Класифікація програмних продуктів. Сервісне програмне забезпечення

Мета: Отримати загальні відомості про програмні продукти. Отримати навички налагодження роботи операційної системи та дисків. Навчитися працювати з сервісними програмами.

Теоретичні відомості

Програмне забезпечення(ПЗ) можна класифікувати за різними ознаками. Розглянемо класифікацію, у якій ознакою є сфера застосування програмних продуктів (рис.1):

- системне програмне забезпечення – сукупність програм і програмних комплексів для забезпечення роботи комп'ютера і мереж ЕОМ;

- пакети прикладних програм – виконують функціональні задачі різних предметних областей;

- інструментарій технології програмування – технології розробки програм.

 

Рис. 1 Класифікація за сферою застосування ПЗ

 

Операційна система(ОС) - це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера та забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію програм з користувачем (рис. 2).

Рис. 2 Взаємодія користувача з ПЗ

 

Наведемо деякі функції операційної системи:

· виконання команд користувача;

· забезпечення інтерфейсу для користувача;

· завантаження программ;

· доступ до периферійних пристроїв;

· керування апаратними ресурсами;

· мережеві операції.

Серед усіх операційних систем найбільш відомі наступні: Mac OS X; MS-DOS; OS/2; юніксподібні (Mandriva, Linux); родина ОС Microsoft Windows (Windows XP, Windows 8).

Слід окремо виділити так звані прикладні операційні системи, які використовуються у мобільних пристроях. Останнім часом широке розповсюдження отримали наступні системи: Android, Windows CE, Linux MontaVista, Symbian OS, Pocket PC, Bada.

Утиліти. Для обслуговування та налагодження функцій операційної системи та апаратного забезпечення необхідне сервісне ПЗ (утиліти). Утиліти – сервісні програми, що розширюють можливості ОС. Сервісна програма допомагає керувати файлами, отримувати інформацію про комп'ютер, діагностувати й усувати проблеми, забезпечувати ефективну роботу системи. Утиліти існують як у пакетах програм (Norton Disk Doctor) так і окремо.

В ОС Windows деякі сервісні програми входять до її складу. Їх можна викликати двома способами:

- викликати властивості диску і перейти на вкладку Сервіс;

- викликати Пуск-Програми-Стандартні-Службові.

Розглянемо основні сервісні програми.

Програми обслуговування дисків – до них відносяться програми дефрагментації, форматування, перевірки і виправлення структури жорсткого диску та ін.

· Форматування диску - це процес нанесення на диск секторів і доріжок для подальшого запису в них інформації (рис. 3). Форматування проводиться для нового диску або при розбитті диску на декілька логічних дисків. Диск втрачає усю інформацію, яка була на ньому записана до форматування. Для форматування дисків використовують програми Fdisk, Format, Partition Magic. Форматування необхідне також і для флеш-накопичувачів (відповідна команда у контекстному меню до диска).

Рис. 3 Розбиття диску

 

· Дефрагментація диску. Фрагментація диску відбувається в процесі записування/стирання файлів з диску (рис. 4а). Файли записуються до кластерів диску. При стиранні файлів кластери звільнюються. При запису кожен файл займає порожні кластери. В результаті відбувається фрагментація – розташування окремих кластерів в різних ділянках диску. Це приводить до швидкого зношування дисків. Процес впорядкування інформації по кластерах називають дефрагментацією (рис. 4б).

· Діагностика (перевірка) диску. У процесі роботи диска комп'ютера можуть виникати як логічні помилки, так і фізичні де­фекти. У процесі роботи з файлами можливі ушкодження або помилки у файловій структурі, зокрема належність одного кластера двом файлам, або втрати фрагментів файлів або, навпаки, на­явність фрагментів старих файлів. Такі помил­ки можуть призвести до втрати інформації. Ці помилки називаються логічними.

Рис. 4 Фрагментація і дефрагментація диску

 

Антивірусні програми – це програми знаходження та лікування файлів, інфікованих комп’ютерним вірусом та запобігання інфікації. Серед найбільш відомих: платні - ативірус Касперського, DrWeb, Eset NOD32; безкоштовні - AVG, Avira, Avast, Zillya.

Вірус – комп’ютерна програма (один або декілька файлів), яка має здатність до саморозповсюдження та завдає шкоди файловій системі комп’ютера (змінює, знищує дані, унеможливлює роботу з операційною системою). До вірусів відносять програми-шпигуни, «троянців», «черв’яків», спам (масова розсилка повідомлень).

Антивірусна програма може мати функцію Firewall (або Brandmauer), яка в режимі online пропускає через себе і перевіряє на безпеку весь комп’ютерний трафік (потік інформації) при роботі в мережі. Функція monitor дозволяє перевіряти інформацію з якою працюють в реальному часі.

Перевірку дисків на віруси потрібно проводити:

- при перенесенні файлів з одного комп’ютера на інший (перевіряється носій: флешка, диск і т.д.);

- при роботі в мережі (Firewall перевіряє сайти і файли);

- при роботі з електронною поштою (перевірити приєднані файли).

Архіватори – це програми стиснення інформації. Використовують у випадках, коли файли мають великий розмір для їх перенесення на інший комп’ютер. Найбільш відомі архіватори: ARJ, LZH, PAK, RAR, ZIP. Для стиснення інформації використовують алгоритм кодування. Тобто архів – це спеціалізований файл, який містить закодовану інформацію. Щоб скористатися цією інформацією потрібно її розпакувати (розкодувати) (рис.5).

Рис. 5 Схема роботи архіватора

 

Сучасні архіватори при інсталяції вбудовують свої команди у операційну систему і для того щоб зробити архів достатньо викликати контекстне меню на файлі. Аналогічно, щоб розпакувати архів потрібно скористатись контекстним меню.

Можливості архіваторів:

- додавання окремих файлів в архів і вилучення їх;

- перегляд вмісту файлів в архіві;

- розбиття архіву на окремі частини. Сам архів може складатися з декількох файлів для полегшення перенесення великої кількості даних при обмеження на розмір однієї частини — наприклад, у повідомленні e-mail. Такий архів називається «багатотомним». Частини архіву мають спеціальне ім’я, наприклад, archiv.part00001.rar;

- SFX-архів. До архіву може бути приєднаний пакувальний код, який при запуску архіва сам його розпаковує, тобто програма-архіватор для розпаковки не потрібна. Такий архів називається «саморозпакувальним».