Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасному розвитку міжнародних економічних відносин
Міжнародна корпорація – форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі іноземні інвестиції в різні країни світу. Міжнародні корпорації бувають двох основних видів: Транснаціональні корпорації – корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах. Багатонаціональні корпорації – їх головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах. Цей поділ є дещо умовним, оскільки в сучасних умовах більше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування і отримання прибутку. Кількість ТНК сягає 40 тис., а філій за межами країн базування – 206 тис. Річний обсяг продажів закордонних філій ТНК зріс до 14 трлн. дол. наприкінці 90-х років ХХ століття (для порівняння: у 1980 р. він складав лише 3 трлн. дол.). Транснаціональними корпораціями контролюється 50-60% світової торгівлі, 80% патентів на нову техніку і технологію, 70% валютних і ліквідних ресурсів на ринку розвинених країн. На внутрішньофірмові операції ТНК приходиться близько 1/3 усієї світової торгівлі. На їх підприємствах зайнято близько 50 млн чоловік, або кожний десятий зайнятий у розвинених країнах та країнах, що розвиваються. На приблизно 100 самих великих ТНК приходиться третина всіх прямих іноземних інвестицій, 80% обміну науково-технічною продукцією. Серед них: 26% працюють в галузі електронної промисловості, 24% - гірничо- і нафтодобувній, 19% - автомобільній, 15% - хімічній і фармацевтичній, 9% - харчовій, 4% - торгівлі, 4% - металургійній. Таблиця 3.3. Деякі показники найкрупніших ТНК у 1996 р.
Транснаціональні банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ. Їхня діяльність стала важливою рисою інтернаціоналізації господарського життя, про що свідчать такі дані: зовнішні активи банків США становлять 430 млрд дол., Японії – 101 млрд.дол., Німеччини – 62 млрд.дол. Найбільші банки має Японія, а з банків США лише один входить у двадцятку найбільших банків світу. ТНК характеризуються такими основними рисами: 1) інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу; 2) величезний матеріальний і фінансовий потенціал; 3) можливість здійснювати значні витрати на НДДКР; 4) це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована; 5) притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах. Критеріями, за якими судять про міжнародний статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих за межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах. Однак в економічній літературі усі великі компанії, що володіють значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні інтереси за кордоном, називають ТНК. Основними рисами ТНК виступають територіальна і галузева диверсифікованість діяльність, що сприяє мінімізації податків і витрат виробництва, максимізації прибутку і збільшення впливу ТНК на світовій арені. Розширення діяльності дозволяє їм мати ряд переваг: 1. Одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва. 2. Уникнути митних барўєрів країн застосування капіталу. 3. Подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня. 4. Використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок: - здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці; - одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування; - оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків; - маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири. Сучасні тенденції в розвитку ТНК: 1) втрата панування американських ТНК і посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК; 2) посилення взаємозалежності, економічних звўязків та інтересів розвинених країн; 3) набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу. Позитивні наслідки діяльності ТНК: - приток капіталу; - залучення технологій; - розвиток виробництва; - забезпечення зайнятості. Негативні наслідки: - можлива однобічна спеціалізація національного виробництва, спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві; - вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.
|
