Грудня 1941 р
Зовнішній пост ЕК51 в Житомирі заарештував чотирьох членів ОУН, вихідців з Львівщини, допит яких дав нові викривальні матеріали проти бандерівського крила ОУН. Завдання, які ОУН поставила заарештованим, цілком співпадають з намірами, про які вже раніше сповіщалось, цієї політичної групи: створення української поліції, призначення бургомістрів і начальників поліції, усунення службовців, яких група Бандери не акцептує, і вербування для справи Бандери серед населення. Як і раніше, особливої ваги надається зайняттю всіх керівних постів лише вірними і надійними прибічниками Бандери. Не заперечно було встановлено, наприклад, що правлячий бургомістр-фольксдойч у м.Йозефсштадт Цільке, який не погодився виконувати вказівки ОУН, був усунутим з посади заарештованими особами. Це доводить знову, що група Бандери не має наміру поважати накази, видані якими-небудь іншими сторонами, якщо вони не співпадають з планами ОУН. Наскільки ці плани вже набули однозначно скерованого проти Німецького Рейху характеру, випливає – з висловлювань одного з заарештованих, Симона Марчука2. Він заявив, що перед прибічниками ОУН було поставлене завдання шукати в лісах російські рушниці і набої та переховувати їх, щоб вони не потрапили в руки німецького вермахту. Коли надійде час, визнаний проводом ОУН за сприятливий, а необхідні партизанські групи будуть створені (звідси організація вірної Бандері поліції), тоді має бути нанесений удар проти німецьких окупаційних військ. Марчук заявив також, що за заявами провідних осіб бандерівського руху німецький вермахт розглядається як найбільший ворог України. Ці керівні кола ОУН не вірять у перемогу Німеччини над Радянською Росією і Англією. Навпаки, панує думка, що Німеччина після перемоги над Радянською Росією була б до такої міри ослаблена, що вона не змогла б продовжувати війну. Використовуючи це становище, сформована українцями армія мала б подолати німецькі збройні сили і створити самостійну українську державу, виникненню якої Росія, знекровлена у програній з Німеччиною війні, не могла б перешкодити. Розпочаті розслідування, пов’язані з арештом чотирьох вказаних членів ОУН, ще не завершені. У Запоріжжі вдалося призначити на найважливіші пости фольксдойчів, українців і росіян ще до того, як туди прибули західноукраїнці. Приблизно 8.10.1941 з’явилась перша група бандерівців. Тим часом виявлено біля 15 осіб, які походять з Західної України, а з них 9, як доведено, є членами або довіреними особами ОУН. Ці люди намагалися одержати провідні посади в управлінні (міська управа, допоміжна поліція і т.д. – В.К.). Коли це не вдалося, вони вислали підставних осіб, які у зухвалий спосіб приступали до німецьких інстанцій, щоб звільнити фольксдойчів, росіян та ін., а призначити названих ними кандидатів. Так, наприклад, головним редактором новозаснованої у Запоріжжі газети був запропонований вчитель Олександр Ващук, народжений в Західній Україні. Друкарню перед цим самовільно зайняв член ОУН Дивнич-Лайтвіхс з Києва. На посаду бургомістра і заступника бургомістра були також запропоновані ці дві вищеназвані особи. Через існуючі в даний момент транспортні труднощі відправка західноукраїнців на їх батьківщину не могла досі бути проведена. Косик Володимир.
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. – Т.2. – Львів. 1998. – С. 70-71.
1 Айнзацкоманда № 5. 2 Симон Марчук, член ОУН-Бандери. Про цього німецькі документи не подають жодних відомостей. Мабуть, це – Роман Марчак, обласний провідник ОУН- (Б) Житомирщини.
|
