ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ. До складу кісток нижньої кінцівки входять кістки пояса нижньої кінцівки та скелета вільної частини нижньої кінцівки

До складу кісток нижньої кінцівки входять кістки пояса нижньої кінцівки та скелета вільної частини нижньої кінцівки.

Пояс нижньої кінцівки складається з парної тазової кістки.

Тазова кістка (os coxae) належить до плоских кісток; вико­нує функції захисту, руху та опори. У дитячому віці вона складається з трьох кісток: клубової, сідничої та лобкової, які з'єднуються між собою за допомогою хряща. З віком ці кіст­ки зростаються в одну. Зрощення відбувається в ділянці най­більшого навантаження, тобто в ділянці кульшової западини (acetabulum). У передньонижньому відділі краю цієї западини є вирізка кульшової западини. Внутрішня частина кульшової западини має назву півмісяцевої поверхні, на дні якої є ямка кульшової западини.

Клубова кістка (os ilium) утворює верхню частину тазової кістки. У ній розрізняють тіло та крило. Крило кістки тонше за її тіло, на внутрішній поверхні кістки є дугоподібна лінія, яка відокремлює тіло від крила. Верхній край крила стовще­ний, нагадує літеру S і має назву клубового гребеня, до якого прикріплюються м'язи живота. Спереду гребінь закінчується передньою верхньою клубовою остю, нижче від якої знахо­диться передня нижня клубова ость. На задньому кінці клубо­вого гребеня є задня верхня клубова ость, а нижче — задня нижня клубова ость. На внутрішній поверхні крила клубової кістки є значно виражене заглиблення — клубова ямка. У ді­лянці зчленування крила клубової кістки з крижовою є кри­жово-тазова поверхня, вище від якої є клубова горбистість, а нижче — вушкоподібна поверхня, яка безпосередньо зчленову­ється з відповідною поверхнею крижової кістки. На зовнішній поверхні крила клубової кістки є передня, задня і нижня сід­ничні лінії, від яких починаються сідничні м'язи.

Сіднича кістка (os ischii) складається з тіла та гілки. На задній поверхні тіла знаходиться сіднича ость, вище від неї — велика сіднича вирізка, а нижче — мала сіднича вирізка. На межі між тілом сідничої кістки та її гілкою знаходиться обер­нений назовні і назад сідничий горб, до якого прикріплюються зв'язки та м'язи.

Лобкова кістка (os pubis) складається з тіла, верхньої та нижньої гілок. Верхня гілка лобкової кістки має гребінь, який попереду переходить у лобковий горбик. Уздовж ниж­нього краю верхньої гілки лобкової кістки проходить затуль-на борозна, де лежать однойменні судини і нерви. На внутріш­ній поверхні верхньої гілки знаходиться симфізна поверхня. З'єднання обох симфізних поверхонь має назву лобкового сим­фізу. Передній відділ верхньої гілки переходить у нижню гіл­ку з утворенням гострого кута між ними. Сіднича кістка ра­зом із гілками лобкової кістки утворює широкий затульний отвір.

Дві тазові кістки, крижова кістка та куприк з'єднуються між собою суглобами і зв'язками в міцне кісткове кільце —. таз (pelvis), яке служить для з'єднання тулуба з вільною час­тиною нижніх кінцівок. Кісткове кільце таза поділяється на два відділи: верхній — великий таз і нижній — малий таз. Великий таз обмежений з боків крилами клубових кісток (спе­реду він не має кісткових стінок), ззаду — нижніми попереко­вими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відділяється межовою лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і перехо­дить через мис на протилежний бік. Обмежений таким чином отвір має назву верхнього отвору, або верхньої апертури, ниж­че від якого розташована порожнина малого таза. Передня стін­ка малого таза складається з лобкового симфізу та частин лоб­кових кісток, задня стінка утворена куприковою і крижовою кістками та зв'язками, а бічні стінки — клубовими і сідничи-ми кістками. Знизу тазова порожнина обмежена нижнім отво­ром (апертурою) таза, який утворений сідничими горбами, гілками лобкових та сідничих кісток, куприком та зв'язками, які йдуть від крижової кістки до сідничих кісток. Під лобко­вим симфізом і нижніми краями нижніх гілок правої та лівої лобкових кісток знаходиться підлобковий кут, розмір якого залежить від віку людини, статевих, а також індивідуальних особливостей. Різниця в будові чоловічого та жіночого таза чі­тко визначається в період статевого дозрівання. Так, кістки жіночого таза тонші й більш гладенькі порівняно з кістками чоловічого таза. Жіночий таз ширший за чоловічий, тому що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, від­стань між остями та гребенями клубових кісток більша. Мис у жінок виступає вперед менше, ніж у чоловіків. У зв'язку з цим верхня апертура таза в жінок має більш круглу форму по­рівняно з апертурою таза в чоловіків. Крижова кістка в жінок ширша та коротша, ніж у чоловіків, сідничі горби розгорнуті в обидва боки та відстань між ними в жінок більша, ніж у чоло­віків. Відмінності в куті сходження нижніх гілок лобкових кі­сток у жінок та чоловіків: у жінок підлобковий кут має форму дуги, а в чоловіків він більш гострий і становить 70—75°. Існу­ють відмінності й у формі порожнини малого таза: у чоловіків вона лійкоподібна, а у жінок — циліндрична.

В акушерській практиці мають важливе значення розміри великого та малого таза. Для їхнього визначення використову­ють анатомічні розміри, а також лінії й площини.

Скелет вільної частини нижньої кінцівки складається зі стегнової кістки, кісток гомілки і кісток стопи.

Стегнова кістка (femur) належить до довгих трубчастих кіс­ток, це найдовша і наймасивніша кістка людини. У ній розріз­няють тіло і два епіфізи — верхній (проксимальний) і нижній (дистальний). Тіло стегнової кістки майже циліндричної фор­ми, на задній поверхні має шорстку лінію, на якій розрізня­ють присередню та бічну губи, які донизу розходяться і обме­жують трикутної форми підколінну поверхню. На верхньому епіфізі найбільшим утворенням є головка стегнової кістки, нижче від якої є шийка. У верхньому відділі головки розміщу­ється маленьке заглиблення — ямка головки стегнової кіст­ки. У тому місці, де шийка з'єднується з тілом, знаходяться два горби: великий та малий вертлюги. На внутрішній поверх­ні великого вертлюга визначається глибока вертлюгова ямка. Між вертлюгами на передній поверхні є міжвертлюгова лінія, а на задній — міжвертлюговий гребінь. Нижній кінець кістки сплощений у передньозадньому напрямку, стовщується і закін­чується присереднім і бічним виростками. Між ними є міжви-росткова ямка. Попереду від них поверхня виростків перехо­дить у надколінкову поверхню. Вище від виростків по обидва боки визначають присередній і бічний надвиростки.

Надколінок (patella) міститься у товщі сухожилка чотири­голового м'яза стегна. У ньому розрізняють основу, розміщену біля його верхнього краю, та верхівку, обернену донизу. Розріз­няють передню та задню поверхні. Задня поверхня є суглобо­вою, вона сполучається з надколінковою поверхнею стегнової кістки і поділена поздовжнім гребінцем на дві площинки: мен­шу, присередню, і більшу, бічну. Це має практичне значення, щоб розпізнати лівий та правий надколінки.

Скелет гомілки складається з двох довгих трубчастих кіс­ток — великогомілкової та малогомілкової. Перша розташову­ється медіально, а друга — латерально.

Великогомілкова кістка (tibia) має тіло та верхній (прок­симальний) і нижній (дистальний) епіфізи. На тілі розрізня­ють три краї: передній, міжкістковий і присередній, а також три поверхні: присередню, бічну і задню. На передньому краї у верхньому відділі тіла знаходиться горбистість великогоміл­кової кістки, до якої прикріплюється сухожилок чотириголо­вого м'яза стегна.

На верхньому епіфізі виділяють присередній та бічний ви­ростки, на задньонижній поверхні бічного виростка є малого­мілкова суглобова поверхня для зчленування з малогомілковою кісткою. Зверху кожен з виростків має дещо вигнуту суглобо­ву поверхню, ці поверхні об'єднуються в одну і називаються верхньою суглобовою поверхнею. Майже посередині її визначається міжвиросткове підвищення, на якому визначають при-середній і бічний міжвиросткові горбки. Попереду і позаду від зазначених горбків розміщується переднє і заднє міжвирост­кові поля.

Нижній епіфіз на лрисередньому боці має відросток — при-середня кісточка, на бічному боці якого є суглобова поверхня. На нижній поверхні дистального епіфіза знаходиться нижня суглобова поверхня для з'єднання з кістками стопи. На бічній поверхні міститься малогомілкова вирізка, до якої прилягає нижній відділ малогомілкової кістки.

Малогомілкова кістка (fibula) має тіло, верхній (прокси­мальний) і нижній (дистальний) епіфізи. Тіло має три краї: пе­редній, задній, міжкістковий. Зазначені краї відокремлюють три поверхні: бічну, присередню і задню. Верхній кінець кіст­ки має головку, на якій визначається суглобова поверхня. Ниж­че від головки знаходиться шийка малогомілкової кістки.

На нижньому епіфізі розташована бічна кісточка, на внут­рішній поверхні якої знаходиться суглобова поверхня для зчленування з великогомілковою кісткою.

Кістки стопи (ossa pedis) поділяються на три відділи: кіст­ки заплесна, кістки плесна та кістки пальців (фаланги).

Будова стопи залежить від її функції, оскільки вона під­тримує тіло у вертикальному положенні і зумовлює пересуван­ня людини. Стопа побудована і функціонує як пружне рухоме склепіння. Ця особливість будови столи є характерною озна­кою людини, що пов'язано з прямоходінням.

Виділяють п'ять поздовжніх і одне поперечне склепіння. Розміщення кісток стопи у вигляді склепіння підтримують численні міцні зв'язки та м'язи.

У разі ослаблення цього апарату склепіння опускається, стопа набуває неправильної будови і має назву плоскої стопи.

Заплесно утворено короткими губчастими кістками, що розміщені в два ряди. До першого ряду належать надп'яткова та п'яткова кістки, а до другого — човноподібна, кубоподібна і три клиноподібні кістки.

Кістки плесна, а їх п'ять, належать до трубчастих кісток. У плесновій кістці розрізняють тіло, проксимальний та дис­тальний епіфізи, що відповідно мають назву — основа та го­ловка.

У кожній фаланзі виділяють тіло та два епіфізи — прокси­мальний, який утворений основою фаланги, та дистальний, що відповідає головці фаланги; II—V пальці утворені трьома фалангами: проксимальною, середньою та дистальною. Вели­кий палець має тільки дві фаланги — проксимальну і дистальну.

З'єднання кісток нижньої кінцівки

З'єднання тазового пояса Неперервні з'єднання:

• затульна мембрана — закриває затульний отвір;

• лобковий симфіз — з'єднання двох лобкових кісток;

• крижовоостьова зв'язка, яка натягнена між сідничою остю і зовнішнім краєм крижової кістки;

• крижово-горбова зв'язка розміщена між внутрішньою по­верхнею сідничого горба та зовнішнім краєм крижової кістки.

Перервні з'єднання:

• Крижово-клубовий суглоб, який утворений вушкоподіб-ною поверхнею крижової кістки та однойменною поверхнею клубової кістки.

Суглоб має додаткові елементи: диск та зв'язки.

Тип суглоба — простий.

За формою — плоский.

За функцією — рухи практично відсутні.