Грудня 1942 р

В липні 1941 р. уряд дбайливо евакуював наш інститут з Києва на Урал, на один із великих оборонних заводів, у виробництві якого електрозварювання відіграє велику роль.

Після тиші лабораторій і кабінетів ми опинилися у виробничих цехах. Тут усю свою діяльність ми підпорядкували потребам заводу. Розробляючи нову технологію, нові більш продуктивні методи роботи, співробітники інституту взяли активну участь у випуску бойових машин і боєприпасів для фронту.

На наших очах, готуючись до широкого розгортання випуску бойових машин, завод став змінювати своє обличчя. В його цехах встановили нове устаткування. Зважаючи на величезний обсяг робіт по зварюванню, ми поставили собі мету – механізувати всю роботу, застосувавши автоматичне зварювання.

Потрібні для цього верстати треба було виготовляти самим. Ми організували свою електромеханічну майстерню, в якій використали евакуйовані з України верстати. На робочі місця біля верстатів стала група наукових співробітників, лаборантів та учнів. Ця майстерня відіграла значну роль у впровадженні автоматичною зварювання на двох великих танкових заводах. Майстерня виготовила для них багато апаратів швидкісного зварювання, самохідних зварювальних візків, пультів керування та ін.

Що дало запровадження автоматичного зварювання лише на згаданих двох великих танкових заводах?

Різко збільшилась продуктивність праці. Замість однієї години, яку витрачав ручний зварник на зварювання заднього моста, автомат виконує ту саму роботу за 6 хв. Покращала якість і швів. Впровадження автоматів дало змогу звільнити для використання на інших роботах кілька сот кваліфікованих робітників. Зменшилась на 30% витрата електродного дроту, а також витрата електроенергії.

Не обмежуючись самою тільки практичною допомогою виробництву. Інститут працював і над цілим рядом дослідних робіт, теми яких підказало нам життя, вимоги воєнного часу. Це праці з технології автозагартування, електродної справи, газового різання броні і контактного зварювання.

Підсумовуючи свою річну діяльність на Уралі, співробітники Інституту електрозварювання пишаючись тим, що вони внести свій вклад в справу допомоги фронтові, що їх роботу оцінили заводи, яким вони допомагають, а також партія і уряд, які відзначили корисну роботу Інституту, нагородивши директора його в червні 1942 р. орденом Червоної Зірки.

Німецькі варвари хотіли знищити всі культурні завоювання українського народу. Окупанти прорахувались. Ми старанно зберігаємо завойоване нами в 25-річній боротьбі і самовідданій праці. Хай ми далеко від любимої України, але душею, ми з нею, і ми робимо все, щоб допомогти нашій Червоній Армії, розгромити і знищити німецьку гадину. В годину тяжких випробувань українські вчені разом з усім народом віддають усі сили для того, щоб наблизити день перемоги, щоб знову побачити свою землю вільною і щасливою.

Академік АН УРСР Є.О.Патон

Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941-1945.

Документы и материалы. – Том 2. – К., 1980. – С. 142-143.

Акт