Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Циркуляційні чинники клімату




Радіаційний баланс земної поверхні визначає запаси тепла в атмосфері. Повітряні течії загальної циркуляції атмосфери сприяють міжширотному обміну повітряних мас, а отже є причиною адвективних впливів. Повітряні течії різного масштабу виникають і підтримуються різним нагріванням і охолодженням водної поверхні та суходолу, а також поверхні Землі і повітря на різних широтах. Тому екватор і полюси, водна поверхня та суходіл є різними полюсами теплової машини Землі, яка змушує рухатись повітряну оболонку.

Циркуляція атмосфери – це складне поняття. Воно включає формування повітряних мас, їх перенесення та трансформацію, циклонічну діяльність, фронтальну діяльність. Циркуляція атмосфери ускладнює схему широтної зміни клімату. Завдяки особливостям циркуляції на одній і тій же широті на західних і східних берегах континентів формуються зовсім різні кліматичні умови. Наприклад, тепла зима південної Франції і сувора зима Приамур’я, сухе літо Сицилії і дощове літо Японії. Те ж саме стосується території в середині тропічного поясу. Тут зональні кліматичні відміни зумовлені також циркуляцією атмосфери. Різне зволоження екваторіальної Африки й Сахари обумовлено не широтними відмінами надходження сонячної радіації, а особливостями циркуляції атмосфери.

Виключно велика роль циркуляції атмосфери у зволоженні материків. Вона зумовлює перенесення водяної пари з океанів на материки і з одних широтних зон у інші. Як правило, це відбувається у процесі циклонічної діяльності, особливо у помірних та високих широтах.

У низьких широтах найважливішою особливістю циркуляції атмосфери, яка впливає на клімат, є пасати. Поблизу місця формування (близько широти 300 в обох півкулях) товщина пасатного потоку становить 2-4 км, а з наближенням до екватора (близько 10-150 широти в обох півкулях) пасати вже охоплюють усю тропосферу і проникають навіть у нижню стратосферу. Зимою пасати розповсюджуються у нижчі широти, місцями аж до екватора і навіть у межі іншої півкулі. У зоні пасатів з океанів випаровується величезна кількість води, яку пасати переносять у зону екватора та на східні узбережжя континентів. У самій зоні пасатів опадів випадає дуже мало, оскільки тут на висоті 1-2 км майже постійно виражена пасатна інверсія.

Отже, зона пасатів є областю інтенсивного випаровування з океанів і нагрівання повітря на материках. Екваторіальні ж широти є областю зволоження тропосфери і перенесення тепла в атмосферу у прихованій формі.

Важливим чинником формування клімату в тропічних широтах є мусони. Механізми формування мусонів ми уже розглядали. При зимовому мусоні з суходолу встановлюється малохмарна суха погода, яка зберігається ще й весною. При літньому мусоні, в якому переноситься повітря з океану, встановлюється хмарна дощова погода. У багатьох районах тут за літо випадає до 70 % опадів.

Субтропічні пояси високого тиску – це величезні вітророздільні райони. Вони відділяють зону пасатів в середині тропічних широт від районів переважно циклонічної циркуляції у помірних широтах. На їх окраїнах з боку екватора переважають східні вітри, а на зовнішніх ділянках поясів переважають західні вітри. В центральній частині поясів переважають слабкі вітри змінних напрямів та малохмарна погода. Влітку пояси високого тиску розширюються далі від екватора. Навпаки, взимку пояси високого тиску звужуються, оскільки циклонічна діяльність у помірних широтах розширюється далі до субтропіків. Тому на полярній периферії поясів високого тиску взимку спостерігаються різкі коливання температури, сильні вітри, опади тут бувають навіть у вигляді снігу.

У помірних та високих широтах основною формою циркуляції атмосфери є циклонічна діяльність. Циклони та антициклони суттєво порушують зональність циркуляції. На західній периферії циклонів та на східній периферії антициклонів формуються холодні повітряні течії з півночі, а на східній периферії циклонів та західній периферії антициклонів – теплі течії з півдня. Так відбувається обмін різними повітряними масами у меридіональному напрямі. Влітку в північній півкулі зона циклонічної діяльності зміщується далі на північ, а субтропічні області високого тиску розповсюджуються частково і в помірні широти. Це зумовлює тут зменшення хмарності та опадів, що призводить у деякі роки до формування посух на півдні помірного поясу, зокрема і в Україні, особливо в західній її частині.

У зв’язку з переважаючими вітрами й океанічними течіями температура повітря у східній частині океанів помірних широт значно вища, ніж в західній. Західні береги океанів омивають холодні течії, східні береги – теплі океанічні течії. В Атлантичному океані нульова ізотерма повітря в січні поблизу Америки проходить близько 400пн. ш., біля берегів Європи - північніше 700пн. ш. У Тихому океані нульова ізотерма поблизу берегів Азії опускається майже до 300пн. ш. у зв’язку з формуванням Азіатського антициклону, на східній периферії якого холодне повітря переноситься далеко на південь.

На заході материків характер ізотерм дуже залежить від перенесення західними вітрами океанічного повітря. Найкраще це спостерігається у Європі. Тут, зимою ізотерми, під впливом перенесення теплого атлантичного повітря на холодний материк, різко відхилені на північ, влітку, навпаки, на південь, оскільки в цей час свіже атлантичне повітря переноситься на теплий материк. Це саме повинно бути і в Північній Америці, але суцільні гірські хребти на узбережжі материка порушують цю закономірність.

Завдяки розвитку потужних антициклонів зимою в середині материків температура повітря тут найнижча. В Азії найнижча температура спостерігається на північному сході материка (Якутія), а в Америці – на північному заході (Аляска).

У південній півкулі у помірних широтах підстильною поверхнею є вода то й розподіл температури має зональний характер, тобто ізотерми розташовані навколо Антарктиди майже концентричними колами.

У зоні контакту арктичного (антарктичного) повітря з повітрям помірних широт також розвивається циклонічна діяльність. Це і є циркуляція атмосфери на периферії полярних областей обох півкуль. Переважаюче перенесення повітря до помірних широт сприяє збереженню особливого клімату в середині полярних районів. Це дуже низькі температури і мала кількість атмосферних опадів. Більше опадів випадає на периферії Арктики і Антарктиди.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 229. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия