Неправильно правильно. 14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід ла
14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю. 8.2. Прикметник. Особливості використання прикметників у ділових паперах
Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.
Ступені порівняння якісних прикметників Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порівняння – вищий і найвищий. 1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного. 2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи понятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам’яток періоду Київської Русі. Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степовий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв.
Творення ступенів порівняння прикметників Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (передається одним словом) і складена (передається двома словами). 1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-. Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий – туг іш ий, різкий – різк іш ий, слизький – слизьк іш ий, здоровий – здоров іш ий. Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін: – суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: корот к ий – корот ш ий, солод к ий – солод ш ий, тон к ий – тон ш ий, глиб ок ий – глиб ш ий, шир ок ий – шир ш ий, дал ек ий – даль ш ий; – приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): доро г ий – доро жч ий, ва ж кий – ва жч ий, ду ж ий – ду жч ий, тя ж кий – тя жч ий, бли з ький – бли жч ий, ву з ький – ву жч ий, ни з ький – ни жч ий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: ду жч ати, подоро жч ання, бли жч ати. У прикметниках: легкий – легший, довгий – довший ці зміни не відбуваються; – приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників є три): високий – ви щ ий, товстий – тов щ ий (і товст і ший), красивий – кра щ ий та в похідних: покра щ ити, потов щ ення; – приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий – коро тш ий [ короч: иі ], багатий – бага тш ий [ багач: иі ]; – в інших випадках основа залишається без зміни: м’який – м’якший, дешевий – дешевший.
2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший – най тугіший, коротший – най коротший, вищий – най вищий, багатий – най багатший. Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння вищим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання. Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанніші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепніший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий високоповажаний; головний або найголовніший, а не самий головний. Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.
Без порівняння велика міра якості передається: – префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: пре добрий, над чутливий, все осяжний, за великий (надто великий), ультра модний, архі важливий; – частками (словотворчими) чи, що, як: чи маленький, що найкращий, як найдовший; – суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: знач ущ ий, крич ущ ий, нездол анн ий, незрівн янн ий; – за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, надзвичайно, занадто, більш, найбільш, менш, найменш: дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний, більш вдалий.
Зменшена міра якості передасться: – суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): біл уват ий, син юват ий, золот ав ий, чорн яв ий; – прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.
Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни: який? як? високий – вищий вище низький – нижчий нижче важкий – важчий важче дорогий – дорожчий дорожче
Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді: активніше – яке? активніше – як? найбагатше – яке? найбагатше – як? Смисл їх з’ясовується контекстом за допомогою питань.
Особливості використання прикметників у ділових паперах
1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.
|
