Спроби реформування економіки в перші роки незалежності

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт незалежності. Одним із найголовніших завдань, що постали перед першим Президентом Л. Кравчуком, урядом стало забезпечення нормальних умов життя українському народові, піднесення рівня його добробуту. В березні 1991 р. Верховна Рада затвердила “Основи національної економічної політики”, яка передбачала структурну перебудову господарства України.

Важливу роль у становленні ринкової економіки відіграв закон “Про приватизацію майна державних підприємств”. Почалося створення малих та спільних підприємств, товариств різного рівня відповідальності. Почали створюватись фермерські господарства. В умовах відсутності цілісної концепції переходу від тоталітарного до демократичного суспільства багато прийнятих в Україні законів виявилися відірваними від життя і не спрацювали. Ставши незалежною політично, Україна опинилася з дуже слабкими енергетичними ресурсами. Функціонування її господарства залежало від поставок російських нафти і газу.

У січні 1992 р. Росія підвищила ціни на товари масового вжитку, змусивши Україну до такого ж кроку. Розрив всесоюзних економічних зв’язків поглибив кризу у промисловому виробництві. Після вимушеного відпуску цін в Україні проводилась проінфляційна політика, для якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна емісія, ріст цін, обвальне падіння реальних доходів більшості населення. Уряд практично не робив спроб жорсткої грошово-кредитної політики. В результаті, восени 1992 р. (прем’єр-міністр В. Фокін), місячна інфляція перейшла межу 50%, тобто стала гіперінфляцією. Найбільший спад відбувся у транспорті, с/г, м/б, хімічній промисловості. Особливо вибухового характеру набуло зростання цінна товари широкого вжитку, які в 1992 р. піднялися більше як в 30 разів.

13 жовтня 1992 року Верховна Рада затвердила нового прем’єр-міністра Л. Кучму. Новий уряд прийняв принципове рішення про вихід з рубльової зони. В країні була введена власна національна валюта – карбованець, що давало можливість оздоровити фінансову систему і зупинити падіння виробництва. На початок 1993 р. Кучма одержав надзвичайні повноваження на 6 місяців для здійснення свого плану економічних реформ. Але це не привело до позитивних змін в економіці. Інфляція до осені досягла рівня 70% в місяць. Намагання уряду стабілізувати становище шляхом відновлення командно-адміністративної системи управління державними підприємствами лише віддалило Україні від цивілізованої економіки. 21 вересня 1993 року Верховна Рада за проханням Кучми звільнила його від обов’язків прем’єр-міністра. Уряд очолив сам Президент, а обов’язки прем’єр-міністра виконував Ю. Звягільський.

Тактика нового Кабінету Міністрів полягала у посиленні регуляцій і податків. Громадяни повинні були віддавати державі 90% місячної зарплати. У 1993 р. рівень інфляції в Україні, за оцінкою Світового банку, був найвищим у світі. В 1994 р. економіка країни виявилася на межі краху. Фінансова система виявилася практично зруйнованою. Капітальні вкладення у 1994 р. знизились на 57%. Ціни порівняно з 1991 р. зросли в 102 рази.

Загострення протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади, яке закінчилося рішенням обох сторін достроково припинити свої повноваження. Намагання здійснити радикальні політичні та економічні реформи руками бюрократично-адміністративних структур, проти яких ця реформа була спрямована були приречені на невдачу.