а за вегетаційний період у середньому 300...350 мм. Сумарне випаровування (водоспоживання) сільськогосподарських культур у цій зоні приблизно дорівнює 400...600 мм. Отже, у літні періоди через недостатню кількість опадів і нерівномірність їх роз поділу більшість сільськогосподарських культур погано переносить нестачу вологи у кореневмісному шарі ґрунту. Навіть у нормальні і вологі роки бувають тривалі бездощеві періоди, коли природної вологи у грунті не вистачає, поверхня ґрунту розтріскується, що приводить до глибокого висушування його. Ці явища спостерігаються як на богарних, так і на осушуваних землях.

Поповнення недостатньої кількості вологи у грунті на осушуваних землях можна здійснювати шляхом внутрішньогрунтового зволоження по кротових і гончарних дренах. Гарантоване водозабезпечення осушуваних боліт запобігає від можливих випадків пожежі па торф'яних ґрунтах.

Щоб системи могли працювати у режимі зволоження, їх обладнують регулюючими спорудами і установками, що дозволяють зволожувати ґрунт у потрібні строки і в необхідній кількості.

Джерелами води для зволоження осушуваних земель можуть бути річки, водосховища, ставки, підземні і стічні води та ін. Найбільш поширеними і доступними є води поверхневого стоку, які рекомендується використовувати у першу чергу. Зволоження цими водами поліпшує не тільки водний, а й живильний режим ґрунту завдяки використанню розчинених і завислих живильних речовин, що містяться у річній воді.

У зоні осушувальних меліорацій як джерело води можуть використовуватись також підземні води, які забирають за допомогою вертикальних свердловин. Така вода попередньо підігрівається у регулювальних басейнах, або осушувальних каналах, потім використовується для зволоження найчастіше шляхом дощування. Стічні води можна використовувати на осушуваних землях для зволоження після повної біологічної очистки і одержання дозволу санепідемстанції. Цінним джерелом зволоження можуть бути теплообмінні води ТЕЦ і ГРЕС, які ідуть на скид після охолодження конденсату. Маючи порівняно високу температуру (порядку 22... 28 °С), вони позитивно впливають на розвиток сільськогосподарсь­ких культур, особливо на початку вегетаційного періоду.

При проектуванні зволоження спочатку встановлюють джерело зволоження, визначають його витрату і зрошувальну здатність, потім порівнюють зрошувальну здатність і витрату джерела зпотребою води на зволоження, визначену в результаті водобалансових розрахунків для років 50, 75 і 90 %-ї забезпеченості за опа­дами.

Зволоження осушуваних земель за рахунок місцевого стоку проектується на системах, обладнаних лише шлюзами-регулятора-ми. При внутрішньогрунтовому зволоженні осушуваної ділянки або масиву, джерелом зволоження у більшості випадків може бути зарегульована річка або водоймище, з яких вода подається самопливом або за допомогою насосних станцій. На таких системах передбачаються додаткові канали або закриті колектори-зволожувачі, що забезпечують подачу води по замкнутому циклу.

На осушувальних системах з використанням дощувальної техніки крім шлюзів-регуляторів проектується закрита зрошувальна мережа за схемою, що залежить від типу дощувальної машини або установки. При цьому передбачається гарантоване джерело зрошування.