Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форми державного управління




Сприйняття загальновизнаного в цивілізованому світі поняття держав­ної влади як єдності трьох її гілок (законодавчої, виконав­чої, судової) передбачає не тільки чітку визначеність і де­термінованість їх функцій і компетенції, а й оснащення кожної з цих гілок відпрацьованим механізмом, призначе­ним реалізовувати ці функції і компетенції у конкретній практичній діяльності.

Тобто, державна влада не може реалізовуватися сама по собі. Вона має бути представлена (виражена) в певних ді­ях, які сприймаються як так що містять державно-владні накази керуючого впливу.

Такі дії являють собою: по-перше, чітко виражені в ре­альній дійсності вольові положення держави; по-друге, дії, що йдуть від конкретних суб'єктів, які відбивають інтереси держави (суб'єктів з державно-владними повноваження­ми); по-третє, дії, які реально відчувають численні держав­ні та громадські структури, а також фізичні особи.

Якщо застосувати цей підхід до такої категорії, як вико­навча влада, то цілком справедливим буде висновок, що вона міститься і знаходить вияв у державному управлінні, а суб'єктами, в чиїх діях вона представлена, будуть органи державної виконавчої влади, які, в свою чергу, поширю­ють її вплив за допомогою інших виконавчо-розпорядчих органів.

Викладена позиція дає змогу визначити сутність і здійс­нити видову класифікацію такої юридичної категорії, як форми державного управління (форми державно-управлінської діяльності, адміністративно-правові форми, фор­ми управління).

Що ж означають ці форми? У загальнонауковому трак­туванні "форма" завжди пов'язується з категорією "зміст". У даному разі під формою розуміють той чи інший варіант зовнішнього вираження змісту.

Так, зміст гри в шахи зовнішньо виражається у формі переміщення за певними правилами фігур на шаховій дошці. В шахи можна грати й подумки. Але тоді не спосте­рігатимуться реально відчутні дії, які об'єктивно свідчать про те, що ведеться така гра, тобто зміст гри не виражати­меться зовнішньо, зміст буде без форми, в якій він може себе виявити.

Аналогічно й державне управління зовнішньо виража­ється в конкретних, реальних, відчутних діях державних органів і посадових осіб. Так зміст державно-управлінської діяльності набуває потрібної форми і піддається чіткому сприйняттю.

Отже, у найзагальнішому вигляді під формою управлін­ської діяльності слід розуміти той чи інший спосіб зовніш­нього вираження (оформлення) змісту цієї діяльності.

Кожен суб'єкт державного управління (орган чи поса­дова особа) наділений відповідною компетенцією, яка, як правило, дає йому можливість вибирати у конкретних си­туаціях той чи інший варіант поведінки, варіант конкрет­них дій, тобто відбити зміст управлінської діяльності в тій формі, яка, на його думку, найбільш ефективна і найбіль­шою мірою відповідає державним інтересам.

Аналіз використовуваних у державному управлінні форм свідчить, що їх сукупність — це своєрідне системне утворення, компоненти якого тісно взаємодіють один з одним, проте не є взаємозамінними.

Система форм відіграє в управлінському процесі важ­ливу роль. Зокрема, за допомогою цієї системи забезпечу­ється: підтримка встановленого порядку; використання в інтересах і цілях державного управління потенціалу недер­жавних структур і громадян; гласність й урахування гро­мадської думки; зміцнення законності, дисципліни й орга­нізованості.

Форми управлінської діяльності відзначаються поміт­ною самостійністю й універсальністю щодо конкретних галузей і сфер державного управління. Між ними немає жорсткої залежності і взаємообумовленості. Через це одні й ті самі форми успішно застосовуються в різних галузях і сферах.

Це дає змогу виконавчо-розпорядчим органам через за­стосування усього масиву відомих форм реалізовувати свої повноваження і в економіці, і в адміністративно-політич­ній діяльності, а також успішно розв'язувати питання внутрішньо-організаційного характеру.

Узагальнюючи викладені положення, можна зробити висновок, що під формою державного управління слід розу­мітизовнішньо виражену дію — волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках ре­жиму законності та його компетенції для досягнення управ­лінської мети.

Різноманітність форм державного управління, помітні відмінності в ха­рактері, юридичній силі, ролі в управлінському процесі роблять актуальною проблему їх класифікації. Треба зазначити, що до нині адміністративно-правова наука не має загальновизнаної класифікації форм управлінської діяльності.

Найбільш поширеними є дві класифікації:

¨ за значенням наслідків, які виникають у результаті викорис­тання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту);

¨ за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.

За значенням наслідків, які виникають у результаті ви­користання форм виділяють:

а) правові форми державного управління;

б) не правові форми державного управління.

До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичного ефекту. Зокрема, ви­дання юридичних актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати адміністративно-правові відносини.

До не правових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або переду­ють правовим (проведення ревізії за результатами якої ви­дається юридичний акт), або настають за ними (нарада з приводу реалізації юридичного акта).

За ступенем правової регламентації процесу викорис­тання виділяють такі форми державного управління:

1. Встановлення норм права (видання нормативних ак­тів управління, адміністративна правотворчість).

2. Застосування норм права (видання ненормативних актів управління, індивідуальних актів управління, актів засто­сування норм права.

3. Укладання адміністративних договорів

4. Здійснення реєстраційних та інших юридичне значу­щих дій.

5. Провадження організаційних дій.

6. Виконання матеріально-технічних операцій.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 265. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия