Відповідальність перед партнерами по господарським договорам

 

Ця відповідальність є методом економічного регулювання господарських відносин. Вона завжди носить майновий характер і таким чином здійснює економічний вплив на порушника договірних відносин.

Основні норми з цього питання містяться у Цивільному кодексі України.

Відміна цивільно-правової відповідальності підприємця від розглянутої вище відповідальності перед органами державного управління полягає у тому, що санкції справляються на користь потерпілого. Він і порушує вимогу щодо стягнення санкцій. У тому випадку, якщо відповідач не задовольняє його вимог, справа передається до господарського суду шляхом подання позову.

Ці характерні риси цивільно-правової відповідальності обумовлені суттю цивільного законодавства, яке регулює майнові відносини, що засновані на рівноправності їх учасників, тобто це відношення рівноправних та незалежних товаровласників. В силу цього цивільно-правова відповідальність має не каральний, а компенсаційний характер. Її мета - відновлення майнових інтересів потерпілого партнера на еквівалентній основі. Слід відзначити, що існуюче законодавство з відповідальності у партнерських стосунках між підприємцями передбачає єдині норми до усіх підприємців незалежно від форм власності, на яких базується їх діяльність.

За порушення договірних зобов'язань відповідальність може бути у вигляді відшкодування.збитків, що заподіяні кредитору, або у стягненні неустойки.

Відшкодування збитків - основна форма цивільно-правової відповідальності, що найбільш повно відповідає принципам товарно-грошових відносин, тому що у цьому випадку кредитор отримує повну компенсацію.

Збитки можуть бути двох видів:

- витрати, які зроблені особою, права якої порушені, втрата або пошкодження його майна (реальна шкода). Умовно ці збитки можна назвати прямими;

- недоотримані доходи, які особа отримала б при звичайних умовах діяльності, якщо б його право не було порушено (згаяна користь, втрачена вигода). Умовно цей вид збитків можна назвати побічними.

Ясно, що визначити прямі збитки нескладно, але побічні збитки не завжди легко підрахувати. В умовах ринкової економіки підвищується значення другого виду збитків, тому що підприємець - це особа, що здійснює свою діяльність заради отримання прибутку. Тому слід мати методики підрахунку такого виду збитків.

Одночасно слід врахувати, що за окремими видами договорів законодавчими актами може бути передбачена обмежена відповідальність. Наприклад, при втраті вантажу під час його перевезення відшкодовується тільки його вартість, а згаяна користь (неотриманий прибуток) не відшкодовується.

Неустойка (штраф, пеня) - визначена законодавством або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання договору.

Законодавством або договором передбачаються наступні випадки:

- збитки відшкодовуються у повній сумі зверх неустойки;.

- стягується тільки неустойка;

- за вибором кредитора стягується або неустойка, або збитки. Зараз підприємці самі визначають у договорі найбільш зручні для них санкції за невиконання договірних зобов'язань. Такі угоди звуться договірною неустойкою.

В той же час існує і законна неустойка, яка може бути передбачена по відношенню до певних видів зобов'язань. У таких випадках, коли неустойка встановлена імперативною нормою, то вона використовується незалежно від того, передбачається це угодою сторін чи ні.

При вирішенні питання щодо використання відповідальності підприємці повинні виходити з презумпції (припущення) провини порушника, що означає, що потерпілий не зобов'язаний доказувати його провину як умову відповідальності. Обов'язок доказувати свою невинуватість лежить на порушнику.

Використання санкцій за порушення договірної дисципліни може бути ефективним тільки тоді, коли вони безпосередньо впливають на економічний добробут підприємця.

Крім стягнення в необхідних випадках у судовому порядку збитків або неустойки цивільне законодавство передбачає заходи оперативного впливу на порушника договірних зобов'язань без звернення до судових інстанцій.

До них відносяться, наприклад:

- у договорі купівлі-продажу передбачається право покупця неякісної продукції відмовитися від отримання та платежу за цю продукцію, а у випадку, якщо був попередній платіж, вимагати повернення цих сум або заміни цієї продукції якісною;

- у договорі перевезення передбачається затримка видачі вантажу до внесення усіх платежівза його перевезення;

- у договорі купівлі-продажу з гарантійним строком передбачається обов'язок продавця усунути недоліки проданого товару або замінити його.