Поняття і система способів забезпечення законності

Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:

1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадовихосіб, громадян тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;

2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави;

3) неприпустимості протиставлення законності і до­цільності.Це означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності.

Даний принцип не виключає творчого розуміння зако­ну і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов'язково здійснюватися в рамках правових приписів.

Законність у діяльності державного апарату виявляєть­ся у такому:

1) всі рішення, що приймаються державниморганом, повинні відповідати чинному законодавству;

2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу, тоб­то вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції;

3) усі рішення державних органів приймаються у тако­му порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;

4) взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також ін­шими громадськими формуваннями (органи самоорганіза­ції населення) здійснюються у межах взаємних прав і обов'язків, які визначені на законних підставах.

Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно-правові за­соби забезпечення режиму законності.

До економічних передумов законності можна віднести як досягнутий рівень добробуту і наявність у держави не­обхідних ресурсів, так і фактичну гарантованість прав гро­мадян, організацій, Їхню економічну свободу, багатоуклад­ність економіки, існування ринку товарів, капіталів, тру­дових ресурсів, послуг тощо.

Велике значення для існування законності і правопо­рядку має правова культура посадових осіб та громадян, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цін­ності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюване переконання, а також вміло організоване заохочення.

На стан законності в управлінні суттєво впливають такі організаційні фактори, як структура апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи підго­товки персоналу, чіткий і раціональний поділ повнова­жень тощо.Не остання роль для створення умов по зміц­ненню і підтримці режиму законності належить організа­ційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації і зв'язків з гро­мадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін.

Організаційно-структурні формування — це ті органи держави і недержавні структури, на які покладено обов'я­зок по підтриманню і зміцненню режиму законності.

Організаційно-правові методи -- це види діяльності ор­ганізаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності.

В юридичній теорії і практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення за­конності.

Залежно від змісту, характеру, особливостей застосу­вання, юридичних наслідків розрізняють такі способи за­безпечення законності:

а) контроль;

б) нагляд;

в) звернен­ня до державних органів

Із заявами, пропозиціями, скарга­ми з питань забезпечення законності.