3.1 Законодавча база протидії аваріям та катастрофам
Для підвищення ефективності цивільного захисту і подолання негативних тенденцій необхідно забезпечити реалізацію цілеспрямованої державної політики у сфері цивільного захисту. Проте чіткому визначенню її пріоритетів перешкоджає наявність у законодавстві положень, що дублюють, а в деяких випадках – не узгоджуються одне з одним, а саме: на сьогодні відносини та організаційні засади у сфері цивільного захисту в Україні регулюються декількома основними законами України «Про Цивільну оборону України», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту», «Про пожежну безпеку», «Про аварійно-рятувальні служби, «Про війська Цивільної оборони України», «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони України»;
ДСТУ 2156-93 Безпека промислових підприємств. Терміни та визначення
ДСТУ 260-94 Організація промислового виробництва. Основні поняття.
На сьогодні у державі одночасно функціонують три системи протидії надзвичайним ситуаціям: система цивільної оборони, єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та єдина державна система цивільного захисту, що призводить до неузгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади в частині виконання покладених на них завдань та у цілому – до зниження ефективності роботи з реагування на НС;
- аналіз актів, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту свідчить, що вони за своїм змістом мають спільний предмет правового регулювання, але містять у своїх положеннях численні дублювання та суперечності. У зв’язку з відсутністю суб’єктів права, на яких може поширюватись їх дія, деякі з них втратили свою актуальність;
- законодавством також недостатньо врегульовано функціонування органів державного нагляду у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;
- операвтино-рятувальна служба цивільного захисту МНС, яка створена на базі військ Цивільної оборони України та Державної пожежної охорони, потребує визначення на законодавчому рівні її статусу, організаційних правових, економічних і соціальних основ;
- відповідні завдання і повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі. Крім того, система управління процесами у сфері цивільного захисту потребує удосконалення.
Недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неоднакового тлумачення, неефективного виконання завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків та потребує необхідності перегляду, уніфікації та кодифікації, розроблення єдиного законодавчого акта, який має врегулювати та визначити всі аспекти і відносини у сфері цивільного захисту.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.
Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від з серпня 1998 р. № 1198. Режим діяльності у надзвичайному стані запроваджується в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».
Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі – єдина державна система (ЄДС)) – це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Завданнями єдиної державної системи є: розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій; навчання населення щодо дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; збір і аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій; прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах; створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади); оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи; захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організації життєзабезпечення постраждалого населення; пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення; здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій; реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій; участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення; організація робіт, пов'язаних з постійним спостереженням за потенційно екологічно і техногенно небезпечними об'єктами та їх експлуатацією. Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий. Територіальні підсистеми єдиної державної системи створюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації у межах відповідних регіонів.
Координуючими органами єдиної державної системи є: д ержавні, регіональні, місцеві та об'єктові комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації) забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення та інші органи управління (табл. 3.1).Таблиця 3.1.- Перелік постійних органів управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій
| Рівень | Орган управління |
| Загальнодержавний | Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади |
| Регіональний | Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій |
| Місцевий | Районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення |
| Об'єктовий | Структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій. |
Слід відмітити, що галузеві міністерства теж наділені певними повноваженнями з питань техногенної та екологічної безпеки. Зокрема
Міністерство охорони навколишнього природного середовища забезпечує: – удосконалення законодавства; – розроблення базових нормативних актів з питань техногенної та екологічної безпеки; – впровадження відповідних механізмів її регулювання з метою здійснення політики запобігання виникненню надзвичайних ситуацій; – визначення критеріїв і норм техногенної та екологічної безпеки, контроль за безпечним використанням природних ресурсів; – організація і здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки у процесі поводження з небезпечними, радіоактивними і токсичними речовинами, дотриманням умов безпечного розміщення та збереження небезпечних, токсичних та радіоактивних відходів; – методичне забезпечення управління та здійснення контролю за екологічно обґрунтованим проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та аварій.– організація робіт з прогнозування екологічного стану в районах розташування потенційно небезпечних об'єктів та інтенсивної військової та господарської діяльності, в тому числі у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.– організація і проведення спостереження, оцінки і прогнозу стану атмосфери, водних об'єктів і сільськогосподарських культур, радіоактивного і хімічного забруднення довкілля території України.– попередження про стихійні гідрометеорологічні явища, екстремально високі рівні забруднення довкілля.– забезпечення керівних органів єдиної державної системи гідрометеорологічною інформацією та інформацією про забруднення довкілля.– здійснення у разі виникнення надзвичайних ситуацій оперативного контролю з виміром радіоактивного і хімічного забруднення згідно з установленим регламентом у місцях проведення постійних спостережень. – організація і проведення моніторингу стану підземних вод, включаючи їх радіоактивне забруднення.– організація і проведення моніторингу небезпечних екзогенних геологічних процесів.– прогнозування разом з Національною академією наук розвитку небезпечних геологічних і геофізичних процесів.– проведення загальнодержавної класифікації потенційно небезпечних техногенних об'єктів.– визначення критичних територій за екологічними наслідками можливих надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.– розроблення методики прогнозування і оцінки екологічних наслідків можливих надзвичайних ситуацій і аварій.– визначення оптимальної структури та єдиних технічних вимог щодо проведення постійних спостережень за техногенне небезпечними об'єктами та територіями, на яких вони були розташовані.– розроблення та дослідне впровадження рекомендацій щодо вилучення з технологічного процесу потенційно техногенно небезпечних об'єктів різних галузей, небезпечних речовин і технологій.– управління створенням і діяльністю таких функціональних підсистем єдиної державної системи: 1) державної системи екологічного моніторингу навколишнього середовища; 2) системи спостереження і контролю за природними гідрометеорологічними явищами та забрудненням довкілля; 3) системи прогнозування гідрометеорологічних умов і явищ; 4) системи спостереження і контролю за рівнем забруднення підземних вод, включаючи радіоактивне; 5) системи спостереження і контролю за небезпечними екзогенними геологічними процесами; 6) системи прогнозування небезпечних геологічних і геофізичних процесів.
3.1.1 Режими функціонування єдиної державної системи Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один з таких режимів функціонування єдиної державної системи: 1)
режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії); 2)
режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації); 3)
режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них.Основні заходи, що реалізуються єдиною державною системою: 1)
у режимі повсякденної діяльності: – ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території; – розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації; – вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил; – організація навчання населення методам правильних дій у НС; – створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів щодо ліквідації наслідків НС; – здійснення цільових видів страхування; – оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків; – створення галузевих реєстрів об'єктів та виробництв, розроблення інтегральних показників ступеня ризику їх експлуатації; 2)
у режимі підвищеної готовності: – здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково: – формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації; – посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів; – розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки; – приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації; – проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;
3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації: – здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів єдиної державної системи; – організація захисту населення і територій; – переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації; – організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів; – організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення; – здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території; – інформування вищестоящих органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися.
