Євген Маланюк
«Стилет чи стилос?»
Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
РОЗДІЛ 6. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС І. Андрусяк Збірка «Депресивний синдром» «МИ НЕ МАСКИ МИ СТИГМИ ТИХ МАСОК ЩО ВЖЕ ВІДІЙШЛИ»
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені ідемо до людей у вінках недоспілих олив у простертих долонях несемо гріхи як окрушини
ми останні пророки в країні вчорашніх богів ми останні предтечі великого царства диявола ми зчиняємо галас і це називається гімн ми сякаємось в руку і це називається правила
а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір ГЕОМЕТРИЧНЕ
А ми поволі падали в траву,
ГУЦУЛИ
Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван обернулися в будень, у будень, у будень...
ПорозПисаний Камінь свавіллям імен, за якими пітьма, за якими провалля. Ми лишилися там, де простуджений день - як розсерджений кальвін.
ЖИВЕМО ПІД ЧОРТОМ НЕНАЧЕ ПІД БОГОМ живемо під чортом неначе під Богом заплутані ми у своїх переплутах а в кого святого нема за душею той в’яже петлю і кидає на шиї а кого ті пута затягнуть до краю
КИРПАТА БЕЗОДНЯ РОЗПЛЮЩУЄ ГУБИ
кирпата безодня розплющує губи під місячний мармур ввіходжу останнім
|